УКРАЇНА-06. Львів. Проспект Свободи. 25 червня 2015 |
Вже давно, іще від початку 80-х років минулого століття Львів став для мене бажаним містом. Я був тут багато разів, і завжди знаходив при зустрічі з ним що-небудь нове. До минулого року час приїзду сюди не мав значення.
Але тепер декілька літніх днів, коли у Львові відбувається фестиваль "Альфа-Джаз" стали особливою датою в моєму річному ґрафіку від'їздів з Києва.
Львівське свято 2015 почалося ще на пероні київського вокзалу. Квитки були замовлені заздалегідь і у половину сьомої ранку швидкісний потяг "Хюндай" гостинно відкрив для нас свої двері. Кондиціонер, чистенько, зручні крісла, дуже чуйний та уважний персонал, готовий надати будь-яку допомогу. Окреме місце для візка й великих сумок, просторий туалет й рукомийник для візочників. Що іще потрібно для того, аби п'ять годин дороги лише із кількома зупинками пронеслися вельми швидко. А коли ж до того додати те, що навіть улітку квиток для інваліда на візку й супровідній особі вартує тільки 30 % від вартості звичайного, стане зрозуміло, що потяги "Інтер-Сіті" для мене - це чудовий початок будь-якої подорожі! Близько 12-ї дня побачили скляні аркові конструкції львівського вокзалу. Провідники швидко розсунули пандус, захований у спеціальній ніші в сходах ваґону і столиця Галичини зустріла нас сонечком. Спеціальний ліфт, влаштований лівіше від сходів, опустив нас із перону на площу. Я знову милувався класичною будівлею вокзалу. Кілька хвилин зайняло фотоґрафування старих дверей центрального входу та декору ліхтарних стовпів. Так само трохи часу зайняла зйомка металевої пальми. Про неї скажу кілька слів. Її ориґінал для головної виставки Російської імперії 1896 р. у Нижньому Новгороді за рік перед тим викував коваль Юзівського заводу (хто не знає, так раніше звався Донецьк) Олексій Мерцалов з одним помічником. Дерево заввишки 3,5 метри, що складається з 10 листів, було створене за допомогою лише молота й зубила з одного-єдиного (!) шматку рейки. На постаменті цього рукотворного чуда, що одержало Ґран-прі на Всесвітній виставці у Парижі 1900 року, викарбоване гасло "Можливість, підтверджена справою". Одразу біля входу, на початку року був вставлена фіґура броварника із розтошованою поруч діжкою. У нього в руках - звернення до гостей міста. При відкритті повний напис був таким: "Вітаємо у місті Лева й пива "Львівське". Закінчення напису замастили фарбою, певно, щоб не було реклами конкретного сорту пінного напою. Чимало мешканців міста були незадоволені цим пам'ятником. Але посмішку він викликає й популярністю туристів користується. Це я підтверджую. Залишивши речі у готелі, одразу ж прямуємо до центру. Для мене місце відліку - то Оперний театр. Будівля перфектна! Фасад увінчує бронзова статуя богині Ніки із золотою пальмовою гілкою в руках. Під Нікою на центральному фронтоні - драматурґічні ґерої. У нижньому ряді ліворуч та праворуч варта юнаків охороняє герб міста - лева, який стоїть в арці фортечних воріт. Музи в нішах центрального фасаду. Прекрасні світильники. Перед входом - дуже гарний фонтан класичної форми. Місце традиційних зустрічей містян та гостей. Отут починається головна парадна маґістраль Львову - проспект Свободи. Кожен фонтан - це популярне місце для фотоґрафування. Цей - не виключення! До дівчат я звернувся, назвавши їх "Три галицькі ґрації". За що крім усмішок одержав дозвіл на фото. Дітлахи готуються стати пілотами Формули-1. Офіціанти очікують клієнтів у численних кав’ярнях. Центром проспекту Свободи прокладена широка, але затишна тіниста алея. Ліворуч - будинок-палац. Це - Національний музей імені Андрея Шептицкого. Поряд - економічний факультет Львівського університету, одного із численних львівських вузів. Не випадково на проспекті безліч молодих людей. Розваги тут є для усіх. Для діточок - каруселі, для дорослих - шахи. Як у будь-якому місці відвідуваному туристами можна вибрати сувеніри на будь-який смак. Цікаво, жінки біля прапорців різних країн обговорюють політику чи поведінку онуків та їхню вдачу? Я на велику радість знайшов дві львівські ложки й додав їх до своєї колекції. Із двох боків проспекту - вельми гарні будинки кінця ХІХ - початку ХХ століття. У цих пам'ятниках архітектури вирує звичне міське життя! Відомі львівські солодощі можна купити у кіоску або в цієї милої панянки. Повсюдно плине аромат справжньої кави! Проспект - один із