Виїхавши вранці зі Штутґарта дорогою № 41, ми менш, як за дві години дісталися швейцарського кордону. Там була черга, проте вона рухалася дуже швидко. Побачивши українські номери, жінка-прикордонник відвела нас до оглядового майданчику. Поверхнево оглянула баґажник. Задавши 3-4 питання - «звідки і куди їдемо?», «де плануємо жити у Швейцарії?», «чи веземо із собою м'ясних продуктів?», вона побажала щасливої дороги.

  Саме тут, на пункті пропуску ми купили віньєтку сплати вартості проїзду шляхами усієї Швейцарії. Коштувала вона 40 швейцарських франків (близько 33-х євро). Віньєтка дійсна протягом року - менше не буває. Дорого, тим більш ми планували перебувати в країні лише 4 доби. Але якість доріг цілком компенсувала неґатив від витрат навіть за цей недовгий термін.

Ще за годину ми вийшли біля будинку наших друзів Тетяни та Артура у маленькому містечку Дієтикон (Dietikon). Швидко перекусивши, пішки прямуємо до вокзалу, аби дістатися електричкою Цюриха. Дієтикон - містечко невеличке, десь, близько 25 тисяч мешканців. Але у ньому є все необхідне для комфортного життя.

У цій церкві читав свої проповіді Ульріх Цвінґлі (нім. Huldrych Zwingli, 1484-1531рр.) - відомий діяч реформації у Швейцарії. Саме в результаті його діяльності в Цюриху реформаторська віра замінила католицизм.

У цьому будинку мешкає відомий місцевий скульптор.

Його роботи прикрашають все місто, більше того, - власний сад.

На сходах вже багато століть цей простий пристрій допомагає чистити підошви від бруду.

Більшість будинків - малоповерхові, немає двох однакових.

Це - будинок для людей похилого віку. Ну, на-а-а-а-дто дорогий!

Тутешні художники намагаються прикрашати порожні стіни. До того ж, ми перед будівлею місцевої музичної школи.

Ця піцерія - одне з улюблених місць, де вечеряють наші друзі. Кажуть, що піца тут - завжди смакота!

В цьому симпатичному будиночку - міська бібліотека. Колись тут була Мерія містечка Dietikon.

Перед бібліотекою - кумедний пам'ятник з іржавих металевих колон та дивовижний фонтан.

Автомат із продажу трамвайних квитків. Тут можна купити квитки на електричку, що ми й зробили.

Sankt Agatha Kirche (церква святої Агати). Головний католицікий храм Дітікону. Зведена в середині 1920-х років на місці старої, зруйнованої полум'ям.

На привокзальній площі - офісні будівлі, маґазини, ще й цікавий пам'ятник, який віддалено нагадує індіанський тотем. Неподалік - автовокзал. Об'єднувати залізничні та авто-вокзали - типово для європейських міст. Це - дуже розумно і зручно.

Потяги рушають точно за розкладом, усі адаптовані для інвалідного візка.

Менш, аніж за п'ятнадцять хвилин ми опинились на пероні Центрального вокзалу Цюриху. Зі зворотнього боку побачили чудову – схожу на замок, будівлю Landesmuseum (Національного музею Швейцарії). Її звели 1898-го року у вигляді міського шато часів французького Ренесансу. Комплекс розташований на острові між річками Зіль та Ліммат, та складається з безлічі двориків, ґалерей, веж. Якщо матимете час, треба обов'язково відвідати музей і оглянути його багаті колекції, які повідають історію Швейцарії, що тривала тисячоліття.

Усередині Z?rich Hauptbahnhof (Центрального вокзалу). Збудований у сучасному вигляді 1871-го року на місці старої будівлі, вокзал досить просторий та зручний. Це й не дивно. Цюрих - вузлова європейська транспортна станція, за добу нею проходять більш ніж 850 (!!!) потягів. Усі інтер'єри і декор монументальні та вагомі, як і личить головній транспортної гавані банківської столиці світу.

Одна з перлин оздоблення вокзалу - «Янґол» Нікі де сен-Фалль (Niki de Saint Phalle, 1930-2002рр.). Барвисту жіночу фіґуру із пишними формами та золотими крилами подарували страхові компанії до 150-річчя швейцарських залізниць. Вага скульптури - більше тонни, довжина - понад 11 метрів. Підлогою вокзалу (див. праворуч) прокладені металеві спрямовувачі, завдяки яким сліпі пасажири ногами або за допомогою ціпка добре орієнтуються у будівлі.

