ГРУЗІЯ-03. Батумі. Ботанічний сад. 25 липня 2011 |
Дуже зраділи, коли дізналися, що сад не просто збережений, а і розвивається і живе повноцінним життям. Як і раніше, сад - це гордысть грузин, одне з найпопулярніших у туристів місць традиційної обов'язкової екскурсії на Чорноморському узбережжі Кавказу
Сад розташований на 10 км. північніше Батумі і туди гостинний Професор довіз нас за 20 хвилин. Впалали в око іржаві рейки невідомого призначення і такі ж руді металеві конструкції над головою. Ага, колись це було канатною дорогою! Вхід до парку коштує 6 ларі (30 грн.).
Ми підійшли до банеру із планом саду. Написи на ньому були грузинською та англійською. Судячи з плану, сад має чимало зон організованих за ландшафтно-географічною ознакою: вологі субтропіки Закавказзя (букшпан колхідський, рододендрон, гранат, тис та ін.), гімалайська зона (довгогольчасті сосни, гімалайський кедр, ялина плакуча та ін.), північноамериканська, південноамериканська, мексиканська зони (болотний кіпарис, кактуси та інші сукулентні рослини), середземноморська зона та ін. Одразу з першої ж алейки розуміємо, що на нас чекають зустрічі з вигадливими творіннями богині Флори. Доріжки піднімаються угору. Десь там – Гімалаї. Вітру не було зовсім, море було геть спокійним та лагідним Парк справляв приємне враження – рослини доглянуті, доріжки підметені. Цікаво, що далі?
Зона Австралії. Рослину калистемон красивий ми бачили вперше.
Виявляється, хвойні дерева такі розмаїті Сонце було яскравим, але гаряче не було. Тому вигляд пляжу з відпочивальниками внизу не викликикав заздрошів.
Бамбукова діброва. У парку чимало ставків, як з чистим дзеркалом води, так і зарослих водними рослинами.
Золоті рибки ліниво грілися на сонечку. А це - розкішні лотоси.
Будинок, що нагадав санаторій для трудящих із радянських фільмів (до прикладу «Старика Хотабича»), насправді – ботанічна лабораторія. Але там же мешкає і працює штат ботсаду.
Квітів в саду неперелічити. На бананових деревах було лише листя, плодів ми не помітили (може відвідувачі вже зібрали врожай?)
Квіти стеляться землею, або ростуть високо на деревах. Із цього ракурсу чітко видно місце у морі, де починаються великі глибини. Батумський ботанічний сад був заснований російським ботаніком і географом Андрієм Миколайовичем Красновим. Офіційне відкриття ботсаду відбулося 3-го листопада 1912 року. Головним завданням Саду вчений визначав акліматизацію і поширення цінних субтропічних рослин у південних районах Росії. Закладення парку розпочалося у 1880 році. Краснов (1862-1914) працював у ботсаді до кінця свого життя. Він став першим доктором географії в Росії, який одержав свій ступінь на підставі публічного захисту у 1894 році у Московському університеті. Учасник багатьох експедицій, зокрема у Тянь-Шань, Північну Америку, і неодноразово у країни Східної та Південної Азії (Японія, Китай, Ява, Індія, Цейлон). За словами великого вченого ХХ ст. Володимира Івановича Вернадського, «це була дуже талановита людина, яка все своє життя віддала науковому пошуку і громадській роботі. …Серед учених-митців, які залишили нам картини природи їхнього часу, та їх розуміння, Краснов займає своєрідне і важливе місце». Він похований тут, на місці, яке сам і обрав. Між іншим, рідним братом Андрія Миколайовича був ґенерал білої армії і козачий отаман Петро Краснов. Ми відчули, що не лише працівники саду, але і багато інших грузинів ставляться до нього не просто з шаною та повагою, а з правдивим пошануванням. За нашим сприйняттям, квітка маґнолії – це символ усієї Аджарії. Де не де видно ажурні арки, легкі дерев’яні та металеві конструкції для в’юнких рослин.
Японська ділянка. Дивно було б не зфоткатися поруч з Лохом колючим. Піднімаємося все вище і вище. Загальна площа ботсаду близько 120 га.
Колекція унікальних рослин складає понад 5 тисяч видів, різновидів і форм. Серед них близько 2 тисяч видів дерев та кущів. Вражають розміри різних секторів – 33 га – флористичні відділи, 29,5 га – заповідник (ділянка колхідського пралісу), 38 га – парки, 4 га – розплідники, 10 га – колекційна ділянка, 6,5 га – плантації цитрусових та чаю.
Напис на вказівнику повідомляє, що вода – тала. Можливо, що джерело тече зі снігового верхів’я Кавказьких гір. Але це – непринципово – вода питна, дуже холодна і смачна. А головне – вчасно!
Горішні сонячні галявини. У парку багато дерев з дивовижно красивими незвичної форми стовбурами та гілками.
Чому, чи кому тут встановленно хреста не було в кого спитати. А написи на ньому лише грузинською в’яззю. З цієї, певно найвищої точки у парку, можна у легкому серпанку розгледіти панораму Батумі.
Ліворуч на березі моря можна побачити тунель залізниці. Праворуч – тунель та Зелений Мис на листівці початку ХХ століття. Унизу у кінці алейки червоний дашок білого будиночку. Це залізнична станція «Ботсад», рух на якій відновлено відносно нещодавно після тривалої, майже 20 річної перерви. Як добре видно так зване вертикальне зонування рослин – високі дерева з голими стволами, середні – з пишними кронами, і нарешті – кущі та чагарники. Упевнений, що мед із цієі пасіки матиме дуже незвичний – фактично міжнародний, та навіть усесвітній смак
Виринув невеличкий електробус, десь місткістю на 10 місць. Сплатили по 2 ларі і нас довезли до виходу. Дерево з дивовижно оголенним корінням нагадує вартового. З алейки можна побачити куточок пляжу «Зелений Мис». Нам повідали, що він дуже файний, але ми прийняли рішення, сьогодні не «пляжитися». Вражень та емоцій було предостатньо, але втому ми відчули лише вдома. Батумським ботанічним садом керувала Академія наук Грузії, але починаючи з 2006 року він став незалежною організацією. Повернулися додому маршруткою, хоча могли дочекатися електрички. Наостанок хочеться сказати – постарайтеся вирушати на екскурсію в добрий яскравий день. Контраст сонця і тіней на відкритих галявинах під розлогими деревами створює абсолютно неповторне враження. Так сталося і з нами. Сьогодні вдома, в Києві, коли згадуємо Сад, то найперше – саме цю гру світла та тіні. Сподіваюсь, що мої нотатки переконали Вас у необхідності ОБОВ’ЯЗКОВО відвідати Батумський ботанічний сад.
|