Ранок зустрів нас свинцевими хмарами у небі. Але на щастя, обіцяного проґнозом погоди дощу не було.

Виявилося, що готель "Kopernіk" розташовано лише за 50 метрів від старого міста. Після сніданку, домовившись на рецепції про звільнення одного з номерів до 13-ї години (замість 12-ї), наша "чудова п'ятірка" вирушила на 4-х годинний піший променад. Його умовно можна розділити на дві частини.

Перша відбувалася вулицями та площами східної частини міста, називаної Nowe Mіasto. Кумедно що це "Нове місто" було засноване у... 1264-му році. На правій мапі я вказав номери головних цікавинок, на які прошу звернути увагу нижче.

За 100 метрів від готелю піднімається темно-коричневе громаддя костелу святої Катерини (польськ. Ko?ci?? ?w. Katarzyny), який звели у 1894-97 на місці однойменної каплички XVІІ-го сторіччя (№ 1 на мапі ). Храм будувався й дотепер використається як гарнізонний, спочатку для армії Пруссії, після 1920-го року - для Війська Польського.

Його спрямована до неба неоґотична вежа - найвища у місті (86 метрів!). На площі перед центральним входом - білокам’яна Матір Божа, Королева Корони польської (польськ. Pomnik Matki Boskiej Kr?lowej Korony Polskie).

Подивіться, як зручно збудовані зупинки. Бруківку підняли й пасажири (серед них і у візках) на одному рівні з нею потрапляють до салону трамваю. Знову скажу зі смутком - в Україні про таке сьогодні можна лише мріяти!

Ледь південніше височить костел св. Якова (№2, польськ. ko?ci?? ?w. Jakuba), збудований у середині ХІ-го сторіччя за розпорядженням тевтонських лицарів. З моменту відкриття вже більш, як 650 років храм служить парафіяльною церквою для мешканців Нового міста.

Колись з вершини 49-ти метрової вежі лунали два величезні дзвони. У 1703-му році їх у якості трофеїв Північної війни забрали шведи. Один із дзвонів дотепер є найбільшим у Швеції й лунає з кафедрального собору Упсали.

Як в усіх середньовічних містах, головним місцем торговлі та спілкування була Новоринкова площа (польськ. Rynek Nowomіejskі), що притягує мешканців від середини 13-го сторіччя. Сьогодні її центр прикрашає будинок церкви Святої Трійці з башточкою (№3).

Судячи з розмірів паркування для велосипедів, 2-х колісний транспорт тут користується великою популярністю.

Rynek Nowomіejskі - квадратний, 95Х95 метрів, оточений безліччю цікавих будинків, збудованих протягом останніх п’ятьох сторіч. У кожного - власна історія.

Гостями трактиру і гостиного двору "Pod Modrym Fartuchem" (№4, Rynek Nowomіejskі 8) бували польські королі - Казимир Яґеллончик (польськ. Kazimierz Jagiello?czyk, 1427- 1492 рр.) та його син Ян Олбрахт (польськ. Jan Olbracht 1459 – 1501 рр.), а також Наполеон Бонапарт.

У цих будинках жили заможні ремісники.

Вони могли собі дозволити оплатити недешеву працю високих професіоналів. Зверніть увагу на красу і розмаїтість дверей.

Багатовікові дерева пам'ятають гучні ярмарки та базари.

Від 2011-го року, сидячи на лаві, спостерігає за перехожими і пропонує їм свій товар бронзова "Торуньська перекупка" (№5, польськ. Toru?ska Przekupka).

У південно-східному куті площі завмер бронзовий " W?zek" (№6, Візок). Так містяни відзначили зйомки у Торуні на початку 60-х років минулого століття дуже відомого фільму "Закон і куркуль" (польськ. "Prawo i pi???", 1964), однієї з ранніх стрічок видатного польського режисера зі світовим ім'ям Єжи Гоффмана (польськ. Jerzy Hoffman; народ. 1932 р.)

Повз гарні будинки, на фасадах яких залишили сліди історія та час, вирушаємо у бік річки.

Не стомлююся повторювати - кожен будинок, окрім своєї особистої "біоґрафії", приваблює всілякими деталями. На зеленому фасаді свої "автоґрафи" залишили талановиті руки ковалів.

Тут відзначилися скульптори й кам'яні справи майстри.

Виходимо до незвичайного будинку. Ляльковий Театр "Баж Поморський" (№7, польськ. «Baj Pomorski») був заснований в 1946 році. Від дня заснування, дотепер, його вистави для дітей та дорослих об'єднують разом із ляльками гру живих акторів і сучасні технології. Десять років тому театр одержав нову будівлю, центральний фасад якої виконаний у вигляді величезної дерев'яної скрині з шухлядами, прикрашеними різьбленням з барельєфів ляльок. Будинок, збудований за допомоги фінансування від Європейського союзу, уже одержав чималу кількість архітектурних премій.

Через шкло вітрин за перехожими з цікавістю спостерігають різноманітні актори, а із зеленої галявини - дерев'яний янґол із щитом (герб Торуні).

Відчуваєш, що керівництво театру любить не лише свою справу чи трупу, а й просто людей. Якби було по-іншому, то хіба вони б надали усім бажаючим можливість хоча б на мить стати дитиною?!

Наступний приклад дивовижних можливостей цегельної кладки. Школа, збудована 1867-го року (№8, ul. Wielkie Garbary, 9).

