Коли я робив у Буковелі фото, які ви побачите нижче, не гадав, що буде бажання написати цілий звіт. Тим більше, що були біля будинку лишень десь із 10 хвилин, та із 10 хвилин - у ресторані пили каву.

Повернулися до Києва. Переглянув фотоґрафії. Згадав смак і аромат кави, казково-нереальний настрій від інтер'єрів. Тому не мав сил відправити частину цих світлин до архіву. Можливо, дещо одноманітно вийшло. Вибачайте...

                Ми часто звертаємо увагу на те, як швидко змінюється життя десь там - за кордонами. Зовсім поруч наша сусідка і надійний друг - Польща, яка ще 20-25 років була бідніша за Україну, а тепер перетворилася на одну з європейських країн-лідерів.

 А ми у себе ніяк не можемо вирішити якісь проблеми, щось змінити, поліпшити, почати просто стабільно рухатися вперед.

                   Давненько, більш 10 років я не був у Карпатах. Тому, одержавши запрошення, від старих друзів із Івано-Франківської громадської орґанізації, прочитати кілька лекцій про безбарьерность на семінарі з активного способу життя на інвалідному візку, із радістю погодився.

Ніч у швидкому потягу "Прикарпаття" (Київ - Івано-Франківськ), зразково орґанізована ранкова зустріч на вокзалі, знайомство із колегами, які прибули на семінар.

Злегка відпочивши в одній із численних кав’ярень на чарівній Вірменській вулиці, продовжимо знайомство із духовними спорудами Львова. Для того, щоб оглянути шедеври, зведені у різні епохи, в різних стилях й, зрозуміло, представниками різних художніх напрямків, далеко ходити не варто.

Небагато міст на світі можуть похвалитися такою концентрацією унікальних споруд, які стоять на невеликому терені Старого міста, як це є у Львові.