Про існування цього унікального і цікавого пам'ятника культури та історії ми дізналися вже в Гоніо. Дивно, що про фортецю відомо достатньо мало. Адже вона гідна того, що б спеціально приїхати до Грузії та її відвідати

 Наш господар-професор наполегливо та впевнено рекомендував нам цю екскурсію.

По обіді ми вирішили відвідати одну з перлин Грузії, яка розташована прямо у нашому селищі - Гоніо-Апсароську фортецю.

На супутнику Google чітко видно, що збудована вона лише в сотні метрів від моря, на лівобережжі річки Чорохі.   

 Від професорського дому до фортеці досить близько, якихось 15 хвилин пішака (не більше 1,5 км), але треба бути пильним, адже ви рухаєтесь автотрасою Батумі-Сарпі (кордон із Турцією). Рух щілний, а через місцеві окраси природи голова обертається на 360 градусів.

 Фортеця була збудована ще у І-ІІ століттях римлянами  і сотні років була опорою Римської імперії на її східних кордонах.

В VII-VIII століттях цей форт зберігав спокій Візантійської  імперії.

В ХІІІ-ХІV століттях тут з’явилися  всюдисущі торговці із Генуї. В ті далекі часи Грузія була складовою частиною «Шовкового шляху», і у фортеці можна було безпечно перебути. Тому непосидющі генуезці відновили її. Існує версія вчених, яка здається правдоподібною, що назва «Гоніо», можливо походить від Генуї.

Друга назва поселення Апсарос, де зведений форт, має відношення до міфу про аргонавтів. За переказом саме тут цар Колхіди Айєт поховав свого  сина Апсирта, вбитого Язоном.

 Вхід до фортеці з відвіданням музею археології коштує 3 ларі (15 грн). На звороті квитка зображена схема розташування головних туристичних об’єктів Грузії.

Приклад, вартий наслідування в Україні!

Раніше фортеця мала 4 входи, але збереглася лише західна  брама.

До центру заповідника стрімить мальовничий тунель із дерев і квітів.

Форт являє собою прямокутник площею близько 4,5 гектарів.

Загальна довжина фортечних стін складає 900 м., їх висота – 5 м.

Сьогодні Гонійська фортеця нараховує 18 веж, але раніше їх було 22. Чотири головні вежі розташовані на кутах фортечного периметру.

Висота веж – 7 м.

 Зі стін можна побачити ділянки величного пралісу, та городи селян.

Гонійська фортеця мала важливе оборонно-стратегічне значення: вона захищала вхід до ущелин річок Чорохі та Ачарисцкалі, які природним коридором з’єднували внутрішні райони південно-західної Грузії з чорноморським узбережжям.

Скільки тисяч людських доль пов’язали  її стіни!

Хто бував у Римі, упізнає у напівзруйнованих спорудах справжні римські терми. Коли в ХVII столітті Аджарію  підкорила Османська імперія, у фортеці розмістилося турецьке військо. За довгі роки турки перебудували терми у більш звичні турецькі лазні.

Думаю новітні будинки, швидще за все, не простоять стільки ж, як стародавні стіни!

З 60-х років минулого століття, коли почалися  реґулярні наукові розкопки, вчені дослідили стародавні археологічні горизонти, які належать до ХV-ХVII століття до н.е.

Були розкопані потужні фундаменти казарм та інших будівель. Під накриттям зберігається біло-кам’яні основи будівлі преторіума (лат. praetorium). Так називали шатро воєначальника і місце відведене для нього у таборі римської армії, пізніше, в Римській імперії, цим терміном називали штаб гвардії, центральну площу.

 Унікальні ориґінальні каналізаційні труби, прокладені у ІІ-му столітті.

В І-ІІІ століттях нашої ери тут радували видовищами театр та іподром.

У цій альтанці можна сховатися від сонця, роздивлятися всю територію фортеці.

  Ці арки були складені майже 2000 років тому!

 Як і у Київ, в Аджарію у І-му столітті нашої ери прибув і проповідував тут апостол Христа – Андрій Первозванний.  Також тут був ще один ученик Христа – Матвій (Матата). Він був прийнятий до гурту дванадцяти апостолів замість Іуди Іскаріота. Історичні джерела повідомляють, що останні роки свого життя Матвій довго жив в Аджарії, проповідував і був тут похований. І саме у Гонійській фортеці є символічна могила Апостола.

І я тут був, і усе то побачив!

Погляд на фортецю з висоти пташиного польоту - зняв зі стенду в музеї.

