Більш, ніж тридцять років тому я вже відвідував це історичне місце. Не рахуючи фортець Західної України, то була моя перша зустріч з фортифікаційними спорудами західного типу.

 Пам'ять залишилася надовго.

 Сьогодні вже є досвід відвідування багатьох фортець Західної та Східної Європи. Ми йшли над водою озера з хвилюванням, в очікуванні великих вражень.

До найбільшого острову озера Гальве можна дістатися лише через кілька дерев'яних мостів та невеличкий острівець.

Досить було при випадку нападу ворогів спалити мости і виставити озброєну озхорону на оборонному острівці, і фортеця ставала практично наприступною.

Старовинними сходами, викладеними з грубо обтесаного каменю, можна піднятися не невеличкий горбик. На ньому стоїть типова для Литви дерев'яна скульптура. З одного стовбуру майстер витесав зображення Святого Вітовта, багато століть тому народженого саме в Тракаї.

Та ось у всій красі перед нами стародавня резиденція володарів Великого Князівства Литовського - Тракайський (іноді називають Трокський або Троцький) замок. Його почав будувати в 14 столітті син Великого Гедимінаса князь Кейстут.

Замок - найбільший зі збережених фортець у Литві.

Закінчив будівництво у 1409 році син Кейстута Вітовт Святий.

Через ворота потрапляємо до першого двору. Він називається "бак". Перед нами - панорама. Ліворуч - службові будівлі. Сьогодні тут зали різних експозицій та колекцій. Праворуч - на природному пагорбі - цитадель.

Біля воріт - будиночок, де розташувалися каси, сувенірна крамничка, інформаційний центр.  Замок будували за кілька етапів.

Перший двір, "бак", був побудований у другу чергу. Тоді були зведені приміщення для варти, воїнів, стайні.

По сходах можна піднятися до мосту, перекинутому через рів.

Шестиповерхова башта заввишки 35 метрів має назву "донжон". Крім того, що це одна з ключових оборонних споруд, там також була капличка і житлові покої для гостей.

По підйомному мосту переходимо рів, що відділяв донжон від першого двору.

Княжий палац складався з двох частин, з'єднаних переходами. Між ними утворився внутрішній дворик, оперезаний дерев'яними галереями.

Подивіться на кваліфікацію будівельників. Цегляна кладка являє собою майстерний орнамент.

Крім мулярів, викливає подив також рівень роботи великих професіоналів теслярів та ковалів. Прекрасні гратки на вікнах та дверях.

Головним матеріалом, з якого побудован комплекс, була так звана червона готична цегла. З прямокутної цегли навчилися складати не тільки стіни, а й елементи будь-яких конфігурацій.

Все південне крило палацу займала Княжа Зала. Вона була розміром 10 х 20 метрів і за тих часів вважалася найбільшою у Литві.

В особливому місці княжі крісла.

У замку дивні склепіння самої різної конструкції та форми.

Зрозуміло, що при малій кількості великих вікон потрібно багато світильників. Зверніть увагу на ці люстри. Колись в них горіли свічки.

Поверхи з'єднують гвинтові сходи.

Музей тут з'явився в 1962 році.

Експозиція дуже цікава та різноманітна. Багато зразків зброї - стародавні мечі часів великої Грюнвальдської битви, гармати, безліч лицарських обладунків.

Годинники, посуд, інші предмети побуту та вжитку знатних мешканців та їх гостей.

Особливий розділ присвячений караїмам. Це - нечисельний тюркомовний народ, що сповідує караїзм, релігійне віровчення, засноване на Старому Завіті. Один  з видів іудаїзму. Сьогодні на планеті живуть кілька десятків тисяч караїмів. Більша частина в Ізраїлі. Важливий центр караїмів у Європі - Євпаторія в Криму. (В Києві раніше був храм караїмів - кинаса, зведений за проектом відомого київського архітектора Владислава Городецького. Будівля збереглася в центрі, на вулиці Ярославів Вал. В ній сьогодні розташований Будинок Актора).