Виходимо на перетин із вулицею Kr?lowej Jadwigi. Знову мимовільно зупиняємось і очі самі починають розглядати деталі зовнішнього оформлення будинків.

Наприклад, орнаменти та ліпнину в стилі модерн.

Вулиця Королеви Ядвіґи - пішохідна, на її бруківці викладені герби міст-побратимів Торуні. Перед нами герб міста Dorpat (Дорпат). Так після завоювання німецькими лицарями у XІІІ-му сторіччі й під час входження до Ганзейського союзу звалося сучасне естонське місто Тарту.

За 20-ть метрів на розі вулиць Kr?lowej Jadwigi та Ma?e Garbary обов'язково треба познайомитися зі стрункою молодою красунею. Це торуньська пряничниця (№9, польськ.Toru?ska Piernikarka). Панянка із песиком викликають усмішку в містян з 2011-го року, коли фіґуру встановили на честь 260-річчя відкриття зовсім поряд, на сусідній вулиці найбільшої на той час (у 1751-му році) пряникової фабрики.

Багато поколінь мешканців міста призначали "Pod zegarem" (№10, під годинником) ділову зустріч або романтичне побачення.

І якщо раптом панянка, традиційно для дам, спізнювалася (точніше - затримувалася!), можна було коротати хвилини очікування, розглядаючи гарні стильні фасади будинків.

У цій частині міста дивним чином, та якось вельми гармонійно переплелися часи й цілі епохи. Кам'яні вежі середніх століть стилістично "дружать" з прибутковими будинками кінця XІ-го - початку XX-го сторіччя.

Від годинника на захід починається центральна пішохідна вулиця Старого міста - ul. Szeroka. У гарних будинках не злічити барів, ресторанів, маґазинчиков. Нудно й голодно тут не буде НІКОМУ!

Найбільший вибір квітів для коханої або сувенірів на пам'ять про Торунь - саме тут!

Удалині видніється собор на Старій-ринковій площі. Він зовсім поруч, але ми там будемо в другій частині прогулянки.

А поки підійдемо на хвилинку до кумедного пам'ятного знаку. До фасаду будинку на розі вулиць Szerokіej й Mostowej прикріплена збільшена копія взуття всесвітньо відомого польського письменника й драматурга Славомира Мрожека (№11, польськ. S?awomir Mro?ek; 1930 -2013). Черевик із вкладеними до нього аркушами з літературними текстами нагадує про прогулянку майстра в цих місцях в 2006 році, про його пам'ятну зустріч із читачами та глядачами.

Дуже сподобалися рекламні тумби із ґравюрами місцевих архітектурних шедеврів, зроблені з листів товстого шкла.

Біля будинку на ul. Przedzamcze 20 (№12) через ґрати сумними очима на вас дивиться симпатичний дракон. І скульптор не випадково тут оселив це добре чудовисько. Давня міська книга, зі слів місцевого столяра і його дружини, в далекому 1746-му році задокументувала факт, що саме в цьому місці повз них пролетів у бік руїн Тевтонського замку 2-х метровий темно-сірий дракон із блискучим хвостом.

Розписані стіни будинків і парканів знайомлять із подіями з історії.

Гарний середньовічний цегляний будинок, видний здалеку - Зал святого Ґеорґія (№13).

Перед нами - панорама підковоподібних руїн замку (№14), закладеного у середині XІІІ-го сторіччя, першого форпосту Тевтонського ордену в цьому краї. Довгі сторіччя після руйнування фортеці 1454-го року оці цікаві історичні камені були засипані уламками та сміттям. І лишень відносно нещодавно - у 1966-му році тут почалися розкопки і реставраційні роботи.

Нас привітав маґістр ордену, який стояв під білим прапором, що майорів, із чорно-золотим тевтонським хрестом, і жестом "запросив оглянути частини стін, одну з веж, невелику, але цікаву експозицію. Екскурсовод розповідав тургрупі про те, що серед каменів та брил влаштовують пісенні конкурси й фестивалі, модні дефіле. Так що замок живе!

Буквально за кілька метрів від крутих фортечних мурів несе свої води найбільша польська річка - Вісла (польськ. Wis?a). І ми рушили до води.

Дорогою довелося пройти середньовічною брамою (№15), що нібито зійшла з декорацій до якоїсь казкової вистави.

Ледь подалі від нас по-доброму здивувала майстерність і професійний такт польських архітекторів, які зуміли звести сучасний готель під назвою "1231" (№16), частиною якого став млин XІІІ-го сторіччя (от звідки назва!), зовсім не порушивши стильової візуальної гармонії, що складалася у цій частині міста протягом довгих століть!

Можна позаздрити туристам, які замовили тут номери для відпочинку. Адже як гарно насолоджуватися прекрасною польською кухнею під шум водоспаду, створеного струмком Strug? Toru?sk? або пройтися у променях призахідного сонця з келихом шампанського в руках лабіринтом із вічнозелених кущів біля середньовічних оборонних мурів, оповитих плющем!

Ці ворота, називані "Dansker" (№17, з німецьк. Гданьські) - єдиний збережений без змін з 1454-го року фраґмент тевтонського замку.

Серед середньовічних цегельних стін дуже затишно й логічно розташувався безкоштовний для дітей та дорослих спортивний майданчик із тренажерами XXІ-го сторіччя.

Перша частина прогулянки дивовижним Торунем закінчилася на набережній (№18), граней якої торкалася граюча блискітками вода широкої в цих місцях Вісли.

ПОЛЬЩА-04. Торунь-2. Stare Miasto. 7 квітня