УКРАЇНА-16. Туристичний комплекс "Буковель". 14-18 вересня 2015 |
Давненько, більш 10 років я не був у Карпатах. Тому, одержавши запрошення, від старих друзів із Івано-Франківської громадської орґанізації, прочитати кілька лекцій про безбарьерность на семінарі з активного способу життя на інвалідному візку, із радістю погодився.
Ніч у швидкому потягу "Прикарпаття" (Київ - Івано-Франківськ), зразково орґанізована ранкова зустріч на вокзалі, знайомство із колегами, які прибули на семінар.
Й за 2 години поїздки складною, але дуже мальовничою гірською дорогою через відомі міста Надвірна та Яремче, ми зупинилися біля цього біґборду поряд із селом Поляниця, у 100 кілометрах на захід від Івано-Франківська. Конкретні плани створити в цих місцях гірськолижний комплекс європейського рівня з'явилися у 2000-му році. І вже восени 2002-го на північному схилі гори Буковель, що дала назву цьому центрові спорту та відпочинку, розпочала роботу перша канатна дорога довжиною у 1000 метрів. На центральному фото - цілодобово працююча рецепція (адміністрація). Поруч - майданчики для прихільників тенісу, баскетболу, атлетичної ґімнастики. Направляємося до пагорбу, де серед будівель нижньої першої черги розташований і наш котедж. Біля будиночків достатньо місця для авто. Усе, навіть покажчики номерів, зроблено з великим смаком та відчуттям міри. Господарі заздалегідь подбали про нас і встановили тимчасові пандуси. Біля входу – чудова романтична лісова красуня. З вікна нашого номеру можна любуватися чарівними соснами, а з дверей - сучасним готелем. Приємно, що будівельники дбайливо поставилися до зеленої окраси Карпат. Покажчик із лижв веде гостя до ресторанного комплексу "Козачок". Вид на нижню частину житлових котеджів, де ми мешкали. Я не знаю, хто автор цих чудесних білокам’яних скульптур, але настрій вони створюють чудовий та святковий. Ресторан "Kaіser" із різноманітною кухнею. Лазня на дровах. Прекрасні еко-паркани. Гарні світильники. Навіть купа дров у Карпатах виглядає, як елемент декору чи прикраса. Мале озеро з унікальною системою еколоґічного підігріву. Багатоповерховий паркінґ й торгово-розважальний комплекс із нічним клубом. Частина вже працює, чимала частина ще будується. І у Києві такий паркінґ був би не зайвим... На території багато пандусів. Кафе швидкого харчування "Bugі.L" протягом п’ятьох днів радувало нас смачною їжею, ретельно підібраним персоналом та взірцевим сервісом. Інтер'єр - з елементами гуцульських орнаментів. Із задоволенням завжди звертаю увагу й люблю фотоґрафувати такі елементи декору і малої архітектури з місцевим колоритом. Панорама Головної площі. Я подумки назвав її "Буковельский Форум". Маґазини, пункти прокату, невеличкі кав’ярні, кіоски з морозивом та ласощами. Містечко атракціонів й активних розваг для дітей, якому керівництво Буковелю приділяє велику увагу. У вересні на благодійній реґулярній основі тут відпочивають сотні дітей з особливими потребами. А із червня 2014 року у зв'язку з анексією Криму розпочав роботу дитячий табір "Артек-Буковель". У перший сезон тут відпочивали близько 10 тисяч дітлахів. Бювет із мінеральною водою та ще один ресторан "Козачок". За декілька сотен метрів на околиці містечка на пагорбку привертає увагу великий сучасний двокольоровий будинок унікального водного комплексу. Мета нашої прогулянки розташована за ним, поміж горами. Рік тому, влітку 2014-го з'явилася іще одна перлина Буковелю, рукотворне диво - найбільше в Україні штучне озеро глибиною до 15-ти метрів. Його розмір - 750 х 150 метрів. На березі створені чудові пляжі загальною довжиною близько 2-х кілометрів. У стані завершення роботи з будівництва супер сучасного аква-центру "Voda day and nіght Club", де протягом доби зможуть відпочивати й розважатися близько 500 гостей. У вечірках з плавучою сценою братимуть участь учетверо більше гостей - близько 2000! Спільне фото учасників семінару, які приїхали з Києва, Житомира, Львова, Чернівців та з багатьох