УКРАЇНА-07. Львів. Площа Ринок-1. 25 червня 2015 |
Пройшовши від проспекту Свободи близько 150 метрів спочатку маленькою вулицею Беринди, потім Катедральною площею, залишивши праворуч Латинський катедральний собор (сюди іще повернемося!) ми опинилися у південному кутку Площі Ринок.
Площу розпочали створювати за прикладом ринків західноєвропейських міст у другій половині ХІІІ століття за правління князя Лева Даниловича- засновника міста. Вона практично прямокутна, за розмірами - 142 х 129 метрів.
Праворуч – південний бік площі, ліворуч - головний фасад Ратуші, що височить у центрі Ринку. Ми обійшли ліворуч будинок ратуші, швидко проминули східний та північний боки й дійшли до сцени, встановленої у північному куті. Стало зрозуміло, що до початку концерту 5-го Міжнародного фестивалю "Альфа Джаз-2015" іще чимало часу і ми маємо можливість знову помилуватися красою цієї площі - архітектурної перлини всеукраїнського, європейського та й світового рівня. Почнемо від перетину вулиць Друкарської та Ставропігійської. Обов'язково хоча б на хвилинку завітайте до аптеки-музею. Удалечині, на Музейній площі - Церква Пресвятої Євхаристії (колишній костел Тіла Божого й монастир доминиканців). Там теж іще побуваємо. У кожному кутку площі розташовані вельми гарні фонтани-водограї. Перший присвячений Адонісу, юнакові-красеню, який символізує весняне відродження природи. Цю фіґуру, як і три інших, з каменю вапняняку на початку XІ століття створив відомий львівський скульптор австрійського походження на ім’я Гартман, і на прізвище Вітвер. Будова №1. Жовто-білий палаццо Бандінеллі. Його наприкінці XVІ століття на місці стародавньої ґотичнї споруди звів тутешній аптекар Ярош Ведельський. На початку XVІІ століття його придбав італійський купець Роберто Бандинеллі. А у 1629 році там відкрилася перша львівська пошта. Не дарма на першому поверсі кам'яного красеня зараз працює "Музей пошти". Тепер йдемо площею за колом, за годинниковою стрілкою. Ліворуч - перспектива східної частини. У Львові, як й в інших містах України, пам'ятники цивільної (чи громадської?) кам'яної архітектури XVІ-XVІІІ ст. називали кам’яницею. №3. Кам’яниця Вільчків. З'явилася у XІ ст. Добудовувалася у 1770 - 1772 роках. Сьогодні отут на першому поверсі - супермаркет біжутерії, вище розташувався хостел. Зверніть увагу на кам'яні фіґури, чудове кругле вікно та світильники. Різьблений дельфін ліворуч – це символ торгівлі. Відчули цікавий незвичний аромат. Зо два ковтки гарячої медовухи додали сил. Поряд майстер демонструє свої роботи - симпатичні рамочки, створені із геть непотрібних пружинок, зубчастих коліс, корків, важелів від годинникових механізмів. № 4. "Чорна кам’яниця". Збудована у 1588 році. Протягом століть піщаник, з якого був зведений фасад під впливом різних природних процесів почорнів. Надалі цей колір став підтримуватися під час фарбування, звідти й назва. У середині XVІІ століття один з господарів будинку - Мартин Анчевський, член великої родини лікарів, встановив на фасаді кілька білокам’яних фіґур. Серед них - Божа Матір, св. Мартин. Ліворуч - патрон молоді св. Станіслав Костка, праворуч - св. Лука, патрон лікарів. Я дуже люблю будинки із ґранованим (ґрановитим) фасадом. №6. Один з найвідоміших будинків - Палац Корнякта. Його звели у 1580 році для одного із найбагатших львівських крамарів - Костянтина Корнякта, який був греком із Криту. У другій половині XVІІ століття будинок став резиденцією польського короля Яна ІІІ Собеского, звідки друга назва палацу - "Королівський будинок". Аттік (високий бар'єр на даху) прикрашений численними статуями. Палац - єдиний будинок на площі, де в одному ряді є шість вікон. Цей привілей господареві за особливі заслуги надав особисто король. Такі були найсуворіші правила у містах з Маґдебурзьким правом. Фіґури на фасаді. Поруч із палацом завжди чимало людей. І в цьому немає нічого дивного. Тому що сьогодні палац - центральний будинок Львівського історичного музею з дуже цікавими колекціями й експозиціями що часто змінюються. Усередині є дивовижний італійський дворик, що складається із триповерхових ґалерей, створених за зразком римських або флорентійських. Фасад також прикрашений темною ліпниною, маски та ґірлянди якої можна розглядати годинами. Народні майстри вигадали, як привернути увагу не лишень дорослих, але й дітлахів. Останній