ПОЛЬЩА-01.Ольштин. 6 квітня |
Наша компанія, яка склалася із 4-х киян, на зручній машині мого давнього друга громадянина Литви, мешканця Вільнюсу Ігора (він же за кермом), виїхала о пів на восьму ранку з литовської столиці.
Шлях був не близьким, але гарні траси – на початку литовські, далі - польські зробили наш переїзд зовсім невтомлюючим.
Останні 200 кілометрів із 420 нас вражала краса мальовничих лісів і незліченних озер польської Мазурії, що промайнули за вікнами авто. Ці природні перлини можна бачити на мапі. І близько першої дня ми прибули до Ольштину, адміністративного центру Вармінсько-Мазурського воєводства, першого пункту нашої чотириденної мандрівки стародавніми містами північної Польщі. Місто - досить невелике, у ньому мешкає лише близько 200 тис. осіб. Мета, поставлена мною заздалегідь - обійти найцікавіші місця Старого міста. Ми знайшли паркування у 70 метрах від нього. Одразу впав в око чудовий сучасний трамвай з низьким рівнем підлоги, адаптований для візка. З доброю заздрістю я подумав - коли ж в українських містах, зокрема - у мільйонниках, пустять такі? Здалеку видний перший орієнтир, знайомий з Інтернету - древні багатоповерхові ворота з червоної цегли. Поряд - покажчики відстаней до міст-побратимів: 134 км до «російського» Калінінграду, 1729 - до італійської Перуджі, 1827 - до Рованіемі, столиці фінської Лапландії й місця постійної прописки Санта-Клауса. Ліворуч від вежі, у центрі туристичної інформації, обладнаному гідним пандусом, можна одержати безкоштовну карту, різні проспекти. Знаючи про дефіцит часу на знайомство з містом, я заздалегідь спланував маршрут. Він практично збігався із запропонованим на міському стенді. Високі ворота, до XІХ-го століття - Верхні (польськ. Wysoka Brama, Brama Gоrna) були зведені у XІV-му столітті. Сьогодні вони єдині збережені із трьох, які дозволяли колись потрапити всередину фортечних мурів. У другій половині XІX-го століття брама слугувала в'язницею. Пам'ятна дошка праворуч, повідомляє, що тут, за підтримку повсталих проти пруської влади, був ув’язнений відомий історик, етноґраф і поет Войцех Кетржинський (Wojciech K?trzy?ski, 1838-1918 рр.). До речі, він був свого часу директором Народного будинку у Львові. Ліва бронзова дошка присвячена 650-річчю Ольштина, перші згадки про нього пов'язані з далеким XІV-м сторіччям. Під масивними дерев'яними захисними ґратами пройдемо на головну пішохідну вулицю - ul. Staromіejska. Більшість вулиць викладені бруківкою. Дуже гарні фасади старих будинків. Чимало квітів. Завернувши ліворуч, ми побачили дахи, стіни й стрільчасті вікна із вітражами великого ґотичного храму. Собор Святого Якуба (Якова) (польськ. Bazylika konkatedralna ?w. Jakuba Aposto?a) звели у другій половині XІV-го сторіччя. Протягом віків костел частково перебудовувався. Нам дуже сподобався його головний фасад з потужною білою-коричневою вежею. У 2004-му році папа Іоан Павло ІІ, який був у храмі 1991-го року й тоді ж обраний почесним громадянином міста, дарував собору чин малої базиліки. Якщо будете тут улітку, рекомендую послухати концерти орґанної музики. Сусідній жовто-білий маленький палац під черепичним дахом - резиденція місцевого єпископа. На вузьких вуличках, як практично в будь-якому старому європейському місті увесь час привертають увагу цікаві деталі будинків - ворота, еркери, віконниці... Або дверні ручки, створені справжніми майстрами. У ста метрах від собору в центрі площі Ринок (польськ. Rynek Starego Mіasta) у будинку старої ратуші (будівлі другої половини XIV-го сторіччя) до 1915-го року працювала міська влада. Рекомендуємо зайти під арки цих будинків і вклониться Яну з Лайз (польс. Jan z Lajs), що дивиться із чорної мармурової дошки на життя заснованого ним міста. Площа оточена середньовічними дво-три поверховими будинками, де живуть звичайні ольштинці. Давно не бачив таких гарних квітів - братків! День видався похмурим, та це не зашкодило багатьом людям відпочивати навколо дзюркотливого фонтану. Мені сподобалася ідея віддати шану видатним мешканцям, зобразивши їх портрети на стіні будинку , що на головній міській площі. У вітринах - стандартні товари: прикраси й вбрання для жінок, напої - для чоловіків... Поляки полюбляють бурштиновий напій, тому пивних барів - не злічити! Лютеранська церква в ім'я Христа Рятівника (польськ. Ko?ci?? ewangelicko-augsburski Chrystusa