Під час наших норвезьких відвідин ми тиждень жили в помешканні друзів у місті Драммен, яке розташоване за 45 кілометрів на південний захід від Осло.
Другого дня перебування у Норвеґії ми вирушили на першу зустріч зі столицею.
Незважаючи на пропозицію відвезти нас автомобілем, вирішили дістатися Осло потягом. Адже саме так, використовуючи громадський транспорт, можна краще познайомитися з життям пересічних мешканців будь-якої країни.
Ідеально чистий вокзал, усміхнені залізничники, квитки, отримані в автоматичній касі, яка працює абсолютно зрозумілим чином, навіть для тих, хто погано знає англійську. Ліфтом спустилися до тунелю, з якого до кожного перону можна на візку потрапити без великих зусиль завдяки пологому пандусу. Якщо сил не вистачить, то тут є електропідйомник.
На пероні - скляні кабінки, де можна сховатися від холоду та вітру суворої норвезької зими. Поруч - складений механічний пандус. На стовпі – покажчик до місця зупинки ваґону для інвалідів, що вельми зручно.
Точно за розкладом прибув потяг. До ваґону сіли без жодних зусиль. Поряд із входом – відведене чимале місце для пасажирів на візку. Там зручно і просторо. Такого просторого місця я досі не бачив.
За півгодини прибули до головного вокзалу Осло - столиці Норвеґії. Цікаво, що останні десять хвилин ми їхали тунелем, прокладеним попід вулицями й будинками міста.
До міста, на рівень вулиці потрапили рухомою доріжкою - травала?тором.
Вийшли з будівлі вокзалу через боковий вихід і опинилися серед нових суперсучасних офісних будівель. Навпроти - трикутний готель, дзеркальні стіни якого відбивають проміння сонця.
Нам зустрівся перший пам'ятник. Надалі побачимо їх іще чимало. Найрізноманітніших.
На вулицях - інтенсивний рух. Але головними тут є пішоходи, для зручності яких збудовані мости, підземні переходи, встановлені світлофори.
Вийшли до привокзальної площі. Тут розташований інформаційний туристичний центр, де можна взяти безкоштовні мапи міста і проспекти головних визначних пам'яток. За 50 метрів від турцентру зупиняються екскурсійні автобуси.
На стіні Rica Oslo Hotel - бронзові фіґури. Поряд - ґерої норвезьких народних казок та леґенд - тролі.
Так виглядає вокзальний комплекс із плит площі. Знизу - догори...
Це - одне із улюблених місць для відпочинку. Прямо на сходах біля фонтанів можна посидіти, засмагаючи на сонечку.
На багатьох будівлях міста чимало декоративних елементів. Усі гості звертають увагу на годинник зі знаками Зодіаку. Біля будівлі з кам'яним вікном, яке прикрашає стик стін, починається головна вулиця Осло – Карла Йохана (Karl Johans gate).
Вона пішохідна і веде до королівського палацу. Прогулянці нею буде присвячений нижче особливий пост.
На першому поверсі скляної вежі працює інфо-центр. Поряд «гуляє» бронзовий тигр. Його поставили у 2000 році і з того моменту біля нього «зобов'язані» сфотоґрафуватися усі туристи.
Вулицею Strandgata підходимо до будівлі Норвезької національної опери, збудованої за норвезьким проектом, який переміг у міжнародному конкурсі посеред 350-ти номінантів. Театр у квітні 2008 року відкрив особисто король Норвеґії. У 2008 році будівля отримала найпрестижнішу в світі архітектурну премію на Всесвітньому фестивалі у Барселоні, а також Європейський приз сучасної архітектури 2009-го року. Похилою доріжкою можна піднятися аж на самий дах.
Сквер навпроти з 1811 року прикрашає класична будівля з колонами. Це - біржа, яка працює тут вже два століття.
Перед нею на площі - фонтан з фігурою бога торгівлі Меркурія. Впадають в око гарні старовинні декоративні ґратки.
Ми опинилися у районі старого міста. Цими вулицями досить складно пересуватися швидко. Адже на кожному кроці – надто гарні будівлі. Жовта, яка праворуч, зведена у 1710 році. Їй 300 (!!!) років. Бронзова фіґура на будівлі ліворуч - у пам'ять про затонулу 1918 року норвезьку шхуну «Bretagne».
Йдемо вулицею Tollbugata. Усі будинки на ній - споруди-красені XIX - початку XX століття. Зелений купол вінчає вежу головного поштамту.
Звертаємо ліворуч, на Dronningens gate. Кам’яниця кінця ХVІІІ століття,
потім типовий старовинний скандинавський будинок із червоної цегли. За ним, через вулицю, сучасна будівля з квадратними вікнами - Національний банк Норвеґії займає цілий квартал.
