Якщо ви маєте лише одну добу в Стамбулі, або якийсь час між перельотами при пересадці на летовищі Кемаля Ататюрка, не шкодуйте сил і приїжджайте до історичного центру міста на площу Султанахмет. Навіть якщо ви завітаєте тільки сюди, то побачите найцікавіше, з того, що є в усій Туреччині.

Важко зрівняти концентрацію храмів, пам'яток, унікальних історичних об'єктів у цьому місці з якимось іншим, не лише у Туреччині чи Європі, але й в усьому світі.

Трамвай Т-1 «Синій» доправляє туристів центральною вулицею Старого міста Divanyolu до зупинки SultanAhmet. Ми з готелю дісталися сюди за 12 хвилин.

Прямо біля зупинки - стара мечеть Firuz A?a Camii, названа так на честь свого будівничого – Фіруз аґа Паші, скарбника одного зі султанів. Саме тут розташовано його мавзолей.

За мечеттю - кам'яний лев, і встановлений пам'ятник Мехмету Акіфу Ерсою (турецьк. Mehmet Akif Ersoy, 1873-1936 р.р.) - авторові слів гімну Туреччини. Невеличкий сквер, де стоять скульптури, теж названий його іменем.

Навпроти - через трамвайну колію влаштований фонтан «Три монети» - популярне місце зустрічей містян Стамбулу.

Цей симпатичний турок чекав на когось, перекинувшись зі мною декількома словами запропонував його сфотоґрафувати. Охоче позував на нашому спільному фото.

Поряд із багатовіковою водонапірною вежею часів Оттоманської імперії - старовинний біломармуровий різьб’яний фонтан.

Прямовисний мармуровий блок - це «Мільйонний камінь» (турецьк. MIlyon Aniti). Раніше з цього місця розпочиналася головна вулиця Візантії - Via Egnetia. Тож усі відстані у столиці імперії відмірялися від цього каменя. До Києва від «Мільйона» - 1020 кілометрів.

Поруч - дуже симпатичний дерев'яний багатоповерховий будинок. Він стоїть з початку XIX століття. Зараз тут цілком зрозумілий заклад - поліцейський відділок.

Навпроти закладу - вхід до Цистерни Базиліки (турецьк. Yerebatan Sarnici). Її потрібно відвідати обов'язково! Незважаючи на чималу вартість квитків. Стара частина Константинополя розміщена на мисі, що оточений морем, - затокою та протокою із солоною водою. Запаси питної води на випадок посухи чи облоги мешканці «Другого Риму» доправляли акведуками з лісу, що розташований за багато кілометрів на північ від міста, а зберігали у «цистернах» (у перекладі з грецької - «водосховищах»).

Макет у Мініатюрку пояснює конструкцію цистерн. Стіни завтовшки 4 м складені з вогнетривкої цегли та вкриті гідроізоляцією!

Цистерна Базиліка - найбільша і краще зі всіх збереглася серед майже 40 цистерн, знайдених у Стамбулі. Імператор Костянтин I (306-337 р.р.) розпочав будівництво, яке завершили 532 року за імператора Юстиніана. Підземна зала розмірами 145?65 м приголомшує, тут зберігалося колись аж 80.000 м3 води.

Відвідувачі пересуваються містками, що встановлені над водою, де хлюпочеться багацько риби, великої та дрібної. Підсвічування і музика, яка лунає навколо, створюють чарівний настрій.

Треба обов'язково оглянути дві колони у дальньому кінці зали. Їх база (підстава) - великі мармурові блоки із перевернутими обличчями Медузи Ґорґони. Більшість колон різні за формою. Справа у тому, що цистерну будували з колон, які вилучали із храмів, зведених раніше, ще за античних часів.

Склепіння стелі підтримують 336 колон (12 рядів з 28 колон) заввишки у 8 метрів. Колони встановлені на відстані приблизно 5 метрів одна від одної.

