Багато років тому я бував кілька разів у Вільнюсі. Так само спеціально відвідував Тракай, інші міста Литви. А ось доїхати до Каунаса не довелося, хоча знав, що це - особливе місто.

 Тому ще в Києві ми вирішили в цей приїзд обов'язково там побувати.

 Від  Тракая до Каунаса їхати приблизно годину, тому що відстань за українськими мірками зовсім невелика - трохи більше 70 кілометрів.

Литовськими шляхами їздити зовсім не нудно. Постійно потрібно дивитися по сторонам, щоб не пропустити щось цікаве. В дорозі розумієш, що Литва - це країна давня і водночас, сучасна. Подивіться, пям'ятний знак, складений з вікового каміння, а поруч -

велике поле сонячної електростанції.

 Непомітно за розмовами і поглядами навкруги під'їхали до межі міста.

Потім пересувалися старими вулицями, через міст Святого Вітовта подолали річку Неман (Нямунас, лит. Nemunas).

На березі височіє готичний Костел Св. Вітаутаса, побудований в XV столітті, одна з перших кам'яних будівель у місті. Через сто метрів - ще один об'єкт, внесений до списку Литовського національного надбання - будинок Пяркунаса, зведений ганзейськими купцями, який майже сто років (з 1440 по 1532 рік) служив їм конторою.

Я звернув увагу на бруківку, якою були викладені вулиці і зрозумів, що в мене будуть пробеми з пересування містом.   

Мы в'їхали на Ратушну площу, простору і світлу. Не без проблем поставили машину на паркінг і пішли знайомитися з цікавими об'єктами. Їх виявилося чимало.

Костел Св. Трійці зведений у стилі пізднього ренесансу в 1624-1634 роках. Він служить храмом для семінарії. Біля нього - пам'ятник єпіскопу Мотеюсу Валанчусу (лит. Motiejus Valan?ius, 1801-1875) — литовському історику та письменнику-просвітителю.

За машинами трохи видно гарний палац з колонами. Це - резиденція каунаської духовної курії, праворуч з трикутним дахом - католицька семінарія.

Звернули увагу на досить незвичний пам'ятник. Здається, у спекотні дні - це фонтанчик для пиття.

Машин прибувало і прибувало. За ними розташована північна сторона площі, з чотирьох боків оточена старовинними будинками, що щільно стоять один біля одного.

Перед нами панорама східної сторони.

А посеред площі стоїть "Біла лебідь". Так звуть багатоповерхову Ратушу (лит. Kauno rotu??), банею спрямовану до небес. Її почали будувати в  далекому 1542 році. Архітектори поєднали в ній готику, бароко і ранній класицизм. Спочатку вона була одноповерховою, в кінці XVI століття добудували другий поверх і 8-поверхову вежу. За майже п'ятьсот років історії у ній торгували і утримували в'язнів, тут працював магістрат і суд, канцелярія, архів та скарбниця. Сьогодні тут розташовані Палац одруження, в підвалі - Музей кераміки. З баштовим годинником звіряють час городяни та гості.

Крім перерахованого вище, тут є інформаційний центр для туристів. На жаль, він не працював. А ось на його рекламу зверніть увагу.  

Поки ми гуляли, то бачили безліч груп туристів, що вивчали ці прекрасні споруди. Піших та на велосипедах.

На південній стороні площі височіє Костел Св. Франциска Ксаверія  та Монастир Ієзуїтів, що примикає до нього. В стилі пізнього бароко він постав у другій половині 17-го-на початку 18 століть.

Біля Костелу розташований мармуровий фонтан. Поряд  - велика ніша у бруківці з залишками якогось древнього  фундаменту, перекрита на горі склом. .Подивилися, а на каміннях велика кількість монет, та й паперові гроші. Хтось з місцевих мешканців, побачивши запитання у наших очах, відповів, що так своєрідно збирають пожертви на реставраційні роботи в місті.

По той бік дороги побачили будинок, що потребує відновлення. Може бути, його відреставрують за кошти, зібрані за допомогою багатовікового фундаменту.

