БРАЗИЛІЯ - 12. Ріо. Графіті. 3 - 9 грудня 2014 |
Про те, що бразильці не лише прихильники, а й майстри створення настінних ґрафіті, я знав досить давно. Навіть не пам'ятаю точно, скільки років. Можливо, вперше звернув на них увагу в телепроґрамах "Клуб кіномандрівок", присвячених Бразилії. А можливо, після кількаразових походів до кінотетру на фільм "Ґенерали піщаних кар'єрів", що розповідав про бразильських безпритульних. Знята у Холівуді 1971-го року, стрічка після демонстрації на московському Міжнародному кінофестивалі у 1974-му стала хітом у кінотеатрах тодішнього СРСР.
Давненько це було. Уже 40 років минуло! Власне кажучи, точність тут не важлива. Важливо те, що я бачив численні ґрафіті вже в перші хвилини перебування на бразильській землі, з таксі, що везло нас від аеропорту до готелю.
Далі яскраві плями фарб впадали в око щодня, можна сказати - щогодини! У цьому нема нічого дивного. Ріо намагається не відставати від іншого бразильського меґаполісу Сан-Паулу, який сьогодні, нарівні з Нью-Йорком, визнаний світовим центром цього вуличного мистецтва. Ґрафіті є в усіх районах. Особливо їх багато у фавелах. Так називаються райони нетрів, де мешкають бідняки. Усе, що ви побачите нижче, зафіксував об'єктив тільки у міському центрі. Переконаний - коментарі тут зайві. Замість підписів прочитайте декілька крилатих висловів усесвітньо відомих та улюблених мною бразильських письменників - Жоржи Амаду (порт. Jorge Leal Amado de Farіа; 1912- 2001 рр.) і Пауло Коельо (порт. Paulo Coelho; народ. 1947 р.). Нижче – (Ж.А.) та (П.К.). "Немає на світі нічого зовсім помилкового. Навіть зламані годинники двічі на добу показують точний час... " (П.К.) "Так навчайся хоча б чомусь! У наш час люди втратили інтерес до життя: вони не нудьгують, не плачуть, лише чекають, коли пройде час. Вони відмовилися від боротьби, а життя відмовилося від них. Це загрожує і тобі: дій, сміливо йди уперед, але не відмовляйся від життя! " (П.К.) "Певно, пустеля для того й існує, щоб люди раділи деревам... " (П.К.) "Життя виткане не з бажань, а із вчинків кожної людини. " (П.К.) "Зміни відбуваються лише тоді, коли ми йдемо проти того, всупереч тому, до чого звикли! " (П.К.) "Бог ніколи не увійде через твою голову. Двері, які Він використає, це твоє серце! " (П.К.) "Любов - це оксамитове покривало, воно приховує недосконалість людства... " (Ж.А.) "У бажанні завжди є якась неповнота. Тому що, виконуючись, воно перестає бути бажанням. " (П.К.) "Траплятися дивам дозволяє бажання вірити, що життя є чудо! " (П.К.) "О, час - складна штука. Коли ми хочемо, щоб він зачекав ледь-ледь, не збігав, не квапився, він женеться щодуху, обганяючи годинники. Коли ж ми хочемо, щоб він летів швидше, аніж думка, тому що ми страждаємо, бо для нас настали чорні дні, він тягнеться поволі, як на власну страту " (Ж.А.) "Кохання, певно, більш важке випробування, аніж стояти віч-на-віч із воїном, що спрямував стрілу прямо у твоє серце. " (П.К.) "Лише одне робить виконання мрії неможливим - це страх невдачі... " (П.К.) "Іноді хочеш бути добрим, а лишаєшся в дурнях... " (Ж.А.) "Що трапилося одного разу, може ніколи не повторитися знову. Але те, що трапилося двічи, неодмінно трапиться й утретє... " (П.К.) "Настане день, коли ми самі перекроїмо свою долю... " (Ж.А.) "...і видючі іноді бувають сліпими, це залежить від того, яке серце у кожного з нас... " (Ж.А.) "Кожна людина на землі, чим би вона не займалася, відіграє важливу роль в історії світу. І звичайно навіть не знає про це... " (П.К.) "Страх закінчується там, де починається неминуче... " (П.К.) "Але ніхто із цих кумів жодного разу не поквапився би до неї, кинувши усі справи, щоб повідомити про гарний вчинок Гуляки... Хто бажає повідомляти добрі новини! Заради цього ніхто не поспішить, не вибіжить, забувши про все, на вулицю. От якби погані... " (Ж.А.) "Себе можна пізнати лише після того, як відкриєш межі власних можливостей... " (П.К.) "Від одноманітності утомлюєшся, навіть якщо це щастя... " (Ж.А.) "На кожну поразку випадає зо дві перемоги! " (П.К.) "Мотор вантажівки після ремонту й то одержує ґарантію на півроку... А люди? Вартує нам подумати, що в нас усе гаразд й справи зрештою пішли на краще, як усе летить шкереберть, найдорожче валиться, перетворюється в купу попелу… " (Ж.А.) "Як тільки я знайшов усі відповіді, змінилися усі питання... " (П.К.) "Воля - як сонце. Могутнішого і кращого за неї нічого немає у світі! " (Ж.А.) "Учитель казав: "Є два боги. Бог, якому вчили нас професори, і Бог, що сам вчить нас. Бог, про кого кажуть люди, і Бог, що говорить із нами. Бог, якого ми навчилися боятися, і Бог, який ставиться до нас із жалем. Є два боги. Бог, що десь дуже високо, і Бог, що бере участь в нашому повсякденному житті. Бог, що жадає від нас, і Бог, що прощає нам наші гріхи. Бог, що загрожує нам багаттями Пекла, і Бог, що показує нам найкращий шлях. Є два боги. Бог, що розтрощує нас за наші гріхи, і Бог, що звільняє нас своєю любов'ю " (П.К.) "Життя було прекрасним, жінки - чарівні, чоловіки - привітні, а варто лише перехилити чарку, як жінки робилися іще кращими, чоловіки - ще дружелюбнішими! " (Ж.А.) "У кишенях у них ледь дзвенять мідяки, вдягнені вони у дрантя й не знають, чи будуть сьогодні ситі, зате принадність цього дня належить їм, і вони вільні! " (Ж.А.) Це останній пост про нашу подорож до Латинської Америки, до Ріо-де-Жанейро - міста дитячої мрії Остапа Бендера... Obrіgado, Rіo! Adeus, Brasіl! Дякую, Ріо! До побачення, Бразилія!
|