Zbawiciela) збудована в неоґотичному стилі у 1876-1899-х роках. Поруч із ним на бронзовій лаві сидить видатний вчений Микола Коперник. Про нього були сказані крилаті слова: "Той, хто зупинив Сонце й зрушив з місця Землю". У наступні дні я та мої друзі неодноразово будемо стикатися з пам'яттю про великого астронома. Про те ви дізнаєтеся у наступних звітах. Поруч у алеї каменями на доріжці викладено автоґраф вченого. Рухаємося у бік старого Замку. Лівіше фортечного мосту, унизу, у 1978-му році з'явилася сцена. Через тридцять років, у 2006-му провели реконструкцію й тепер у амфітеатрі, обладнаному найсучаснішою апаратурою, одночасно можуть насолоджуватися різноманітними концертами чи виставами 1300 глядачів. Тоді ж цей унікальний зал просто неба одержав ім'я Чеслава Неміна (польськ. Czeslaw Nіemen; 1939 – 2004 рр.), польського рок-музиканта, співака й композитора, який рано пішов від нас через невиліковну хворобу. Хто не знайомий із цим ґенієм музики, послухайте його всесвітньо відому пісню "Дивним є цей світ" (польськ. Dzіwny jest ten swіat) https://www.youtube.com/watch?v=Y7CLoxBo7-4 У 1516-1519-му та 1520-1521-му роках у замку мешкав Микола Коперник, який був адміністратором церковних володінь. Замок Капітулу Варминьськієґо - найстаршу споруду в Ольшині збудовано у середині XIV-го століття для керівництва окружного об'єднання священнослужителів. Замок невеличкий, але дуже гарний, начебто зійшов із декорацій до якоїсь казкової вистави. Вежу заввишки 40 метрів добудували у XVІ-му сторіччі. Тоді ж зміцнили мури, довівши їх до 12-ти метрової висоти. І не марно, бо фортецю неодноразово намагалися штурмувати. Коперник свого часу керував обороною й після успішно відбитої атаки у 1521-му році городяни стали називати пана Миколу "захисник Ольштину". З 1945-го року в замку працює Музей Вармії і Мазур. Стародавня ваза й древня кам'яна фіґура - частини експозиції, що зберігаються просто неба. Брама з величезним замком пам'ятає часи численних війн та повстань. Прийшов час повертатися до стоянки. Удалині понад дахами красується шпиль собору Св. Якуба. Жаль, немає часу посидіти, відпочити, попити кави у милих, із простим дизайном, майже домашніх кафе! Від середини минулого сторіччя у будинку старої ратуші пропонує городянам ознайомитися зі своїми друкованими скарбами головна окружна бібліотека. На площі місця вистачає усім. В одному куті відбувається гучний мітинґ. За 10 метрів від зборів небайдужих активних городян на зручних ослонах можна поміркувати про щось особисте, своє... На жаль, увечері ми будемо вже в іншому місці й не зможемо відчути особливу атмосферу, створювану світлом цих вуличних ліхтарів. День будній, людей на головній вулиці зовсім небагато. Але кав’ярні під яскравими вивісками заповнені відвідувачами. Мені здалося, що мешканці Ольштину ніколи нікуди не квапляться. Можливо це пов'язано з відносно скромними розмірами міста, а можливо - із комфортом та розміреним стилем життя містян. Різнобарвні будинки піднімають настрій місцевим мешканцям та гостям. На хвилинку завернемо на площу Targ Rybnу (Рибний базар). Тут встановлений пам'ятник святому Якубу, заступникові й захисникові міста. Дякуємо Апостолу за те, що він допомагає зберігати мир і благополуччя. На карті позначені населені пункти північної Польщі, внесені до маршруту знайомства із замками та фортецями. Окрім Ольштину у планах відвідини Мальборґу. Внутрішній бік Високої брами прикрашений майстерно виконаною мозаїкою. Її зі словами "Нехай Марія, королева Світу, оберігає стіни Ольштину і його мешканців!" подарував місту на честь 650-ти річчя в лютому 2004-го року папа Іоан-Павло ІІ. Зверніть увагу на будинок центральної пошти. Погодьтеся - його поважність відповідає високому рівню майстерності архітекторів, які споруджували будівлі у місті протягом багатьох сторічь. До нашого авта залишалася якась сотня метрів. Я подумав, що за ці кілька годин Ольштин став мені НЕ ЧУЖИМ! Як і його містяни. Наприклад, ці жінки, що продають сувеніри до настання темряви. Або дама, яка вигулює свого собаку, чи городяни, які поспішають у щоденних справах. Годинники на вежі Нової ратуші показали 16-ту. А це означало, що необхідно без зволікань відправлятися до наступного пункту нашої подорожі - на поле Ґрюнвальдского бойовища, до якого було лишень якихось 50 кілометрів. Див. далі: ПОЛЬЩА-02. Поле Грюнвальдської битви. 6 квітня
|