 Музей зроблений по-сучасному – гарні вітрини, півдсвічування, лавки для відпочинку поруч з експонатами. Знахідок виставлено небагато, але всі дуже цікаві. В Аджарії з’явилося таке відоме на Кавказі ремесло, як художня обробка бронзи та інших металів. У 1974 р. на прилеглій до фортеці території несподвівано виявили скарб ІІ-ІІІ ст. н. е.

Стріли, медичні інструменти, олійні світильники     давньо-римських часів	Фрагменти скульптур і бронзове начиння епохи імператора Флавія, та навіть із Стародавнього Єгипту
Скляні вази, кубки, посуд І - ІІІ ст. н.е.	Кераміка, порцеляна ХVІ - ХІХ ст.  Люльки для паління, яким майже півтисячі років...

Стенд для нумізматів. У колекції музею є монети I-III, VI, XVI-XIX ст. н. е.

Зацікавили динари імператора Тиберія, унікальні монети галлів, дукати Венеційської республіки,  таляри польського короля Сигізмунда ІІІ, гроші з Босфору, Риму, Синопу, Трабзону... Таке враження, що це товари із якогось сучасного будівельного супермаркету. Схожі труби ми вже бачили на відкритому майданчику. Праворуч угорі - дивовижні кам'яні трійники необхідні для розгалуженнь - та з'єднань труб. Яскравий приклад того, що сучасні сантехніки користуються винаходами багатовікової давнини. За тисячоліття принципово нічого не змінилося!

Мапа частин світу - Аргонавтика. На ній с Скіфія (південь України), Таврія (Крим), Кавказьке (Чорне) море...

Наша екскурсія тривала більше 2-х годин, що проминули непомітно. Можна на лавочці перепочити, попити водички з криниці, що ми з Оленкою і зробили. Водичка холодна і невимовно смачна…

Навіть 10 хвилин спочинку відновили сили, очевидно ми підзарядилися від енергії століть, свідками яких були камені, земля і дерева.

Нам пощастило – у день нашого відвідування людей було мало. Зазвичай буває досить багато туристів, з’явилася традиція у день весілля фотографуватися тут молодятам. Швидше за все ті, хто щойно побралися сподіваються, що непорушні стіни зроблять їх майбутнє сімейне життя міцним та довгим.

На виході з фортеці нас чекав сюрприз - ми побачили "Мерседес" нашого милого господаря Шалви.

І тут же стояло невеличке авто із діжкою. Шалва дав пояснення. Виявилось, що це мобільна заправна станція. Ще раніше ми помітили, що не дивлячись на щільний рух у прикордонні практично немає відпрацьованих газів. Скринька відкривалася дуже просто – бензин (високоякісний!) із Італії танкерами возять «прості грузини»,  та й станції техобслуговування всюди ФІРМОВІ (Чорт побирайт!).

І коли треба, то за дзвінком, хутенько приїде мінізаправник з техніком на борті і за потреби надасть техдопомогу і зальє пального в дорозі (зокрема і вночі) ДЕШЕВШЕ, аніж на стаціонарній заправці, яких навалом на обох сторонах траси, тому що у господаря міні-бочки МАЛИЙ бізнес і працюють (за необхідності цілодобово) лише ДВОЄ…

І це - не політика, це раціональне грузинське життя сьогодні!  

Усього декілька хвилин поїздки на південь (не більше двох кілометрів) - і ми зупинилися поміж селищами Кваріаті і Сарпі. Видертися вгору було нелегко, але зусилля виявилися не даремними.

Ми побачили дуже красивий водоспад,

поруч з яким встановлена монументальна скульптурна група у національних грузинських строях. Вона зветься "The Enlightering Path" (Шлях просвітління (?). Судячи з ліхтарів, у темряві водоспад і скульптура підсвічуються і їх видно здалеку!

Кажуть, що цей прикордонний пляж у Сарпі - найчистіший в Аджарії. Та й найбільш комфортний (судячи з гамаків). 

За цим мисом, який ховається у серпанку, закінчується Грузія. Там вже інша країна, із геть іншими традиціями, історією, ментальністю. Інший світ!

Митний прикордонний перехід поміж Грузією та Турцією. Такі споруди скрізь однакові (функції ті ж) – хоч в Карпатах, хоч на Балканах, хоч би на Кавказі.

За довгим білим терміналом вже Турція! Знаючи, що українцям візи не потрібні, надто кортіло сходити туди за східними солодощами! Ледве стримались. Колись туди замандруємо!!! Та то вже інша історія!

Кого зацікавив наш звіт, гляньте сайт фортеці http://www.adjaramuseums.ge/en/?page=show&mid=4&sec=41  І коротенький екскурс нею ж http://tours-tv.com/ru/gonio-fortress