Після Ніцци наш шлях пролягав на схід. Увечері ми мали ночувати в Італії. Але далі була запланована недовга ("важка доля" мандрівників виділила нам лише кілька годин) екскурсія однією з найменших країн світу.
Монако, перлина Середземномор'я, місто-держава, мрія багатьох!
Дорога йшла уздовж берега моря.
Потім різко піднялася до гір, долати які допомагали численні тунелі та естакади.
Заміські селища непомітно змінилися багатоповерховими будівлями.
Калейдоскоп стилів, кольорів та часів забудови.
Навколо не було й двох схожих будівель.
Та раптом ми пірнули у тунель і... заблукали. Довго, неначе вічність, не вдавалося виїхати з потрібною боку, що би потрапити до князівського палацу.
Зрештою це вдалося.
У маленькому скверику промайнув бронзовий ветеран Формули-1. Цікаво, яких років? 50-тих, 60-тих?
Місто за фортечними мурами на скелі - і є метою нашого приїзду.
Усе пристосоване для візочників. Особливе місце у паркінѓу (що дуже важливо в зв'язку з великою кількістю туристів!), зручні пандуси та ліфти. Лічені хвилини - і ми піднялися на залиту сонцем вулицю.
Середземноморська святкова архітектура - зазвичай похмурих адміністративних державних будівель. Краса!
Поштова скринька княжої пошти і... контейнер для засобів гігієни собак.
Мешканці Монако їздять не лише на Бентлі чи Феррарі, але й на велосипедах. А як же пускати пил в очі?
Як виявилося, рожевий колір - характерний для будівель цієї частини міста.
Чудовий, відомий у всьому світі Океаноѓрафічний музей (фр. Mus?e oc?anographique de Monaco) був заснований у 1889 році князем Альбером І. Через 17 років розпочав діяльність Океаноѓрафічний інститут. Свого часу цей храм Природи та Науки очолював великий вчений і винахідник Жак Ів Кусто.
Збудований 1875-го року катедральний собор Св. Миколи (фр. Saint Nicholas Cath?drale de Monaco) - центральний храм і усипальниця монархів князівства. Пам'ятна дошка говорить про те, що храм відвідав Папа Іван-Павло ІІ.
Палац юстиції (фр. Palais de Justice) – засаднича основа великого порядку, безпеки і демократії у цій маленькій країні.
Важко собі уявити, хто може жити і працювати у таких дивовижних будинках.
На вулицях - гості князівства з усіх кінців Землі.
Проходимо через вузьку арку і... завмираємо від яскравого сонця і прекрасного виду. Палац будувався і перебудовувався протягом століть на місці старовинної ѓенуезької фортеці ХІІ-го століття. Починаючи з ХІІІ-го століття тут - резиденція князів Монако.
Як і в інших монархічних країнах, зміна варти - це дивовижний туристичний атракціон.
Гармати і ядра століттями охороняють монархів і народ князівства Монако.
Будівля княжого музею з чудовою художньою колекцією та годинниковою баштою.
Пам'ятник Франческо (Франсуа) Грімальді «Хитруну» (фр. Fran?ois Grimaldi le Rus?), члену Дворянська роду з Ѓенуї. За леѓендою, у січні 1297-го року (730 років тому!) він і його поплічники переодяглися у ченців і попросили притулку від негоди. Потрапивши до фортеці, дістали з-під ряс мечі. А далі - справа техніки. Так була заснована найдавніша монархічна династія Європи.
Навіть якщо ви маєте лише 5 хвилин на все Монако, ви повинні їх витратити на оглядовий майданчик.
Ліворуч побачили середньовічні вежі фортеці L'Oreillon.
А за мить - чудову панораму міста Монте-Карло. Так, так, саме там розташовані казино і проходить траса Формули - 1.
Порт Геркулес (фр. Port Hercule), створений у 20-роках XX-го століття. Сьогодні це найсучасніша глибока гавань Монако.
Багатофіѓурний пам'ятник з білого мармуру з барельєфом князя Albert І-er був подарований монарху на честь 25-річчя правління. Статуї символізують Свободу та Науки, що допомагають відкривати багатства океанів і морів.
Кожен будинок на Палацовій площі - архітектурне диво!
Принцеса Ѓрейс і князь Реньє - досі кумири своїх підданих.
Це - кам'яні джунглі одного з найдорожчих міст у світі - новий район (місцеві називають його містом) - Fontvieille.
Заскочили ненадовго до княжого парку. Він - незвичайний ... Про це буде окремий звіт!
Можна лише уявити собі, як цей музей-палац виглядає з моря! Справжній океанський багатоповерховий лайнер!
«Yellow Submarine» з «сухопутного» боку музею - реальний батискаф великого дослідника Жака Ів Кусто. Далі - ліфт у підземний ѓараж, і стартуємо у напрямку на схід.
За вікном поряд з войовничими гарматами - мирний симпатичний фонтан, що трошки нагадує намисто.
Захотілося подивитися, яким саме зіркам Formula-1 поставили ті пам'ятники, але часу вже не було. Попереду була довга дорога до італійської Вінченци.
Останню скульптуру, спрямовану вгору, що втрапила на очі я про себе назвав «Безкрилий Ікар».
Ще 15 хвилин тому ми були у Monaco-Ville, на самій горі цього пагорбу. Він і залишиться у пам'яті одним з головних образів Монако! |