УКРАЇНА-10. Львів. Пам'ятники-2. 26-30 червня 2015 |
Ледь більше трьох кілометрів ми пройшли центром Львова, а стільки всього побачили! Пам'ятки та дошки розкривають нові нюанси історії, культури, майстерності художників. Мені було дуже приємно відзначити, що нові пам'ятники, які з'явилися останнім часом, досить гармонійно вживаються у навколишнє місто.
№28. Вулиця Князя Романа, 1-3. Поважний темний будинок часів австрійської забудови, де й сьогодні гризуть граніт науки студенти Львівської політехніки. А при кінці ХІХ сторіччя тут, у австро-угорській буцигарні відбував покарання Іван Франко (1856 – 1916 роки життя) - український письменник, поет, публіцист, перекладач, науковець, громадський та політичний діяч. №29. У проході між вулицями Остапа Нижанківського й проспектом Шевченка (біля будинку 7/9) дивиться на місто бронзовий Володимир Івасюк (1949 – 1979 рр.) - український композитор і поет, музикант - мультиінструменталіст, один із засновників сучасної української естрадної й поп-музики. Ґерой України (від 2009-го, посмертно). За своє коротке життя він написав музику до декількох вистав, 53 інструментальні твори та 107 пісень, серед яких - усесвітньо відома леґендарна "Червона рута". Меценатом створення пам'ятника у 2011-му році виступив лідер популярного гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук. №30. 1989 року, до 175-річчя Кобзаря на проспекті його імені з'явилася пам’ятна дошка із барельєфом Поетові. На затишному бульварі сусідять чимало цікавих та поважних місць. №31. Проспект Шевченка, 17-19, прокуратура Львівської області. У травні 2000-го року тут відбулася траґедія - ґрупа нетверезих молодиків, які голосно співали "блатні" пісні, жорстоко побила народного артиста України Ігоря Білозіра (1955 – 2000 рр.) який зробив їм зауваження. Так і не опритомнівши, видатний український композитор і музикант, лідер популярного ВІА "Ватра", на 20-й день після конфлікту, пішов з життя. №32. Площа наприкінці проспекту поміж вулицями О.Поповича та М.Драґоманова. У 1994-му році тут з'явилася сидяча фіґура Михайла Грушевського (1866 – 1934 рр.), всесвітньо відомого українського історика, автора більш, як 2000 наукових праць. Неможливо у короткому тексті перелічити усі його вчені титули - 20 років очолював кафедру історії Львівського університету. Дійсний член Чеської академії, Всеукраїнської академії наук, також академік академії наук СРСР. Мав величні досягнення як громадський діяч та політик. В 1917 -1918 рр. роках був головою Центральної Ради Української Народної Республіки, тобто увійшов до історії, як перший Президент України. №33. Кабінет Грушевського довгий час був у будинку на вул. Шевченка, 8 (до 1955 року - Академічній вулиці), де працювало Наукове Товариство ім. Шевченка, скорочено НТШ - всесвітня українська академічна орґанізація, створена у 1873-му році у Львові. Михайло Сергійович багато зробив для розвитку української нації наприкінці ХІХ - початку ХХ сторічя. №34. Пам'ятник (1981 р.) українському письменникові, філософові, публіцисту та політикові Степанові Тудору (1892 -1941 рр.) - на площі Маланюка. №35. У будинку на Коперника, 14, багато років жив Володимир Старосольський (1878 – 1942 рр.), соціолог, академік, адвокат, який безстрашно захищав українських жертв під час панування польського режиму. Був засновником та ідеолоґом руху січових стрільців. Загинув у більшовицьких катівнях. №36. На галявині біля красеню-палацу Потоцьких на Коперника 15 встановлений ориґінальний пам'ятний знак. На прямовисному постаменті висічені слова "Заповіту" Шевченка, а на медальйоні у центрі кам'яного кола - цифра «613 км» - відстань від Львову до села Моринці, що на Черкащині, у центральній Україні - місці народження українського Пророка. №37. У будинку на Коперника, 17, де у 1996-му році відчинив свої двері Львівський палац мистецтв, постійно велелюдно. Фасад над центральним входом прикрашає ґорельєф апостолові св. Луці зі своїм символом - крилатим тельцем. У затінку довгих ґалерей сяють білокам’яні медальйони із погруддями видатних українських художників. Федір Сенькович – ліворуч (помер у 1631 р.) - львівський майстер, що створив у місті цех живописців. Один з перших почав використовувати олійні фарби для зображення ликів та рук святих. Іван Ґеорґій Пінзель - у центрі (1707 – 