Завертаємо праворуч і через 100 метрів потрапляємо на зелену Банківську площу (Bankplassen). Тут у ошатному палаці з темного каменю, спеціально збудованому для банку (звідки і назва площі), сьогодні розташований Музей сучасного мистецтва (Museum of Contemporary Art). Праворуч - погруддя Гуннара Яна (Gunnar Jahn, 1883 - 1971), відомого норвезького юриста, економіста, політика, члена міжнародного Нобелівського комітету. За часів ІІ-ї світової війни цей пан, як учасник руху Опору, був в'язнем нацистського концтабору.
На затишній площі, навколо фонтану, завжди багато туристів.
На розі, в приміщенні, збудованому 1760 року, розташований ресторан, відомий міжнародним ґурманам. Перед входом - пам'ятник одному із найвідоміших завсідників - акторові Йоханну Брюну (Johannes Brune, 1830-1890рр). Автор бронзової фіґури - скульптор Б. Берґслієн (B.Bergslein), близький друг і «товариш по чарці» актора.
Engebret Caf? відчинило двері у 1875 році та має назву на честь його засновника. Із ХІХ століття до сьогодення тут улюблене місце зустрічей місцевої театральної боґеми.
Серед старих споруд досить часто можна побачити нові будови - сучасної, а також аванґардної архітектури. Дивно, але вони не дратують і зовсім не ріжуть око...
Пройдемо вулицею Kirkegata декілька кварталів. На перетині з Tollbugata важко не помітити дивовижну гарну будівлю з темного каменю з круглим вікном на скошеному розі. Її звели майже 100 років тому (у 1916 році).
Напроти - унікальний музей - The Minibottle Gallery (Kirkegatа 10) - Ґалерея маленьких пляшок. Він приватний, його засновником та власником є мешканець Осло Christian Ringnes.
У дитинстві йому подарували кілька маленьких пляшок зі спиртним. З причини юного віку він не мав можливості вжити їх вміст, отже, почав збирати такі алкоґольні сувеніри. З роками колекція настільки розрослася, що для її зберігання у 1996 році, довелося придбати окремий будинок. Сьогодні колекція складається із більшЮ, аніж 50 тисяч маленьких склянок, із яких 12 тисяч виставлені на показ!
У 2003 році тут почав працювати музей, відкритий для відвідувачів. Сьогодні він розташований на 1500 м2 та займає 3 поверхи. Ми не мали часу відвідати його, однак він дуже цікавий, пляшечки представлені у 50 різних тематичних розділах, оформлених із родзинкою, дизайнерською вигадкою та художнім смаком.
Біля дверей до будівлі, неначе ґвардійці, стоять великі пляшки. Охороняти музей їм допомагає бронзовий лев натурального розміру, який стоїть на тротуарі.
Повернімося до вулиці Rаdhusgata і звернувши ліворуч роздивимось яскраво-рожевий будинок зведений 1640 року. Його звуть «будинком намісника» тому, що у XVIII ст. тут були апартаменти намісника данської корони.
За п'ять хвилин вулицею Ратушною ми підходимо до маленької площі, на якій є безліч цікавого.
Вона зветься Christiania Torv. Будівля із червоної цегли - це Стара ратуша (Gamle rаdhus), зведена у першій половині XVII ст. На фасаді напис «Teatermuseet». Зараз тут можна оглянути театральний музей і відвідати ресторанчик, найстаріший у місті. Напроти будівля із темної цегли у «голандському» стилі. Дата будівництва - 1626 рік. На початку ХІХ століття тут була університетська бібліотека, а з 1850 року - лікарня міського ґарнізону Осло.
Неподалік - невеличкий яскраво-жовтий одноповерховий старовинний будинок. У давні часи на площі стояли ганебний стовп та плаха, а у будинку, за два кроки від свого «виробництва», мешкав міський кат. Однак будівлю називають «анатомічкою» - тому, що пізніш тут була навчальна лабораторія медичного факультету університету, де студенти вивчали будову людського тіла.
Щоправда, найвідоміший об'єкт на площі Христианія - це ориґінальний пам'ятник - фонтан «Hansken» (Рукавичка). За переказами, саме на цьому місці король Крістіан IV кинув на землю свою рукавичку, вказуючи місце будівництва майбутньої столиці.
Норвежці дуже уважно ставляться навіть до деталей оформлення своїх міст. На чавунній кришці люка - якийсь старовинний герб. Ми з 10 хвилин відпочили на площі.
Колись у центрі площі за наказом короля звели собор Святої Трійці, та він згорів у кінці XVII століття. Тепер нею жваво рухається транспорт, у тому числі, й декоративні туристичні потяги.
Глянули на годинник. Наша прогулянка від вокзалу до Старої ратуші тривала більше двох годин, хоча ми пройшли лише близько двох із половиною кілометрів. Погодьтеся, важко швидко гуляти містом, якщо навколо так багато цікавого. Вирушаємо до головної пішохідної вулиці Осло.
Див. далі: НОРВЕГІЯ-02. Осло. Королівська вулиця. 18 червня 2013 |