Великий князь литовський Святий Вітовт після походу до Криму привіз звідти у 1397-1398 роках до Великого Князівства Литовського кілька сотень караїмських родин. Відтоді громада мешкає у Трокаї. До речі, сам Вітовт помер саме в Острівному замку у жовтні 1430 року.

У Замку та у містечку було знайдено велику кількість скарбів.

Багато дуже цікавих картин, вітражів, різноманітних художніх виробів.

Ми звернули увагу на внутрішню сторону донжона. Сходи, створені з потужних дерев'яних брусів та товстих дошок, знизу виглядали ажурними та легкими.

Важко повірити, що протягом багатьох столітть замок, що втратив своє військове стратегічне значення, був покинутий і мав вигляд великої руїни. Таким було все - вежі, стіни, палац. Тільки в 19 сторіччі почали вести розмови щодо відновлювальних робіт. Але серйозно та наполегливо зайнялися цією об'ємною справою років 80 тому. На світлиннах ліворуч можна роздивитися, як виглядали будівлі замку в 30-х роках ХХ століття. Також це видно на макеті праворуч.

С планом замку найкраще розібратися на макеті. Тракайський замок займає площу майже 2 гектари. Складається з внутрішнього двору (бак, на макеті ліворуч), з усіх боків оточенного потужньою стіною, що увінчана трьома оборонними вежами. Безпосередньо замок (права частина макету) стоїть на природньому узвишші.

Виходимо з донжону і знову ступаємо на перекидний міст. Він покриває рів завширшки майже 12 метрів.

У маленькому закритому дворику є можливість повчитися стрільбі з лука. А за ровом з мосту дуже добре видно перший великий двір і головний вхід до фортеці.

У дворі багато чого цікавого. Ось, наприклад, клітка на колесчатах для перевезення ув'язненого, у тому числі, до місця страти. У центрі - ярмо для тортур. Ну а праворуч мирне та гуманне водяне колесо.

Сторожові вежі зведені в одному стилі, але все ж таки відрізняються деталями одна від одної.

Внутрішня частина стіни головного входу.

Дуже гарний балкон на вхідній брамі.

На жаль, треба йти. Але ми ще з замком не прощаємося. Нас чекає дуже цікава прогулянка по кільцевій доріжці з зовнішньої сторони фортечних мурів.

Є можливість добре розглянути самі стіни та князівський палац.

Дерев'яною естакадою трохи більше ніж годину тому ми самі потрапили до палацу.

В історії замку були сумні сторінки – тривалий час його вежі й каземати служили в'язницею для знатних бранців.

Дуже красиві арки. З цього місця особливо гарно можна роздивитися висоту та неприступність мурів.  Саме з зовнішньої сторони відчуваєшь, чому Тракайський замок був непереможеною твердинею, однією з наймогутніших у Східній Європі.

На протилежному боці озера виблискує на сонці розкішний неокласичний білосніжний палац, побудований у 1898–1901 р.р. дворянином Юзефом Тишкевичем (Juozapas Ti?kevi?ius/J?zef Tyszkiewicz).

Древні стіни були складені з кам'яних блоків і обробленого бутового каміння.

Як ви важаєте, що це за "шпаківні" висять на стінах? Це середньовічні... туалети, розташовані в житлових приміщеннях на різних поверхах. Точніше, поза житловими приміщеннями...   Стіни, що захищають замок з усіх боків, мают висоту більш, ніж 7 метрів при товщині в деяких місцях до 3,5 метрів! За всю багатовікову історію Тракайську твердиню вороги не змогли жодного разу завоювати. Стіни виявилися НЕЗДОЛАННИМИ!  

Ми поверталися до машини по дерев'яному мосту. Потік гостей, які прямувалм на зустріч з гордою історією Великого Князівства Литовського, помітно збільшився.

Ще нещодавно, менше ніж сто років тому, замок виглядав як сиві та благородні, але абсолютні руїни. Сьогодні вигляд, завдяки титанічній роботі, я б додав - Подвигу реставраторів, мені подобається значно більше! А Вам?

Див. далі: Каунас. Ратушна площа. 6 квітня 2014