1761рр.) - галицький скульптор середини ХVІІ сторіччя, який працював у стилях пізнього барокко й рококо. Засновник львівської скульптурної школи. Його шедеври зберігаються у колишньому львівському костелі кларисок. Наприкінці 2012 - початку 2013 років у Луврі з бучним успіхом відбулася виставка Пінзеля, що відкрила світові творчість цього майстра. Тарас Шевченко - не лише Поет, але й академік-ґрафік. Олекса Новаківський – ліворуч (1872 – 1935 рр.) - український живописець і педаґоґ. Михайло Бойчук (1882 – 1937рр.) - український художник-монументаліст, академік, один зі засновників національної монументальної школи. Знищений у катівнях НКВС. Олександр Архипенко (1887 – 1964 рр.) - український та американський скульптор і художник, один зі засновників кубізму в скульптурі. Дійсний член американської Академії мистецтв і літератури. №38. Вул. Коперника, 21. Олександр (Олекса) Гасин (1907 – 1949 рр.), український політичний і військовий діяч, полковник Української повстанської армії. Загинув у бою з НКВС. №39. Вул. Коперника, 36. Одна з найяскравіших меморіальних панелей у Львові. Верховний архиєпископ Йосип Сліпий (1892 – 1984 рр.) - кардинал Римсько-католицької церкви, предстоятель Української Греко-католицької Церкви. Орґанізував католицький український університет св. Климента у Ватикані, був членом Тиберійської академії у Римі, почесним доктором трьох американських та одного канадського університетів. Владика 18 років перебував у сталінських таборах. Тому, не випадково на гербі кардинала напис "Per aspera ad astra" (лат. "Крізь терни до зірок"). У центрі - збудована Йосипом у Римі Українська Церква св. Софії. Праворуч - Собор св. Юра у Львові, куди у 1992-му році з Риму був перенесене його тіло. №40. Пам'ятна керамічна дошка на дзвіниці церкви св. Духу (Коперника, 38) - присвячена музею "Русалки Дністрової". Так звався перший західноукраїнський альманах українською, виданий 1837-го року в Будапешті членами ґрупи "Руська трійця". Поряд із музеєм у лоґічній єдності, 1990-го року відкрили пам'ятник ініціаторові видання "Русалки Дністрової" Маркіянові Шашкевичу (1811 – 1843 рр.). Шашкевич західноукраїнський (галицький) "Будитель" (пророк), письменник, поет, засновник нової української літератури у Галичині. Виступав у ті часи за рівноправність української та польської мов. №41. Ця дошка нагадує про загибель від німецької авіабомби біля будинку за адресою вул. Дорошенка 48, у перший день радянсько-німецької війни, 22 червня 1941-го року - письменників Олександра Гаврилюка та Степана Тудора. №42. Вул. Дорошенка, 50. У цьому будинку мешкала в часи Другої світової Марта Чорна (псевдо-Медея), леґендарна розвідниця ОУН. Загинула у перестрілці з гестапівцями у травні 1943-го року. Декілька цікавих місць на південному-заході центральної частини міста Лева. №43. Вулиця Соломії Крушельницької, 25. В кутовому будинку навпроти південного виходу з Єзуїтського саду жив Іван Франко. Від 1945-го року парк має його ім'я. №44. Площа Шашкевича, навпроти будинку на вулиці Степана Бандери, 3. Меморіал "Жертвам комуністичних злочинів". Відкритий у 1997-му році, поряд із Національним музеєм - "В'язниця на Лонцького", де сталінськими катами були замордовані й розстріляні тисячі жертв. №45. Величні стіни чудового собору св. Юра за своє довге життя побачили безліч подій. Дошка на площі св. Юра, 5, повідомляє, що на цьому місці збиралися українські війська, які в складі об’єднаних військ Європи у 1683 році звільнили Відень від турецької облоги. №46. Барельєф на Палаці митрополитів присвячений одному з духовних лідерів української нації Андрею Шептицькому, що він тут ... у 1901 -1944 роках мешкав та служив Богові та Україні". №47. Багатометрова гранітна статуя Івана Франка зі стелами із обидвох боків з 1964 року прикрашає вулицю Університетську перед головним корпусом Національного університету їм І. Франка. Годі було знайти кращого місця для монумента, присвяченого докторові філософії, академіку, почесному докторові Харківського університету, авторові зібрання творів більш ніж у 50-ти томах, одному з реальних кандидатів на Нобелівську премію 1916 року. №48. У будинку №10 на вулиці Листопадового Чину, декілька років жив відомий вчений-ґеоґраф, академік, головний редактор "Енциклопедії Українознавства" (Париж - Нью-Йорк) та "Encyclopedіa