Треба сказати, що переважна кількість будівель у відмінному стані, незважаючи на свій поважний вік. Фасади пофарбовані в різні кольори. Це робить площу схожою на ілюстрації до казок.

Гідне місце на площі належить пиву. Воно продається у всіх кафе та барах. Просто, але оригінально вирішується питання надання можливості попити пивка на вулиці, просто неба.

Майже половина будівель складена з благородної коричневої цегли.

 Подивіться, як раціонально використовують арки під'їздів.

У цьому арковому проїзді розташувався один з ресторанів литовської національної кухні. Я дуже задоволений, коли бачу приклад цікавих деталей оформлення. Наприклад, візерунок вітражними фарбами на вхідних скляних дверях до ресторану.

Будинок прикрасив площу майже 200 років тому. А виглядає, як з голочки.

Кожен підвальчик - це місце цікавого та ситого проведення часу. У вікні "Біла лебідь" милується собою!

У кожному будинку вікна оригінальної форми, обов'язково хоч чимось відрізняються один від одного.   Саморобна вивіска крейдою просто рукою написано "PUB". Це дійсно круто!

Вдень відвідувачів зовсім небагато, та от увечері заклади майже повністю заповнені гостями.

Дуже поважне та ретельне ставлення до старовини. Зліва і в центрі на нещодавно оштукатурених стінах залишили для прикладу елементи давньої кладки. Праворуч - залишили частку старовиної кладки, оточивши її новобудовою.

Багатолітня чавунна урна затишно, по-домашньому виглядає поряд з сучасним контейнером для збору вторинного паперу. А ось такий пластмасовий чохол із світловідбивними елементами, закріплений знизу стовпів я побачив вперше. Це реальна допомога водіям не пошкодити бампери своїх авто.

Сподобалися виразні рекламні написи. Свій індивідуальний характер мають навіть покажчики назв площі і номери будинків.

Звернули увагу на кутовий будиночок не тільки з причини цікавої форми, але й фарбування фасаду. Підійшли ближче. Виявилося, в цьому будинку розташований рок-бар.

Внизу крутих східців, що ведуть до підвалу, привітно посміхався своїм лаковим боком контрабас. На руках послужливих офіціантів я спустився вниз. І не дарма...

З  платівок посміхався Елвіс Преслі. Поруч виблискував вогнями різних кольорів музичний автомат приблизно п'ятдесятирічного віку.

Ліворуч коридором пританцьовували Бітлз у вбранні з мультфільму "Жовтий підводний човен", праворуч блищали рамки з золотими хітовими вініловими дисками.

  Затишні кабінки з зручними меблями. Наступна зала з цегляним арочним склепінням. Я завмер!

Це була копія-імітація клубу «CAVERN» в Ливерпулі, де розпочалася унікальна зоряна кар'єра четвірки «The Beatles»! Майже натурального розміру! Я побував і в тому підвалі три роки тому! Який приємний сюрприз! Мій друг і супутник киянин Олег, бітломан зі стажем, був у захваті! Та що казати, був просто шокований! Відвідини цього бару в Каунасі, сподіваюся, додасть йому завзяття та наполегливості для реалізації мрії кожного фаната Бітлз - відвідати Ліверпуль.

На виході попрощалися із контрабасом і з Джимі Хендріксом, гітаристом-віртуозом, плакат якого стояв у ніші за інструментом.

На яскравому світлі  впала до очей реклама фотосалону, що працює на цьому самому місці на протязі багатьох десятків років.

А на виході з площі неможливо було пройти повз цих дивних прикладів кондитерської майстерності. Місцеві солодких справ Майстри готувалися до Великодня. У Литві такими солодкими іграшками традиційно прикрашають паски.

Ці солодощі користуються успіхом у каунасців та туристів. Ми придбали собі по пакетику грибків.

Тут же завітали до центру інформації для туристів та отримали дуже цікаві і корисні мапи та проспекти.

Ще на хвильку обернулися, щоб попрощатися з Ратушею, і за мить вийшли на пішохідну старовинну вулицю Вільнюус.

Див. далі: ЛИТВА. Каунас. Старовинна вулиця  Вильняус. 6 квітня 2014