"Наше містечко змінюється, але не втрачає свого обличчя. Його історія давня і горда"! Так сказав про свою малу Батьківщину один з його мешканців. По всій Канаді містечко називають "Jewel of the Kawarthas" - "Коштовний камінь округу Каварта".

Дуже полюбляє це місце уся сім'я мого канадського друга Миколи.

Майже дві години їзди на північний схід від Торонто.

Чудова дорога, машин - не дуже багато, оскільки їдемо ми в четвер і уйк-эндовскої корки ще немає. Узбіччям доглянуті фермерські поля по черзі змінюються лісами. На галявині одного з них з'явилися олені. Я не встиг дістати фотокамеру, але в колекції була ложка з ними. Містечко, або як його називають місцеві жителі, село, розташоване по центру провінції Онтаріо. У 2000 році воно стало частиною міста Kawartha Lakes

 Ми проїхали містком над шлюзом і опинилися в містечку Fenelon Fall, предки нинішніх мешканців якого оселилися тут досить давно, у вузькому місці між двома озерами - Cameron і Sturgeon (Осетрове).

Селище раніше називалося Cameron Falls, в 19 столітті було перейменоване на честь французького місіонера Fran?ois de Salignac de La Mothe-Fenelon, який служив в цих місцях в 17 та 18 сторіччях. Ми залишили машину на паркінгу для інвалідів і пішли прогулятися.

На муніципальній будівлі вказана дата офіційної реєстрації містечка - 1874 рік. 2 роки потому сюди почали приходити потяги залізничної компанії Вікторія. І до мерії (праворуч) і до бібліотеки (ліворуч) легко потрапити візком.

У блакитному будиночку з пандусом розташований інформаційний центр. Отримали безліч проспектів і, роздивившись, попрямували до музея просто неба. Виявилось, що більш як 10,000 років тому предки індіанців (Paleo-Indians) розселилися цієї місцевості. Знайдені докази, що 2000 років тому тут жили індіанці Південних лісів (The Southern Woodland Indians).

На перших кроках нас привітала пташка з металу, а дорогу показала біла собачка (можливо, лайка?).

Акуратно складені дрова можуть замінити декоративну огорожу. Так само як простий бетонний ящик має вигляд дорогої оправи для квітів.

Музей був відкритий в 1837 році в дерев'яному будинку Джеймса Wallis, який почав збирати різні старовжитності. Установа працює з травня по жовтень, але був закритий, Та нічого, поруч багато експонатів. Більшість з них - найпростіші заіржавілі металеві знаряддя праці в саду або на ланах.

Праворуч – те, що скидається на друкарську машину. Чи знаряддя витончених тортур?

Кум подивився на годинник і запропонував піти попити кави. Додав, що дуже доброї, міцної! Ми заквапилися до головної торговельної вулиці. Звернули увагу на пакети на асфальті. Це пошта, яку розкидують прямо на доріжки перед будинками. Дивно, але сусідські діти ними у футбол не грають! Деякі будинки чимось нагадують Британію, в чому немає нічого дивного - в 1830-х роках Фенеллон був своєрідним перевалочному пунктом для іммігрантів з Ірландії і Шотландії.

Кафешок багато, в кожному другому будинку. Але ми йшли у бік «особливого» кафе.

Безкоштовні журнали з новинами і цінами на нерухомість.

Найвища будівля містечка - банк, до якого можна заїхати пандусом.

У очах запитання - Ти вірно кинув сміття?

Повертаємо, і ми на головній вулиці - Colborne Str. Тут одразу, нічого не змінюючи, можна знімати ковбойські фільми.

У крамницях - сувеніри, антикваріат, книжки, незвичайний одяг. Микола щось купив моєму хрещеникові та подякував швейцару на вході. Я в завалах антикварної крамниці вивудив дві рідкісні книжки про Біттлз.

А ще - сладощі, сендвічі, розфасовані сир, м'ясо, печиво.

