Сьогодні ми прощаємося з Індією, покидаючи Делі. Подивився свої індійські дорожні нотатки і зрозумів, що про багато речей не розповів. І це не дивно - Індія - титанічна країна з величною історією, культурою та великим народом. Країна злиденна й одночасно - фантастично багата! Країна контрастів! Досить часто туристи, які побували у Індії, на своїх світлинах демонструють чимало негативу - ті проблеми, яких у нас менше або ті, що у нас зовсім не побачити. Сміття, туалети на вулицях, жебраки, приклади антисанітарії та схоже. Я вирішив про таке майже не розповідати.

Країна та її люди живуть зовсім інакше, ніж ми. На більшість речей у нас надто відмінні погляди. Ми по-різному визначаємо, що таке добре і що таке погано.

Але, з іншого боку - мої звіти - вони САМЕ МОЇ, вони про те, що я на власні очі побачив через об'єктив.

Ми мало ходили пішки. Відстані зазвичай великі, час - у дефіциті. В кожному місті схема наших мандрівок була простою та схожою на попередні. Прокинулися в готелі, одразу сніданок, вийшли на поріг - сіли у таксі - і мерщій до пам'ятників та цікавих місць. І отак до самого вечора, потім у готель. Найбільше, де ми ходили вулицею - по воду та за готовими фасованими харчами до крамниць, що поблизу готелю.

Лише першої та останньої доби у Делі декілька годин прогулялися кварталами, неподалік нашого тимчасового житла. Але ж те, що ми бачили під час пішохідних прогулянок, промайнуло перед нашими очима з вікон автівок також. Тому останній звіт - це у жодому разі не висновки, а лишень буденна мозаїка того, яким я побачив життя простих громадян. Точніше, штрихи зі щоденного життя, які цілковито випадково мені впали в око. Я НІЧОГО СПЕЦІАЛЬНО НЕ ШУКАВ ДЛЯ ЗЙОМКИ. Все було знято в режимі фіксації того, що власне, випадково привернуло мою увагу. Мінімум коментарів!

Рано вранці, як усюди у світі, люди крокують на роботу.

Повсюдно зустрічаються храми багатьох реліґій. Великі й маленькі.

Майстерні районного штибу.

 Вхід на площу перед залізничним вокзалом у Нью-Делі.

Транспорт привокзального паркінґу.

Офіс керівника департаменту пасажирської служби залізниці.

Люди поспішають у справах.

Ліворуч – шинний монтаж, праворуч - будівельна фірма.

Куполи індуїстського храму.

Ці - втомлені вже зранку.

Розвозка та рознесення краму.

Тук-туки - найпопулярніший після велорикш транспорт. Заїжджають навіть до вузьких вулиць.

На дитячому майданчику грають у крикет. За найпопулярніший у Індії спорт уболівають навіть на балконі.

Від одного погляду на це кубло дротів у пожежних інспекторів в Україні стався б серцевий напад.

Реклама - двигун торгівлі. Поряд - ворота Delhi Gate, зведені 1638 року шахом Джаханом, будівничим Тадж Махалу.

Тут можна придбати дещо з сувенірів. А навпроти - звалище на балконі.

Можна завітати до аптеки. Не відходячи, здати тут «аналізи».

Корок біля мечеті Jama Masjid (1656)

Для туристів існує спеціальний транспорт. В очікуванні екскурсантів водій має час зімкнути очі на декілька хвилин.

Одразу ж за паркінґом відпочивають брати наші менші.

У перші дні дещо шокувала постійна наявність свастики на багатьох будівлях та у різних місцях. Із часом ми звикли. Як і до того, що корова - то священна тварина, якій усе дозволено.

Фрукти продаються на кожнім кроці у будь-яку годину доби. Їх їдять усюди. Недогризки, корки і лушпиння вказують, де їх перед цим спожили.

За бажання, дари ланів доправлять прямо до будинку.

Існують спеціальні служби, які допомагають туристам. Але будь-який поліцейський терпляче вислухає вас та спробує зрозуміти навіть дуже кепську англійську і обов'язково допоможе!

Одночасно співіснують національний одяг сарі, вік виникнення якого обчислюється тисячоліттями, з маґазинами із продажу електроніки XXI століття.

До історичних місць і культурних пам'яток заможні туристи воліють під'їжджати на тамтешньому екзотичному транспорті – велорикші.

Поряд стоять дві будівлі. Це - готель і там - готель... Білизна у готелі має бути чистою.

Присутність різних реліґій не викликає жодних суперечок. Вівтар якогось певного бога, що поблизу недавно збудованого сучасного центру, встановлений навмисно для буддистів із Шрі-Ланки. До нього тільки-но прибула чергова група прочан.

Будують у Індії та в Делі багато, але роботи досить рідко ведуть у центрі міст. Поряд із напівзруйнованими вулицями розташовані доглянуті бульвари.

Громадський транспорт дуже розвинений.

Метро - суперсучасне, адаптоване для візочників.

Чимало широких проспектів, які простяглися до передмість із сучасними шкляними багатоповерховими будинками.

Є ідеально чисті, які скоріш за все вручну прибирають, швидкісні внутрішньо-міські маґістралі з дозволеним підвищенням швидкості руху.

Виростають насправді сучасні будівлі. Стародавня Індія впевнено йде в ногу з часом, у нове майбутнє.

А ось і громадяни сьогоднішньої та завтрашньої Індії! Молоді, гарні, сучасні, високоосвічені, динамічні, впевнені у собі, на «ти» з усіма технолоґічними дивами, із посмішкою дивляться вперед!

Ми швидко повернулися додому. Сіли, точніше протиснулись до машини. Виїхали заздалегідь.

Завернули в напрямку до аеропорту.

Проминули сучасний багатоповерховий паркінґ, прикрашений зеленими чагарниками та квітами. Під'їхали до суперсучасного терміналу «3». Його будівництво, закінчене декілька років тому, вартує близько двох млрд. доларів. За рік ним проходять ледь не 40 мільйонів пасажирів. Це другий результат у світі!

Розпрощалися з одним із найважливіших символів країни - слонами...

Міжнародний аеропорт ім. Індіри Ґанді (IGA) – високого класу! В 2011 році його визнали другим у світі за рівнем сервісу для аеровокзалів із таким пасажиро-потоком. Тут є усе, щоб очікування й підготовка до польоту були комфортними. Зручні крісла?, схожі на ліжка. Зеленіючі просто під дахом сади, спеціально створені для необхідної релаксації. Праворуч - пункт безкоштовної зарядки телефонів із роз'ємами всіх форматів для мобільних різних виробників.

Під'їхав подякувати й розпрощатися із цим дуже добрим божеством.

Нас запрошують до посадки у літак. За 50 хвилин ми відлітаємо до Катманду - столиці Непалу.

Після цієї першої мандрівки Індією у пам'яті залишиться безліч вражень, калейдоскоп з палаців, храмів, міст та шляхів. Спогади про смак гострих і пряних харчів, про аромати спецій та фруктів. Погляди, звички, вчинки людей... Перед першим кроком до літака, в останнє обернувся - запам'ятав очі індійського бога, посмішку хлопчиська, який буде будувати Індію в XXI столітті і велику руку з традиційним індійським благословенням!

Звіт щодо мандрівки ІНДІЄЮ у вересні-жовтні 2012 року СКІНЧЕНО!