Центральний фасад вокзалу прикрашає Тріумфальна арка. Над нею - годинник з передзвоном, перенесений зі старої будівлі на це почесне місце. У кам'яниці не перелічити розкішно декорованих залів, холів, ґалерей, ресторанів та барів, торговельних кіосків.

Перед центральним входом вокзалу стоїть монумент Альфреду Ешеру (Alfred Escher, 1819-1882рр.) - швейцарському політику та промисловцю. Його заслуги перед країною були визнані ще за життя, пам'ятник звели через 7 років після смерті діяча, у 1889-му році.

Ешер був ініціатором будівництва й розвитку залізниць Швейцарії. Окрім цього, для масштабного фінансування величезних за обсягом робіт, він став одним із засновників кредитної орґанізації Schweizerische Kreditanstalt, яка у подальшому часі заснувала всесвітньо відомий сьогодні Credit Suisse. Пам'ятник одночасно є фонтаном. Першим джерелом, яке ми побачили у Цюриху, й далеко не останнім.

Монумент встановлений обличчям до однієї з найдорожчих та відомих вулиць у світі - Bahnhofstrasse. Банхофштрассе (Возкальна вулиця) пролягла вздовж річки Ліммат. Пройдемо нею від початку до кінця, тобто, від вокзалу до площі Бурклиплац (нім. B?rkliplatz), розташованої на березі озера.

Ми прибули до Цюриха у суботу. Це - особливий день. Сюди на шопінґ з'їжджаються фанати купування не лише зі всього міста та Швейцарії, але з Європи та й усього світу. Через те на вулицях багато перехожих. Навколо - дуже красиві, ошатні та вельми дорогі будинки, що видно неозброєним оком.

У повітрі якась особлива атмосфера. Навіть китайські туристи, які часом поводяться шумно та розкуто в усьому світі, тут - спокійні, ніби не зовсім упевнені у собі.

На початку вулиці - зелена площа Pestalozzi-Anlage (з німецької - Комплекс Песталоцці). У центрі скверу із 1899-го року височіє бронзовий пам'ятник уродженцеві Цюриха Йогану-Генріху Песталоцці (нім. Johann Heinrich Pestalozzi, 1746 – 1827рр.), одному з найвизначніших педаґоґів ґуманістів кінця XVIII-го, початку XIX-го сторіччя, вчення якого актуально до нашого часу.

Сквер на площі та його ґазон - улюблене місце зустрічі та відпочинку мешканців Цюриху. Особливо – студентської молоді.

На розі - шедевр майстрів лиття з металу - питний фонтанчик, йому не менш, як 150 років.

На Банхофштрассе не їздять автівки. Але вона пішохідна лише частково. Вулицею ходять трамваї. Перехожі тут дуже ввічливі і завжди поступаються дорогою трамваєві. Але і водії теж люб'язні. Якось я побачив, як трамвай терпляче чекав, доки турист сфотоґрафує щось цікаве та піде геть із рейок.

Ліворуч на вулиці Uraniastrasse важко не зауважити великої масивної вежі. Це - одне з цікавих місць Цюриху – обсерваторія Уранія (нім. Observatory Urania), відкрита більш як сто років тому - 1907-го. На вежі цілорічно за безхмарної погоди працює великий телескоп фірми Цейс вагою 20-тонн. Окрім зірок, які видно крізь об'єктив, з балконів, розташованих колом під самим куполом, відкривається дивовижна панорама міста та його околиць.

Фонтан, створений у 1732-му році.

Перші поверхи майже усіх будівель - це шиковні маґазини. Багато будівель, із першого до останнього поверху - це торгові центри та універмаґи. Ми не великі прихильники шопінґу, ще й найдорожчими маґазинами світу, але все ж до одного торгового центру ми завітали. Він - за кілька десятків метрів праворуч, на вулиці Seidengasse. Універмаґ Jelmoli - один з відоміших у Швейцарії. Компанію із продажу модного одягу заснував 1833-го року Йоганн Петер Йермоли (нім. Johann Peter Jelmoli). Він першим серед комерсантів запропонував клієнтам фіксовані ціни. Пізніше його нащадки в кінці XIX-го сторіччя вигадали поштову розсилку товарів за каталогом.