центральних торговельних майданчиків з найвідомішими світовими брендами. Лоґічно, що дівчинка грала на скрипці полонез Оґинського біля салону з весільним вбранням. Лавок дуже багато й там є вільні місця. Можна замовити портрет у майстра, або просто посидіти на осонні, як ця літня дама. У ятках продається усе чого забажає душа - їжа, напої, ґазети, квіти. Пси, навіть великі, виглядали дуже вихованими й спокійними. Ліворуч - 2,5 метрові висоти пам'ятник, що львів’яни встановили у травні 2011 року на День міста - чернець несе на плечі діжку з пивом. З одного боку діжки напис: "У Львові з давніх часів варять пиво. Саме тут у 1715 році була заснована найстарша броварня України". На лицьовому боці діжки - годинник, ориґінальність якого відзначив авторитетний французький сайт "Спадщина годинникарів". Пам'ятник встновлений біля відомого далеко за межами міста поважного ресторану "Вежа Крамарів" (Вежа торговців). Поряд - безліч більш демократичних кафе й барів, доступних для усіх верств відвідувачів. Привертає увагу загальний позитивний настрій людей, які прогулюються проспектом. Дівчина-волонтер збирає гроші для лікування хворої дитини. Багато екскурсій містом розпочинаються саме тут. У розпорядженні туристів - індивідуальні прогулянки на "Волзі"-кабріолеті або у двоповерховому джаз-холі на колесах. Також курсують кумедні яскраві електропоїзди, які надто полюбляють дітлахи. Один з найкрасивіших будинків - це темно-коричневий палац із куполом на розі, в якому розташований Державний музей етноґрафії та художнього промислу. Його для Галицкої ощадної каси збудував наприкінці ХІХ-го століття відомий львівський архітектор Юліан Захаркевич. На куполі палацу, також львів'янин (але італійського походження) Леонард Марконі, у 1891 році створив скульптурну ґрупу з трьох фіґур - ліворуч унизу - "Сільське господарство", праворуч -"Промисловість". У центрі - в короні з променями - фіґура "Ощадливість". Але львів'яни називають її "Львівська статуя Свободи". Так дотепер і не вирішили, чому така назва - чи через те що гроші дають їхньому власникові волю, чи через схожість з нью-йоркською статуєю Свободи. Поряд - чудовий будинок "Гранд-Готелю" з багатим ліпним декором на 4-х поверховому фасаді. На одній лінії, але в центрі бульвару - одне із самих шанованих місць у місті Лева- площа із пам'ятником Тарасові Шевченку. Ліворуч від постаті Поета - досить цікава символічна "Хвиля національного Відродження". Докладно про цей пам'ятник розповім у пості "Пам'ятники та монументи Львова". Навколо - клумби із квітами, декоративні дерева. Монументальні, але легкі світильники. Пам'ятник - обов'язкове місце, де потрібно сфотоґрафуватися. Навпроти, на парній стороні проспекту в зелені кущів та клумб – продовження рядів пивниць і кав’ярень, де центральний персонаж - львівське пиво. Отут в затишному куточку підніс свого кухля з бурштиновим напоєм бравий вояка Швейк. Його спокій та блаженний стан охороняє львівський вартовий - лев. Тут же - вхід до одного з найреспектабельніших львівських ресторанів "Віденська кав'ярня", відвідувачами якого були письменник та поет Іван Франко, історик й політик Михайло Грушевський, композитор Станіслав Людкевич та багато інших відомих львів'ян. У кутовому жовтому будинку, збудованому майже 200 років тому - у 1829 році, також розташований затишний готель "Відень". Тут скуштували чорної арорматної смачної кави й завершили прогулянку проспектом Свободи. Ми пройшли лише близько 500 метрів. Я давно не бачив такої кількості гідно вдягнених, у комфорті й позитивно налаштованих людей похилого віку. А це говорить багато про що! Особисто я можу перебувати на цих п’яти сотнях метрів цілісенький день. І він буде різноманітним, насиченим та цікавим. Хотілося б, щоб така культура, спокій, достойність й вихованість були не лише на терені цієї галицкої півкилометрівки, а й у кожнім місті України. І чим швидше, тим краще. Із площі можна роздивитись високу струнку вежу із хрестом на маківці. Це – верхівка дзвіниці Латинського катедрального собору. Стрілка покажчика вказує, що там розташовано головну площу Львова – Площу Ринок. Туди й підемо неширокою вуличкою, названою на честь відомого поета, перекладача, лекскоґрафа, ґравера й видавця, православного монаха Па?мви Бери?нди, який жив тут наприкінці ХVІ-го - першої третини ХVІІ-го століття. Див. далі: УКРАЇНА-06. Львів. Площа Ринок. 25 червня 2015
|