Побачивши ці вулиці та будинки, дуже важко повірити, що це - частина благополучної і комфортної Філадельфії. Тут не буває туристів та й мешканці інших частин міста бувають тут виключно з невідкладних справам. Приїхали сюди через потребу провести нескладний, але конче потрібний ремонт машини Петра, сина мого друга Валерія.

Нам пощастило - першого дня перебування у Філадельфії Петро мав вільний час та люб'язно запропонував допомогти виконати "обов'язкову" програму - сфотографуватися з Олімпійським смолоскипом біля місцевих стадіонів та провести прощу місцями, пов'язаними з Бітлз.

Декілька позитивних відгуків про це містечко я знайшов в Інтеренеті ще дома. Скайпом зв'язався із Валерієм та розповів про це. Той миттєво відреагував: " Я там був декілька разів. Сам хотів тобі запропонувати. Обов'язково поїдемо разом!"

 Саме тому Нью Хоуп потрапив до планів наших поїздок ще до приїзду до Філаделфії.

Збираючись до Вашингтона, я склав план відвідин меморіалів великим американцям. Виявилось, що найвідомішими у цьому переліку були пам'ятники президентам минулих століть. Мене ж з дитинства цікавила особистість 32-го ПРезидента США.

 Кадри з фільмів про війну, давні перші відвідини Ливадійського палацу, де велика трійка – Сталін, Черчиль та Рузвельт зустрічалися під час війни, фільм «Тегеран – 43», хроніка, коли Рузвельт їде на військовому «Віллісі», а поряд йде з сигарою в зубах прем'єр Великобританії.

Рішення про будівництво Меморіалу ветеранам корейської війни (The Korean War Veterans Memorial) було прийняте у жовтні 1986 р. з метою «засвідчити пошану військовим Збройних сил Сполучених Штатів, які проходили службу в Кореї під час війни, особливо тим, хто віддав своє життя, або досі вважається зниклими безвісти, та колишнім військовополоненим».

 Задля координації будівельних робіт президент призначив комітет з 12-ти ветеранів.