До цього кафе кум приїжджає завжди, як тільки буває у себе на дачі. Для нього це вже ритуал! Через декілька хвилин ми зрозуміли, чому. Кава – з казковими запахом, смаком, кольором! Інтер'єр - дуже простий, стіни з каменю або елементарно забілені. Але які на дивовижні старовинні речі. Справжній чавунний комин ХІХ століття.

Вертикальна бордова дошка в центрі - старовинні санчата (швидше за все, багатомісні). А який красень - касовий апарат. Гідний музею, як зразок дизайну, солідності і вічної привабливості!

Щасливі після дегустації кави і солодощів, ми попрямували до озера.

Безліч дерев, кущів, декоративного чагарника. Серед зеленого моря стоять добрі будинки, серед яких не було двох схожих. І творіння рук майстра, що притягають погляд, наприклад, декоративна деталь з простого газового балона.

Парк створений зусиллями і коштом місцевого мешканця Гранета Грахама (що вказано на дерев'яному стенді з дошок). На алеї з'явилася пара з собачкою. Хоча в містечку живе майже 2 тисячі чоловік, це були перші мешканці, яких ми побачили на вулицях за 2 години перебування. Напевно, усі відпочивають після літньої навали туристів, коли населення збільшується багаторазово.

Старі корабельний гвинт та якір легко стали пам'ятниками і прикрашають прибережний парк.

Нам здалося, що в містечку господарями є не мешканці і туристи, а квіти, які ростуть навіть серед каменів і бетону, дерева, качки і інші птахи, які літають і плавають, де забажають. Напевно, так і має бути…

 Подивіться, яка прозора вода. Начебто - мілина, але ми приблизно прикинули, що тут глибина близько 3-х метрів. Влітку озеро стає раєм не лише для птахів, але і для любителів рибалки.

Старовинний міст. Він пропускав човни і яхти, при тому не розсувався, а обертався. Симпатичний кораблик "Дух Каварти" для прогулянок і пікників. Майже так, як у Києві на Дніпрі.

Сонце сильно припікало і на дзеркало води було боляче дивитися. 1615 року повз ці місця пропливав Сэмюэль де Шамплен (Samuel de Champlain), один з батьків-засновників Канади. Зустрів тут індіанські племена Huron і Ojibwa. Та запам'ятав, що на мові племені оджибва " Kawartha" означає «вода, що блищить».

Пристань для яхт, яких влітку, - безліч. До білої колонки можна підключитися і брати електрику або залити води до баку. Навпроти - нескінченний ряд плавучих дач. Попереду - шлюз, який ми вранці переїжджали. Він - чималий, 40 метрів завдовжки і майже 10 метрів завширшки і є природним атракціоном для човнярів, які проходять його за 15 хвилин. Поряд із шлюзом водоспад.

Лівий будинок ще зводили і, коли придивитися, можна побачитии, що зроблений він з фанери та декоративно оздоблений пластиком. Солом'яний охоронець крамнички бажає нам щасливого врожаю! Дякуємо!

Пам'ятник землякам, що брали участь в різних війнах.

 Під одним дахом - книжковий магазин, кафе, рундук з морозивом. Можна випити, закусити, почитати…

У цьому пабі регулярно проводять чемпіонат з поїдання гамбургерів. Що підтверджують світлини на Стіні популярності. На візку можна сюди заїхати, себе показати та інших роздивитися.

Ще один музей, біля якого стоянка для машин інвалідів. Протягом року для туристів проводять безліч цікавих заходів. Зокрема, унікальних. Наприклад, з 1930-х років проходить нічний Парад Санта-Клаусів.

Черговий маленький готель, побудований серцем і посмішкою.

Будиночки усі різні, гарненькі. Їх багато, якщо хочете помилуватися, то зверніться до Фото-Галереї на головній сторінці сайту.

Останнє, що ми побачили на виїзді з Фенеллон-Фалл - три прапори на щоглах - американський, канадський та Онтаріо (герб провінції на червоному британському прапорі).

Ми перебували тут лише декілька годин, проте прекрасно відпочили! За нагодою обов'язково сюди ще приїдемо, бажано, коли тут буде багато гостей та «дим коромислом»!