of Ukraіne" (Торонто, Буффало, Лондон) Володимир Кубійович (1900 - 1985). №49. На площі ґенерала Григоренка, біля обласного управління внутрішніх справ (№10 на вулиці Листопадового Чину), з 1999 року височить великий пам'ятник Ґеорґієві-Переможцю із присвятою "Охоронцям української державності". №50. Ближче до проспекту Свободи, на вулиці Гнатюка, 8, біля відомого ресторану "Прага" з 2006 року посміхається перехожим підпилий містянин, що жив неподалік. Судячи зі стилю одягу, мешкав він у Львові на початку ХХ століття. №51. "Воля безцінна!" Це гасло є назвою меморіалу на вул. Городоцкій, 20. Три бронзових орли на тлі розірваних тюремних ґрат. Присвячений трьом молодим українцям, пластунам, членам ОУН, які вчинили у 1939-му році зухвалу втечу з польської тюрьми "Бригідки". Нам залишилося оглянути кілька пам'ятників, розташованих у деякому віддалені від центру міста. № 52. Площа Кропивницького. Меморіал, присвячений Степанові Бандері (1909 – 1959 рр.) - українському політичному Провідникові, ім'я якого стало символом боротьби за Незалежність України, відкрили у жовтні 2007-го року, напередодні Покрови Пресвятої Богородиці, у день свята якої в 1942 році була створена Українська Повстанська Армія. 7-ми метрова бронзова фіґура стоїть перед 30 метровою аркою - 4-х колонною стелою Української Державності. Кожна колона - це символ певного етапу української історії. Перша - князівський період, друга - козацкий, третя - період Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, четверта - сучасна Україна. №53. Пам'ятник громадянам Львівщини, які не повернулись із афґанської війни, розташований у сквері на вулиці Клепарівській 30, поряд із готелем "Власта". Встановлений 1999-го року. Фіґура воїна під час нашого візиту перебувала на реставрації. №54. У 1992-му році, уже за часів незалежної України на проспекті Чорновола, біля палацу культури ім. Гната Хоткевича, відкритий меморіал пам'яті жертв Львівського єврейського ґетто. У ньому, третьому за розміром після Варшавського й Лодзинського, загинули понад 136 тисяч львів’ян- євреїв. На центральній дошці вибиті слова із книги Єзекії: "Ось я відчиню гроби ваші, і виведу вас, мій народе, з гробів ваших і дам вам Дух мій, і ви знову оживете…" №55. У стародавньому зеленому сквері на площі Старий Ринок, напроти будинку на вул. Б. Хмельницького, 11, кілька симпатичних прикладів кам'яної міської скульптури. №56. Скромний обеліск "Борцям за волю України" на вулиці Вітовського (напроти входу до парку Б. Хмельницького). №57. На кам'яному майданчику неподалік будинку консульства Польщі (вул. І.Франка, 108) із парасолькою в руці та зі складеним мольбертом під пахвою стоїть Іван Труш (1869 – 1941 рр.), український живописець-імпресіоніст, пейзажист та портретист, критик й активний орґанізатор творчого життя на Галичині. Пам'ятник майстрові, якого називали поетом кольору і сонця, відкрили у 1996-му році. На постаменті написано: "Нам потрібно стояти... ногами на нашій землі, головою бути в Європі, а руками обхопити як можна ширше справи українських націй! Іван Труш". №58. Колись, наприкінці ХІХ сторіччя, на верхній терасі Стрийського парку був спортивний майданчик, що належав суспільно-політичному та ґімнастично-пожежному товариству "Сокіл-Батько". На ньому у липні 1894-го року львівська футбольна команда "Сокіл" виграла перший проведений в Україні футбольний матч у команди з Кракова. Через 110 років - у 2004-му році тут львів’яни відкрили пам'ятник "Львів - батьківщина українського футболу" із бронзовим птахом нагорі. Ще одна ґрань монумента говорить про те, що тут із 1911 до 1939 року тренувалася та грала матчі перша футбольна команда з назвою "Україна". На горизонтальному постаменті - ґравійована емблема команди, заснованої ще 1903-го року. Поряд, у стародавньому Стрийському парку безліч кам'яних і дерев'яних скульптур. Закінчуємо своє знайомство з пам'ятниками древнього Львова на проспекті Червоної калини, біля храму Різдва Пресвятої Богородиці. У 2001 році, під час пастирського візиту до України, св. Папа Іоан-Павло ІІ зустрічався тут із українською молоддю. Ми оглянули багацько пам'яток, але звичайно ж не всі. Сподіваюся на подальші зустрічі, бо планую іще неодноразово відвідати чарівний Львів. Див. далі: УКРАЇНА-11. Львів. Личаківський цвинтар-музей. 27 червня 2015
|