Ранком наступного дня перебування в Пекіні, за нами до готелю на прохання українських дипломатів завітала українка Олена, студентка одного з тамтешніх університетів. Разом із нею потягом метро ми дісталися першого пам'ятного місця, відвідини якого були заплановані ще у Києві.

 Лишень три зупинки й ми вийшли на станції Y?ngh?g?ng (Lama Temple), розташованої у північно-східній частині «2 Lіne» - (Другої синьої, кільцевої лінії). Про пекінське метро пізніше я напишу окремий пост.

За кілька сотень метрів побачили досить скромну браму. Це і був Південний вхід до парково-храмового комплексу.

За ним розкинувся величезний парк Дітань (D?t?n), що має площу близько 40 гектарів.

Привернула увагу клумба. Вона була складена з квітів в окремих горщиках. Дуже раціонально придумано - легко замінити ті квіти, що зів'яли, на свіжі.

На спеціальних майданчиках багато людей займаються фізкультурою. Ці жінки виконували вправи з декоративною зброєю.

Ми підійшли до головних воріт у Храм Землі, який був збудований десь близько півтисячоліття тому, у 1530-му році. Входимо туди через потрійну Зоряну браму.

У Китаї нічого не будується без певного змісту. На макеті наочно бачимо, що споруда квадратна в плані. І зрозуміло чому. Квадрат для китайців - це символ Землі.

Вразили масштаби. Довжина сторони квадрату двору - близько 130 метрів. Тут відбувалися церемонії за участю багатьох тисяч людей. Порожній двір дивував і навіть дещо гнітив.

Стіни прикрашені жовтою ґлазурованою керамікою. Пізніше ми довідалися, що жовтий колір дахів - ознака того, що це місце чи будинок мали відношення до імператорського двору.

Декоративні підставки під ритуальні предмети з білого каменю, прикрашені різьбленням, встановлені на першому, нижньому майданчику жертовника, що має розміри 35 х 35 метрів.

Багатовікові ритуальні посудини ідеальної форми та гармонійних пропорцій зовсім не постраждали від руйнівної сили часу.

Металеві огнища для жертовного вогню встановлені на головному, верхньому, другому знизу квадратному майданчику, який має розміри 20 х 20 метрів.

Туристів було зовсім небагато. Це дозволило уважно все розглянути.

Ми стояли на тому самому місці, де колись щороку імператор у день літнього сонцестояння приносив жертву богам і просив про гарний врожай, та здоров'я для себе й своїх підданців.

Через південну Браму вівтаря можна бачити один з найважливіших будинків комплексу - будинок Молитви. Тепер тут влаштований Виставковий зал культурної та історичної спадщини. А раніше молився особисто імператор.

Перед входом - зразки різного ритуального посуду.

Для зручності збудований пандус. Над дверима - традиційна, як потім ми з'ясували, таблиця із золотими ієроґліфами на синім тлі.

У центрі зали - вівтар.

Судячи зі свіжих дарунків - фруктів і цукерок, для багатьох відвідувачів музей є діючим храмом.

Справляє велике враження дерев'яна стеля, вік якої - майже 500 років.

Попід стінами розставлені експонати невеликої, але вельми цікавої колекції. Позолочений різьблений трон. Сусідній трон із чорного дерева облюбував (а може охороняє?) кіт золотавої масті.

Унікальна добірка різноманітних ударних інструментів.

Ліворуч - спроквола та густо лунають ґонґи з товстого листового металу.

Барабан на різьбленій стійці з напівпрозорою шкіряною мембраною, прикрашеною традиційними драконами.

Імператорський паланкін оздоблений орнаментом з червоних драконів на чорному тлі.

Вийшли з прохолоди на сонце.

Впадали в очі дивні деталі керамічної покрівлі найтонкішої роботи.

Останнє, що нам запам'яталося у Храмі Землі - яскраві фрески з типовими китайськими романтичними пейзажами на стінах однієї зі споруд цього пам'ятника історії.

Храм Землі - один із чотирьох центральних храмів Пекіну. Та найвідоміший і найбільш шанований храм-вівтар - Храм Неба височить у південній частині міста і є однією з візитівок столиці Китаю. Тому тут завше безліку людей, як іноземних туристів, також і китайців.

Я знав, що до більшості будівель храму мені буде неможливо втрапити через велику кількість сходів. Подібне розчарування вже я мав, коли ми відвідували інші цікаві місця Пекіну. Тому й приїхали сюди буквально останнього дня надвечір, коли мали кілька годин вільного часу.

