Але я чекав цього польоту 42 роки!

 Поясню, чому...

З Непалом, точніше, з розповідями про його храми та палаці, вершини гір та річки, з його історією та культурою я вперше зіткнувся іще на початку сімдесятих років.

1 вересня 1970 року, перетворившись з абітурієнта на студента, я увійшов до аудиторії інституту та розпочав знайомитися зі своїми одногрупниками. Десь за 10 хвилин двері відчинилися і до кімнати зайшла група із декількох молодих смуглявих хлопців. Наш куратор представив їх. Виявилося. що нам доведеться вчитися разом з хлопцями з Цейлону (так тоді звалася Республіка Шрі Ланка) та Непалу.

Ми сиділи поруч за одними учбовими столами протягом п'ятьох років. І здружилися з ними. Потім, по закінченню інституту, ми роз'їхалися до різних кінців Землі. Але ще тоді я зіткнувся з дивним народом Непалу, маленької гірської країни, розташованої в Гімаліях між Індією та Кітаєм.

Зараз важко уявити, що колись українці жили у закритій країні під назвою Радянський Союз. Про візит до Непалу не варто було навіть мріяти. Лише інколи можна було дивитися телепередачі, присвячені цій країні.

Але часи змінюються. Через 30 років ми знайшли один одного і казка стала реальністтю - я розмістився у кріслі літака непальських авіаліній, поруч сидить мій одногрупник непалець Ману, який спеціально прилетів з своєї рідної країни за нами у Делі,

поміж рядів пасажирів походжають симпатичні ввічливі стюардеси, з якими я випадково познайомився ще в Делі, звернувши увагу на їх червону уніформу.

Хвилин за сорок в ілюмінаторі винирнули казкові вершини. Гімалії! Мрія більшості людей, яким цікаві подорожі, та відкриття світу - один з пріоритетів життя.

Літак пішов на зниження, на зеленому пагорбі стало видно гірську дорогу.

Потім – чимало селищ на схилах гір.

За лічені хвилини з'явилася можливість побачити будинки і маленькі фабрики на зеленій траві долини Катманду.

Під нами пролягли елегантно зпроектовані і зведені автопаркінги, розраховані на чисельних авіапасажирів.

Ми дуже швидко опинилися у невеликому, але дуже симпатичному і затишному приміщенні Міжнародного аеропорту з непростою для європейця назвою "Трибухван", що зветься так на честь одного з колишніх королів непальської держави.

Нам довелося заповнити декілька декларацій, пройти досить ретельний пашпортний контроль, відповісти на декілька запитань, і тут же придбати собі візу.

Потім ми сіли до машини, за кермом якої був водій нашого Ману та попрямували до міста, побувати у якому колись я навіть і не мріяв. Аеропорт розташований неподалік від центру - усього за 6 кілометрів. Одразу кинулося в очі дуже вузькі 3-х - 4-х поверхові будинки, завширшки буквально в одну невеличку кімнату. Будують у місті досить багато, хоча всі говорять про досить жорстку кризу.

Рух вулицями був хаотичний, але, у порівнянні з вулицями міст Індії, більш-менш цивілізованим.

Я звернулв увагу на велику кількість великих та малих пям'ятників на вулицях і площах. Проїхали поруч із величезним монументом у вигляді декількох арок.

Ми вибралися із самого центру і рух тут став менш щільним.

Довго мандрували різними вулицями, великими та малими.

Сонце, як і завжди восени, швидко почало сідати за обрій. І вже в сутінках ми під'їхали до будинку мого друга.

В саду познайомилися і розцілувалися з його дружиною, увійшли до приміщення і одразу ж відчули дуже смачні запахи. Тому швидко вмилися і сіли до столу. Куштування було дуже смачне, ситне, різноманітне та незвичне. Непальська горілка була холодною і називалася просто дивно "Руслан" (?!) Розмови були недовгими з причини втоми і великих емоцій. В спальні було комфортно, ліжко виявилося зручним, сон прийшов одразу.

Я буду розповідати вам, точніше, ділитися спогадами, про Непал, як і про Індію, хронологічно, майже день за днем. Ви побачите різноманітні дива цієї унікальної країни докладно, так само, як і ми.

День другий – Катманду: Старий королівський палаць Дурбар.

День третій – Катманду: Боднатх (Велика Ступа).

День четвертий: Катманду – місто Патан             Храм Пашупатинатх Pashupatinath.

День п'ятий – Стародавнє місто Бхактапур (Bhaktapur).

День шостий – містечко Нагаркот. Світанок над Гімалаями. Шлях до Похари. Місто Похара Водоспад Девіса

День сьомий -      Похара        Святе озеро Фета

День восьмий - Національний парк Читванг.   Сафарі на слонах.

 День дев'ятий - прогулка вулицями Катманду.

День десятий – Катманду: Храм Будханилкантха (Вішну на змії) budhanilkantha

День одинадцятий - Катманду Храм Мавп Сваямбунатх Swayambhunath

Ранок ДРУГОГО ДНЯ. Спали ми мало, хоча вчорашній день був дуже довгим і виснажливим. З-за штор пробивалися промінчики сонечка і тому швидко піднялися та побігли на вулицю. І завмерли...

У маленькому раю!  В цьому будинку з чудовим садом ми прожили майже два тижні.

У ньому були дивовижні скульптури з каменю,

Дерева, повиті ліанами і чагарники з яскравими квітами.

Деякі квіти нам були відомі і в Україні, я деякі ми бачили вперше.

Будинок був зпроектований і зведений  моїм другом, випускником Київського інженерно-будівельного інституту.

Біла фігура - головна прикраса двору, була створена його дружиною - скульптором.

У тіні під балконом дозрівали мандарини, а на сонечку весь час грілися жабки, що повилазили з прохолоди басейну.

Кожного дня багаторукий Шива, танцюючий серед зелені, проводжав нас на прогулянки, а потім гостинно зустрічав увечері, обо й уночі.

Погодьтеся, нам можна позаздрити хоча б через те, що 2 тижні поспіль, виїжджаючи з двору на зустріч з напальськими дивами, ми насолоджувалися пахощами цих чарівних білих квітів. Все це було насправді і я буду намагатися розповісти вам про це. День за днем...

 Див. Непал, Катманду. Дурбар - старий Королівський палац. 8 жовтня 2012