Стамбул використовував цистерну за призначенням до XVI століття. Пізніше вона залишалася занедбаною. Опісля значних і витратних робіт з очищення та реставрації у 1987 році тут відкрився музей. До цього підземного рукотворного дива я зміг комфортно спуститися за допомогою підйомника, до того ж - безкоштовно. Підйомник для інвалідів є і на виході з пам'ятки, за рогом від входу.

Ми прямуємо до північної частини центральної площі Стамбула.

Площею влітку 2004 року пролягав маршрут Всесвітньої естафети олімпійського вогню Олімпіади в Афінах.

Довга симетрична будівля завдовжки 75 метрів, із багатьма куполами - турецька лазня - хамам (турецьк. Haseki H?rrem Sultan Hamam?), що була зведена для мешканців Стамбула за наказом султана Сулеймана на прохання його коханої дружини Хюррем - нашої землячки Роксолани. Одне квадратне приміщення було жіноче, інше - для чоловіків.

Хамам стояв закритим, більш як сто років - від початку ХХ століття. У 2011 році після трирічної реставрації комплекс відновив роботу «за профилем».

Сьогодні - це вельми популярний храм здоров'я.

Приміщення хамама удень освітлюються сонцем через численні отвори в куполах, закритих скляними плафонами. Поряд, на алеях - гарні ковані світильники.

Праворуч у риштуванні - мавзолей Султана Ахмета I, померлого 1617 року від тифу у віці 27 років. Він пережив на рік відкриття величної мечеті Султанахмет, зведеної за його наказом. Ліворуч - музей Султана Ахмета, де є багато унікальних експонатів, які розповідають про будівництво мечеті та інші події тієї непростої, але ж цікавої епохи.

На щитах паркану навколо будівництва несподівано виринули написані кимось знайомі слова «Слава Україні!»! Подумки відповідаємо: «Героям Слава!»

За 50 метрів - одна із перлин площі - Німецький історичний фонтан (турецьк. Alman ?e?mesi). Його подарував Османській імперії кайзер Вільгельм II, як пам'ятку про його візит до Стамбулу. Фонтан був спроектований і виготовлений у Німеччині, потім частинами перевезений до Туреччини.

Фонтан зведений у нео-візантійському стилі, дах альтанки спирається на вісім порфірових колон. Зі сімох боків бронзовими кранами струменить вода.

Внутрішня стеля альтанки викладена вельми гарною золотою мозаїкою, на якій чергуються вензель Вільгельма II у синій розетці, та тугра (арабський вензель) у зеленому колі султана Абдул-Хаміда II, який відкрив фонтан у 1901 році.

На площі повсякчас багато не тільки людей, але і голубів.

Й так само тут безліч котів! Втім, як і усюди в Стамбулі.

Навколо чимало можливостей скуштувати страви турецької національної кухні. Чи в кафе та ресторанах. Чи з ятки на колесах. Де б у місті ви не їли, усе на диво свіже і смачне.

Ми ж завітали перекусити до відомого кафе «Tahiri SultanAhmed Koftecisi». З моменту його відкриття у 1920 році ним володіє одна родина і з тих часів незмінним є меню, що складається зі звичайних типових турецьких наїдків. Зайдіть - не шкодуватимите. Швидко, дуже смачно і недорого.

Ми не втрималися й зателефонували додому, вихваляючись, що перебуваємо в історичному центрі столиці трьох імперій. Зручних модерних телефонів-автоматів у Стамбулі вдосталь.

Усе на площі, включно із ґратками, чи, наприклад, кронштейнами для велостоянок, змайстроване тактовно та зі смаком.

Вдалині - громаддя фантастичної мечеті з незвичайними шістьма мінаретами. Прямуємо туди.

У морі маґазинчиків та крамничок - типовий набір сувенірів - маґнітики, шклянки, шарфи, тарілки. Вибір - більш широкий, аніж у багатьох країнах.

Велична мечеть СултанАхмет (турецьк. Sultan Ahmed Cami Avlusu) настільки монументальна, що її можливо розглянути цілком, хіба що у макеті, який нам зустрічався у Мініатюрку.