Хоч усі палаци та храми вже були зачинені, однак враження від майстерної архітектури були надзвичайно яскраві. Парк Тяньтань (Ti?nt?n), що найбільший у Пекіні, має площу 267 га. Його збудували у 1420-му році й напочатку він називався "Храм Неба й Землі". Тому частина парку має форму квадрату (Земля), частина - форму кола (Небо). Вже пізніше, після будівництва Храму Землі, друга частина стала персоніфікувати власне повітряний океан.

У павільйоні на пагорбку колись готували до жертвоприношення священних тварин.

На всій території багато цікавих декоративних деталей. Наприклад, світильник, що встановлений у траві.

Далі рухаємося "Довгим коридором". Майже триста метрів його ґалереї розписані чудовими орнаментами.

За довгим одноповерховим будинком Східного павільйону вперше з’явилася верхівка головної мети нашої екскурсії.

Парк - дивний, тут є багато унікальних квітників, клумб, каскадів. Та й дерева дуже цікаві. Безліч кипарисів та сосен (останніх - близько 60 тис. шт!). Не випадково у парку таке дивовижне повітря.

Ми замилувалися фотосесією весільної пари.

Через кілька десятків метрів у всій красі побачили найвідоміший палац храму - залу Молитов за гарний врожай (Циняньдянь). Його, знайомий в усьому світі профіль, що добре запам'ятовується, нагадує трьохярусну парасольку заввишки 38 метрів. Центральний круглий дах символізує Небо.

Дійсно фантастичні розписи в синьо-золотих тонах.

Форма дахів не повторюється у різних будівлях.

Сходи, які ведуть до трьох аркових воріт, прикрашені тисячами яскравих квітів.

Всі дахи й карнизи - у небесній ґамі.

Унікальна керамічна ґлазурована черепиця й блискуча ліпнина зі складними декоративними елементами - зелено-блакитна.

Зовнішній декор стін і елементів даху можна розглядати годинами. Яскраві фарби і їх часом несподівані сполучення просто заворожують!

Трьохрівнева структура тримається на 28 стовпах. Внутрішнє коло складається з 4 колон-стовпів дракона. Вони символізують пори року. Наступне коло колон - це 12 місяців. Останнє - дванадцять денних годин. Повторюю, на жаль інтер'єр і конструкцію я побачив тільки на фото, а вам треба обов'язково подивитися на власні очі в дійсності!

Дракони й незрозумілі рогаті чудовиська охороняють від злих духів імператора і його підданців.

Стіни складаються з різьблених панелей, стелі - з дерев'яних брусів з різьбленими пілонами і карнизами. Важко собі уявити, що це дерев'яне архітектурне диво було зведене майже 6 століть тому без жодного цвяху, без використання сталі або цементу.

Незважаючи на пізню годину, туристів (серед них і місцевих) досить багато. Але нам пощастило дочекатися відходу чергової ґрупи і наблизитися до моря квітів.

Широким похилим мостом завдовжки приблизно 350 метрів йдемо у напрямку іще одного цікавого храму - Зали Небесного склепіння. Зовні він нагадує попередній, але удвічі нижчий (18 м висотою). У храмі зберігалися списки імен імператорськї родини й скрижалі богів зірок та різних природних явищ.

Зала оточена унікальною "Стіною відлуння" діаметром 70 метрів. Вона збудована так, що сказані пошепки навіть за 100 метрів слова чудово чутні.

Зала Небесного склепіння також багато декорована. За нею розташований центральний біломармуровий Вівтар храму, але часу на відвідання його в нас уже не було. А шкода!

Ми швидко рушили до виходу. Парк продовжував жити своїм життям. З-за дерев визирали дахи стародавніх будівель.

На галявинах люди займалися фізкультурою і рухливими іграми.

Перед входом нашу увагу привернув спеціальний каскад "Сім кам'яних зірок".

Обернулися й у променях сонця, що хилилося до заходу, знову побачили давно знайомий профіль головного Храму Неба. Я уявив собі, що зараз там усередині на великому золотому троні самотньо сидить володар Піднебесної імперії, син Неба й у смиренній молитві просить богів про гарний врожай і благополуччя Китаю і його народу.

Один з головних шедеврів Пекіну та Китаю, включений 1998-го року до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, блиснув нам услід променем із золотої маківки свого круглого даху, що нагадує за формою нескінченне небо...

Див. далі: КИТАЙ-06. Пекін. Хутунги. 3 травня 2015