районів Івано-Франківщини - на березі Великого озера. До речі, узимку із цього озера беруть воду для снігових гармат. Є Можливість покататися гірськими дорогами і пагорбами на квадроциклах. На малому озері уся наша компанія із задоволенням ловила форель. Присягаюся - риба в озері є! Приблизно півкілоґрамова срібляста "красуня" тріпотіла у мене на зігнутій вудці! Особисто мені не повезло - моя форель зірвалася разом з гачком через те, що я її зарано висмикнув з води. Але ж пощастило із компанією, погодою й клюванням! Результат - 10 рибин, які увечері перетворилися на прикрасу нашої спільної прощальної вечері. Давно не куштував я такої смачнющої страви! Але звісно, головне багатство Буковелю - це гірськолижні траси трьох катеґорій складності. Їхня загальна довжина - 60 (!) кілометрів. 60 тисяч метрів швидкості, екстриму, незабутніх вражень! За містечком активних розваг для дітей беруть початок дві канатні дороги - "2" й "2-R". Праворуч - сучасна компактна метеостанція. Зовні здалася мені маленьким підводним човном, що пришвартувався на даху будинку. Технології ХХІ століття дозволяють орґанізаторам спортивних спусків не турбуватися про сюрпризи погоди. Достатньо, щоб термометр показував усього -1°С, і снігові гармати цілком забезпечать любителів слалому й швидкісного спуску надійним сніжним килимом на схилах Карпат. Усього на Буковелі 16 підйомників! Їх обслуговують дуже вимогливі до вашої безпеки, але водночас уважні, спокійні та послужливі оператори. Керівництво курорту подарувало нам унікальну можливість насолодиться оглядом усієї краси цього чарівного місця з височини. Ми здіймемося підйомником №2 (одним із найстарших) - на вершину гори Буковель, іменем якої назвали цей комплекс. Під нами пропливають затишні красені будиночки-зруби. Верхівка гори (там же й місце розвертання підйомника) розташована на рівні 1127-ми метрів. Одна із простих (нескладних) лижних трас. Називається "1-Е". Гірськолижний курорт - вельми складне технічне господарство. Подивіться, скільки роликів та коліс розташовані лише на одній підпорі, під якою чекають своєї години снігові гармати. Корови у горах скрізь однакові. В Україні, як і на схилах Австрії, Німеччини або Швейцарії неквапливо хрумають травичку. І дарують усім дивні мелодії своїх дзвіночків. На гак над сидінням можна підвісити велосипед. А можна інвалідний візок... Зовсім не дивно, що в усіх гостей Буковеля завжди чудовий настрій! Після розвертання, на початку спуску можна відчути себе лижварем, який стрибає із трампліну. Велике озеро із висоти пташиного лету. Центр розваг "Бука". Так звуть симпатичного доброго бурого ведмедика, одного із ґрафічних символів курорту. Поряд багатоповерхове паркування. Нова нижня станція однієї з канатних доріг у дизайні хай-тек. Ігрові поля та тренажери у спортивнму містечку. Через "ґрати" дерев проглядають різнобарвні будинки на гірських схилах. Далі дерева закінчилися й ... Карпати! Нічого словами не додати, не додати! Жовтий автобус привіз до верхніх котеджів щасливців, які тепер зможуть сказати: "Я побував у Буковелі!" Наш тимчасовий будинок можна побачити праворуч удалечині. Моя тінь прощалася з канаткою і чудовою панорамою... І за 10 хвилин "втомлені, але щасливі" ми повернулися до нашого дерев'яного котеджу. Безліч альтанок запрошували сховатися від не по-осінньому гарячого сонця. Увечері ми влаштували в одній з них посиденьки з анекдотами та "карпатськими смаколиками". І були зачаровані казковим видом на нічне гуцульське село! Наприкінці нашої гірської п'ятиденки я сказав своїм друзям - "Вся Україна може, повинна, і колись обов'язково буде такою, як Буковель!" Велика подяка за надану можливість відвідати Буковель та прийняти участь в семінарі - Національній асамблеї інвалідів України, керівництву ТК "Буковель" та Громадській організації Сімей людей з інвалідністю та дітьми (м.Богородчани, Івано-Франківська обл.) Див. далі: УКРАЇНА-17. Буковель, село Поляниця. 18 вересня 2015
|