ЛИТВА-12. Вільнюс. Панорами з Брами Ґедимінаса. 8 квітня 2014 |
Ми вийшли на Кафедральну площу столиці Литви. Вперше за ці дні сонце по-справжньому заливало усе навколо.
Оскільки тутешній погоді властиво змінюватися майже миттєво, ми вирішили швидко сфотоґрафувати все, що встигнемо. На площі додалося туристів. Ми зраділи від того, як у Вільнюсі дбають про гостей, коли побачили стандартний для багатьох країн червоний туристичний автобус. Хочу порадити - якщо часу обмаль, сідайте у нього і багато що зможете довідатися й побачити. На стовпах встановлений міський герб Вільнюсу, який вперше з'явився дуже давно, ще 1330-го за 7 років опісля заснування міста. Він такий: на червоному полі Святий Христофор, що йде водою і несе на плечі немовля Ісуса. Кафедральний собор Св. Станіслава і Владислава – головний католицький храм у Литві. Це підтверджує статус базиліки, який отриманий собором у 1922 році. Саме слово "базиліка" означає "королівський". То є найвища катеґорія серед храмів, яка присвоюється Папою Римським лише особливим костелам. Якщо придивитесь, то праворуч, вдалині на зеленому пагорбі можливо побачити ще одну святиню міста. Колись на цьому пагорбі стояв Кривий (Кreivoji) замок. У XIII столітті, за язичницьких часів, тут були розіпнуті на хрестах та вбиті місіонери - семеро ченців-францисканців. У пам'ять про них 1613 року встановили перші дерев'яні хрести, які простояли аж три століття. У 1916 році їх замінили на бетонні (архітектор А. Вівульскіс). У радянські роки "Три хрести" були підірвані. Їх, як один із символів Вільнюсу відновили 14 червня 1989-го року - на день Скорботи та Надії, який присвячений початку сталінських засилань до Сибіру. Знайдені залишки підірваних хрестів склали поряд, з метою повчання нащадків, на згадку по траґічну історію Литви. Повторюю, що минулого мого приїзду до Вільнюсу, палацу литовських володарів не існувало. У 2000 році сейм (парламент) Литовської республіки прийняв закон про відновлення палацу. А 2002-го року розпочалося будівництво. Рік тому - в 2013-му, два з чотирьох корпусів палацу відкрилися для відвідування гостями. Тут багато цікавого, серед іншого - скарбниця. Над палацом майорить червоний прапор із зображенням вершника в обладунках, що їде білим конем. Це - "Гонитва", герб Великого Князівства Литовського. Неподалік - пам'ятник великому князю литовському Ґедимінасу (1275 – 1341), відкритий 1996-го року. Автор - американець литовського походження Вітаутас Кашуба. Ґедимінас переніс столицю з Тракая до Вільнюсу, який він заснував 1323-го року. Цікаво, що фіґури князя та його коня були відлиті з бронзи, конфіскованої митниками на кордонах Литви. Камінь для постаменту був подарований урядом України. На постаменті розміщені чотири медальйони з портретами литовських князів, нащадків Ґедимінаса - синів Альґірдаса (Algirdas, княжив у 1345-1377) та Кейстутіса (Kestutis, кн. 1345-1382), онуків Яґайла (Jogaila, 1377-1392, сина Альґірдаса, засновника польської династії Яґелонів) і Вітаутаса (Vytautas, кн. 1392-1430, сина Кейстутіса, ще за життя званого Великим). Із цієї точки площі особливо виразно видно ідеальні пропорції Кафедрального собору, в підвалах якого можна зустріти стародавню кам'яну кладку від святилищ XIII-XV століть. Також там є фреска, найдавніша зі збережених в Литві. На годиннику дзвіниці собору немає хвилинної стрілки, та кожні 15 хвилин звідти лунають дзвони. Раніше виконував передзвін механізм, який заводили майстри годинникової справи, які піднімалися на дзвіницю раз на тиждень 92-ма сходами. Тепер це робить компьютер. Прямуємо до нашої мети - вежі Ґедимінаса. Майже з усіх боків її оточує парк, серед "охорони" якого - звична для українця скіфська баба. У затишному куточку, утвореному стінами собору та палацу, на насипаному пагорбі від 1973-го року стоїть скульптурна композиція "Литовська леґенда". 