Тепер, маґазин - розкішний, ним ми ходили ніби музеєм парфумів, косметики, високої моди.

У цьому маґазині товарів літнього сезону можна ходити як на пляжі - піском, розсипаним підлогою торговельної зали.

В кожному будинку - маґазини найвідоміших світових брендів. У вітринах чільне місце посіли традиційні швейцарські товари - офіцерські складані ножі, засоби ґіґієни з натуральних продуктів.

Але провідні фіґуранти вітрин - візитівка країни - швейцарські годинники! Їх – безліч на будь-який смак та гаманець...

Праворуч на Bahnhofstrasse 47 - композиція з численних ґеометричних фіґур та просторових площин зі світлого граніту, що стоїть тут від 1983-го року. Це Pavillon-Skulptur, один з найвідоміших творів швейцарського художника, скульптора та дизайнера Макса Білла (нім. Max Bill, 1908-1994рр.).

Я звернув увагу, що із наближенням до озера маґазини стають більш престижними й дорожчими.

Трамваї у Цюриху добротні та практично безшумні. Курсують із невеликим інтервалом навіть у суботу. У них не видно пасажирів, які б стояли під час руху. Для зручності тротуар піднятий у місці відкривання дверей для інвалідів та літніх пасажирів.

Знову бачимо годинник із дзвонами на фасаді наріжного будинку.

З одного боку, вулиця манірна, наповнена престижними лоґотипами та перехожими із тугими гаманцями й безлімітними кредитними картками. А з іншого боку, рідко де бачиш таку кількість усмішок і гарного настрою. Причому усміхалися не лише люди, які йшли назустріч. Ляльки в людський зріст всміхалися з балкону. Хіба без усмішки можна пити воду із цього фонтанчику?!

Будівля, прикрашена фіґурами - це «Credit Suisse Group AG» - швейцарський фінансовий ґіґант. Його головна штаб-квартира розташувалася тут, - на Банхофштрассе. Активи банку складають більше $ 1 трильйона! Заклад був заснований у 1856-му році Альфредом Ешером, бронзову «персону» якого ми бачили біля вокзалу.

До озера вже недалечко, ми підходимо до найвизначнішої площі у цьому банківському раю. Paradeplatz (з німецької - площа парадів). На ній розташовані штаб-квартири двох найбільших швейцарських банків UBS (сучасна будівля прямо) і Credit Swiss Group (стіна праворуч). У центрі трамвайна зупинка, якою проходять важливі міські маршрути. Тут же розташований леґендарний (і досить недешевий!) шоколадний маґазин-кафе - Confiserie Spr?ngli.

Зі східного краю площі - старовинний фонтан у скверику поряд із найвідомішим 5-ти зірковим готелем Hotel Savoy Baur en Ville. Я подивився заради інтересу ціни у середині жовтня 2014-го. Так от. В середині літа 2015-го року звичайнісінький двомісний номер вартує майже 600 євро за добу і лишилося лишень 4 вільні номери (іще 9 місяців чекати!). Ось таке воно місто Цюрих...

Ліворуч - один із символів міста – бенедиктинська церква Fraum?nster. Ми надійдемо до неї трохи пізніш.

На вулиці двоє красенів опліч - монумент-конструкція з неіржавіючої сталі та поряд скромно стоїть гідрант для води. Таких німих пожежників - багато і усі вони в ідеальному стані.

Поважні будівлі банків. До них можна потрапити за допомогою підйомників.

Остання будівля на вулиці (й, відповідно, перша від озера) - білокам'яний паралелепіпед Swiss National Bank - Національного банку Швейцарії.

Банхофштрассе закінчується на Бурклиплац – на площі біля озера. Тут у скверику званого за ім’ям відомого письменника Курта Ґуґґенхейма (нім. Kurt Guggenheim, 1896-1983рр.), який народився в Цюриху, виграє веселкою мальовничий фонтан.

Прошелестів трамвай і ми побачили безкраю красу Цюрихського озера. Йдемо до води.

Див. далі: ШВЕЙЦАРІЯ-02. Цюрих. Прогулянка старим містом. 16 серпня 2014