Заходимо крізь арку і бачимо в саду північний бік мечеті. Її у 1609-1616 роках султан Ахмет І наказав збудувати у формі звернення до Аллаха по допомогу, та підтримку в непрості роки після військових поразок. Архітектор об'єднав у мечеті два архітектурні стилі - османський та візантійський.

Перед головним входом великий двір - розміром 53 х 51 метр, оточений арочними аркадами.

Центральний купол діаметром 23,5 метри, та заввишки 43 метри накриває головний зал мечеті такого ж розміру, як і великий двір.

Мечеть збудували з каменю та мармуру. Купол та напівкуполи прикрашені написами - сурами з Корану, та висловами Пророка.

Мінарети на декількох рівнях оточені балконами.

Світло потрапляє до середини мечеті за допомогою 260 вікон. Праворуч біля колони - ложа султана. Другу назву - «Блакитна мечеть» цей шедевр отримав завдяки використанню в інтер'єрі більш, аніж 20.000 білих та блакитних керамічних кахлів ручної роботи. До приміщення на візку потрапити було не просто, через що використане фото автора - «Photo by Babak Gholizadeh».

Скільки б я не дивився на арабську в'язь, завжди одержую велике задоволення від мистецтва каліґрафії. Мечеть, як і вся площа, внесена до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Ми вийшли із Блакитної мечеті та опинилися у тій частині площі, де в давнину був розташований іподром (турецьк. Hipodrom At Meydan?). Його розпочали будувати ще за Візантійських часів - на початку ІІІ ст. н.е. За наказом імператора Костянтина у середині ІV століття турки розбудовували столицю та створили новий іподром 450 метрів завдовжки і 120 метрів завширшки, який міг вмістити близько 100.000 людей. Цікаво, що на вході стояла Бронзова квадриґа, яка у 1204 році була вивезена до Венеції і відтоді встановлена там - на фасаді Собору Святого Марка. Багато століть площу прикрашають декілька пам'ятників.

Єгипетський обеліск, або обеліск Феодосія (турецьк. Dikilita?) із біло-рожевого асуанського ґраніту, з ієроґліфами на усіх ґранях, привезений із Луксора в 390 році. Мармуровий постамент, прикрашений барельєфами з життя імператора Феодосія. Одна із площин демонструє момент встановлення обеліска на іподромі. Вага монументу - 300 тонн. Висота разом із п'єдесталом сягає 18,80 метрів.

Зміїну колону (турецьк. Y?lanl? S?tun) заввишки у 5 метрів імператор Костянтин Великий привіз із святилища Аполлона з Ґреції 326 року. Її верхівку прикрашали голови трьох змій, та чаша, що були виготовлені у 1700 році.

Збудований у IV столітті пам’ятник-обеліск Дікіташ-Колос (турецьк. ?rme Dikilita? або Konstantin Dikilita??) був облицьований бронзовими листами на яких зображені подвиги, що їх здійснив імператор Василь І. 1204 року листи були здерті та переплавлені «провідними ґуманістами» - хрестоносцями. Раніш цей обеліск мав 32 метри, сьогодні – лише 21 метр.

Поряд - палац імені Ібрагіма Паші (турецьк. Ibrahim Pa?a Saray?), зведений у XVI ст., та подарований султаном Сулейманом своєму старшому візирю та зятю до весілля. Із 1938 року тут розташований досить цікавий Музей турецького та ісламського мистецтва (турецьк. T?rk ve ?sl?m Eserleri M?zesi). Його експозицію, в якій виставлені понад 40.000 експонатів, обов’язково треба подивитися.

На макеті з Мініатюрку можна добре розглянути цю дивовижну площу, яка у 1985 році внесена до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Йдемо через усю площу - із півдня на північ у напрямку головного символу столиці Туреччини, її візитівки – Храму-Музею Айя-Софія (турецьк. AyaS ofya M?zesi).

Див. далі: ТУРЦІЯ-03. Стамбул. Храм-музей Свята Софія та Панорама 1563. 7 лютого 2015