шедевр на цьому боці площі - №10 - Палац Любомирських, 1763 рік. Будинок займає цілий квартал між площею Ринок, вулицями Руською та вул. Івана Федорова. Ліворуч - вхід до одного з розділів музею етноґрафії й художнього промислу. У палаці відбувалося багато визначних подій. Дошка у центрі повідомляє про те, що тут була розпочата спроба відновлення Незалежності України. Довгі роки тут працювала найвідоміша у Львові книгарня (дошка праворуч). У 1895 році будинок викупило освітнє товариство "Просвіта". Палац відвідували видатні діячі української культури: Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник, Етель Войнич та інші. Дах будинку вивершується урочистим аттіком з розеток і скульптур. Центральний фасад, що виходить на площу, створювали справжні майстри. Про це свідчать ліплені лиштви вікон, пілястри із капітелями. Ковалі подарували вівідувачам чудові балконні ґрати. Сьогодні більшу частину першого поверху займає одна з найвідоміших і шиковних кав'ярень та маґазинів кави у місті Лева - "Львівська копальня кави". На те, що замовником зведення палацу виступив відомий воєвода Любомирський, вказує скульптурна алеґорія - гармати, ядра й лицарські обладунки, розташовані на самому розі будинку, їх видно з площі та з вулиці. Підійшли до східного кутка Ринку. Ліворуч - вулиця Руська, вдалині красуються дві стрункі вежі костелу й монастиря босих кармелітів. На розі Руської й Сербської вулиць – кам’яниця Войнаровських, збудована у XV столітті. Під сучасною штукатуркою можна розгледіти стародавню кам'яну кладку й дуже гарну складну цегельну. В кутовій ніші - мадонна, погляд якої спрямований на другий, східний фонтан. Він присвячений Діані, богині полювання. Разом з фонтаном Адоніса цей водограй символізує Землю. Тепер ознайомимося з будинками у східній частині площі. №12. Кам’яниця Юстґляцивських побудови XVІ століття. Увесь фасад прикрашений масками. Цікаві двері, певно виготовлені не лише у різні роки, але й у різні епохи. Нам усміхнулися львівські кулінари. Приємно! Цей металевий паротяг - лише піч для смаження каштанів. №14. Венеціанська кам’яниця (ще називають кам’яницею Массарі), яка прикрасила площу в 1589 році, була зведена для Антоніо Массарі, консула Венеціанської республіки у Львові. Над аркою центральних дверей - герб Венеції - крилатий лев із книгою. У вересні 2007 року тут розпочав працювати відомий далеко за межами Львова та України ресторан-кнайпа "Криївка". Із цього боку - центральний вхід до львівської мерії. Одразу поряд - стоянка веселих туристичних потягів. Не порахувати яток з різноманітними сувенірами. Поруч із типово українськими червоними маками й жовто-блакитним намистом мирно уживаются традиційні для будь-якої країни горнятка-маґнітики- брелки-відкривачки для пляшок. №17. Кам’яниця Францвеніґівська зведена в другій половині XVІІ століття. Ці металеві стародавні двері із заклепками ведуть до одного з найбільш смачних у місті ресторанів - "Золотий вепр". Під одним дахом сусіди - польські, чеські, німецькі, та гуцульський культурні центри. Я звернув увагу на вишукану білу ліпнину. Свого часу один з власників будинку, який не мав спадкоємців, передав частину його братству сурмачів, учасники якого щодня з вікна ратуші виконували на трубі гімн міста. Ця традиція зараз відновлена. Людей на площі додалося. Практично ми не бачили сумних або стурбованих чимось осіб. У повітрі панував 100% позитив. № 20. Ошатна, чотирьохповерхова кам’яниця Бєльських, що з'явилася в XVІІ столітті. Шиковні двері ведуть гостей до затишних залів знаменитого ресторану "Під Левом". З відкритих вікон лунала неголосна щиросердечна скрипкова музика. Ориґінальні кам'яні світильники - прикраса балконів. Один зі спонсорів джазового фестивалю виставив на тротуарі піаніно. Вишикувалася ціла черга бажаючих на ньому зіграти. № 21. Кам’яниця Домбровських-Убальдіні, XVІ - XVІІ століття. Названа на честь двох перших домовласників. Очей не можна відірвати від ґрат і різьблених кам'яних ренесансних порталів, вікон та дверей. Великий яскравий метелик запрошував відвідати виставку екзотичних метеликів. Ми пройшли пів-площі. Настав час для невеличкого відпочинку. Пандус дозволив безперешкодно піднятися на сходинку відкритого кафе й насолодитися кухликом пінистого львівського пивця. Див. далі: УКРАЇНА-08. Львів. Площа Ринок-2. 25 червня 2015
|