3-х метрові кам'яні бюсти бородатих дідів (скульптор В. Вільджюнас) нагадують таємничі статуї з узбережжя острова Пасхи. Далі – урочиста площа, що розкинуласа на березі річки Неріс. Попід пагорбом - гарна будівля Нового Арсеналу, в якому розташований Литовський національний музей із цікавою та різноманітною експозицією. Він повністю доступний для інвалідів. Поряд із музеєм - величний пам'ятник Міндауґасу (Міндовґ) (Arsenalo g. 1) – першому великому князю і першому та єдиному королю Литви (був коронований у 1253 році). Саме Міндовґ об'єднав литовські землі в єдину державу, завдяки його зусиллям Литва була визнана іншими країнами. Пам'ятник заввишки 3,5 метри (автор - Р. Мідвікіс) відкрили 6 липня 2003 року, на часть 750-річчя коронації Міндауґаса. На постаменті - сонячний календар із головними язичницькими та християнськими святами. Потрапляємо у двір ще одного музею - Старого Арсеналу. Звідси найкраще виглядає панорама пагорба Ґедимінаса заввишки у 48 метрів. До нього раніше сходили пішки, дорогою-серпантином. Але у 2003 році для підйому збудували фунікулер. Він досить дешевий, а для візочників - взагалі безкоштовний. Підйом крутий та цікавий. Кабінка - сучасна, із панорамними вікнами. Привертають увагу незвичайні стрічки з кульками для того, щоб триматися за них під час руху. Підйом та спуск фунікулером – вже є чудовим атракціоном. Обов'язково потрібно ним скористатися. Точна адреса - вул. Arsenalo 5. У східній частині вершини пагорба - мальовничій фраґмент оборонної стіни. Його можна спостерігати з різних частин міста. Башта Ґедимінаса (лит. Gedimino pilies bok?tas) є частиною збереженого Верхнього замку кінця XIV — початку XV століть. Тепер, після великої реставрації вона складена з бутового каменю і червоної цегли. Триповерхова, восьмикутна за формою, 20-ти метрова заввишки. Колись, після втрати баштою оборонного значення, тут була влаштована в'язниця для шляхти. Сьогодні її призначення мирне - із 1960 року працює невеликий, проте цікавий музей. Але головне завдання вежі сьогодні - бути оглядовим майданчиком, тому що звідти видно увесь Вільнюс, як на долоні. Окрім цього - Вежа Ґедимінаса - певно, головна візитна картка столиці Литви. На нас глянули суворі охоронці, чи то ворони, традиційні для кожного замку, чи то якісь незвичайні голуби. Подивилися і знову зібралися мовчазною непорушною зграєю. Ми ж розцінили їх неуважність до наших персон, як дозвіл зробити останню зйомку Вільнюса із вершин. Подивіться на ті панорами, які мені здалися вдалими. Згадайте нашу з Вами, дорогі читачі, спільну прогулянку, прив'яжіть свої враження до моїх, Наталчиних та мого друга Олега світлин і до конкретних орієнтирів на місцевості. ПАНОРАМА 1. Погляд – на південний схоід. Ужупіс та східна частина Старого міста. ПАНОРАМА 2. Південь. Старе місто, напрямок до Залізничного вокзалу. ПАНОРАМА 3. Південь-південно-захід, напрямок до Президентського палацу. ПАНОРАМА 4. Південь-захід. ПАНОРАМА 5. Південний захід–захід. Початок проспекту Ґедимінаса. ПАНОРАМА 6. Захід. Напрямок до Оперного театру. ПАНОРАМА 7. Північ-захід. Напрямок до Vilnius–Сіті. ПАНОРАМА 8. Північ. ПАНОРАМА 9. Схід, напрямок до костелу Св. апостолів Петра і Павла. Ось так, на височині, завершилися наші три доби у Литві. Фантастичні дні! Обов'язково приїдемо сюди ще. Тож хай янґоли Литви - серед них і цей, оберігають країну, її столицю Вільнюс і чудових литовських людей від всілякої біди. Побажаємо, щоб у Литві, незважаючи на наші складні часи, панували мир, достаток та добробут! А до нашої колекції додалися кілька нових ложок, серед інших і ця, кольорів національного прапора Литовської республіки, де жовтий символізує світло й сонце, зелений - травичку, червоний - кров, що була пролита за Литву. Ми ж сіли до авта, заїхали на хвилину до готелю, де й забрали наш багаж. Потім, ще якихось 15 хвилин прощання із добрим другом Ігорем, година чекання в аеропорті і за 55 хвилин безпроблемного перельоту ми опинились на бетонному полі київського летовища "Жуляни". Литва стала 36-ю країною, де я побував на інвалідному візку. Див. далі: ЛИТВА. Вивіски.
|