ЛИТВА-06. Вільнюс. Старе місто-1. 7 квітня 2014 |
Перша прогулянка Вільнюсом була спланована ще у Києві. Її маршрут не викликав жодних сумнівів - ми повинні зробити своєрідне кільце-обертання Старим містом.
При цьому оглянути максимальну кількість об'єктів за мінімальний час. Для детального планування маршруту не виникало ніяких проблем. Допомогли звіти з інтернету, деякі зручні литовські сайти та мої особисті спогади від минулих візитів у це місто, яскраві, незважаючи на те, що минуло майже 30 років.
Староміське кільце ми розпочали практично за 50 метрів від нашого готелю. Перед нами - один із головних символів Вільнюса - Аушрос Вартай (Ворота Зорі). Адреса - Au?ros Vart? g. 12. Перша згадка щодо них датується 1514 роком. Раніше у міському мурі було 10 воріт, та залишилася одна брама. Тим важливіше її побачити. Припускають, що свою назву вона здобула через те, що дивиться на схід - туди, звідки сходить зоря. Проходимо попід аркою воріт і опиняємося у Старому місті. Більшість будинків споруджені багато століть тому. Часто бачимо цікаві двері, вікна, ґратки. У XVII столітті біля Воріт навмисно для чудотворної ікони Пресвятої Діви Марії звели каплицю. Цю ікону звуть Мадонною Воріт Зорі або Вільнюською Мадонною. Сьогодні це найвидатніший живописний твір ренесансу у Литві. Вільнюська Мадонна шанована усіма конфесіями християн. Ікону видно у вікні, до неї можна піднятися. Сьогоднішній вигляд каплиця набула в XIX столітті, після реконструкції. Трохи нижче (Au?ros Vart? g. 14) – рожевий фасад костелу Святої Терези, одна з найбільш ранніх у Литві будівель у стилі бароко. Всередені створено вівтар - один із найгарніших у Литві. Праворуч – арка входу до території єдиних діючих у Литві жіночого та чоловічого православних монастирів Святого Духа (Au?ros Vart? g. 10). На пагорбі - Свято-Духова церква (XVI століття) - найвідоміша православна церква Литви. У ній упокоїлися мощі трьох православних святих - Антонія, Євстафія та Іоанна. Так, як сьогодні, церква виглядає після перебудови у XIX столітті. Йдемо донизу вулицею Аушрос Вартай. Кожен будинок заслуговує на те, аби зупинитися та довго його роздивлятися. Праворуч - ресторан із ґотичним фасадом. Будівля, в якій він розташувався, з'явилася у XV столітті, її зміцнювали і відновляли багато разів протягом її існування. Один із кращих готелів „Europa Royale Vilnius Hotel“ - також розміщений у чудовому будинку, створеному, за моїм розумінням, у так званому «псевдо-російському» стилі. Ліворуч, буквально за декілька десятків метрів, чудова Василіянська брама (Au?ros Vart? g. 7). Її створив у 1761 році відомий польський архітектор німецького походження Й.К.Ґляубіцас (Johann Christoph Glaubitz). Крізь браму потрапляємо до великої території, де розташовані костел Св. Трійці, Василіянський монастир та інші споруди. Сьогодні цей костел - єдиний у Вільнюсі греко-католицький храм. У ньому є написи українською мовою. У 1814 році тут збудували кам'яний костел. Він сьогодні у стані реставрації, але службу в ньому правлять. Чотирикутна вежа, яка нагадує фортечну, насправді - дзвінниця. В одному з корпусів монастиря у ХІХ столітті була в'язниця, де відбували терміни покарання багато хто з відомих людей, серед них - Адам Міцкевич, про що він написав у своєму творі «Велінес». Двоповерхова споруда на вулиці біля воріт - дуже давня, раніше тут мешкали монахи, а тепер більш веселий заклад. Пивниця. На усій вулиці бачимо нескінченне число крамниць з продажу бурштину. Литовською бурштин - Ґінтарас. Окрім звичних ювелірних прикрас чи виробів, тут можна придбати зовсім несподівані шедеври. Наприклад, оці капці до літа! За нашим переміщенням попід вітринами з коштовними бурштиновими виробами з балкону уважно спостерігала вівчарка. Те, що цей дворик наповнений цікавими речами, ми зауважили з вулиці. І не пошкодували, що сюди завітали. Дерев'яні сувеніри, подарунки, садові фіґури ручної роботи. Литовці – визнані майстри роботи з деревиною. Усе - найкращої якості! Трохи нижче (Au?ros Vart? g. 5) із 1902 року вулицю прикрашає палац Литовської національної філармонії, з самого початку створений як Міська зала. Незвичайним є те, що в самій будівлі починається провулок Пасажо. Здалеку можна помітити схожість куполу вільнюської філармонії з куполом Паризької опери. Вдалині, у кінці провулку Пасажо (Pasa?o skersgatvis), що проходить наскрізно через перший поверх філармонії, видно костел Усіх Святих. Ми до нього підійдемо пізніше, у другій частині екскурсії. На іншому боці вулиці заходимо до вузького отвору старовинної вулиці Св. Казиміра (?ventojo Kazimiero gatv?). Це - найкоротший шлях дістатися пішки до всесвітньо відомого костелу Св. Анни. Варто навкруги роздивлятися, оскільки усюди є цікавинки. Рекламний щит із демонічною старушенцією. Перед нами - чудові старовинні двері. Завертаємо праворуч до вулиці Авґустин (Augustijon? gatv?). Це район чисельних будівель Вільнюської гімназії ієзуїтів. Певно, тому будинки у зразковому стані. Ориґінальна будівля - штаб-квартира шанувальників Йоґи. Візуально над нею - висока дзвіниця. Праворуч на вулиці Савічяус (Savi?iaus g) – костел Божої Матері Утішительки (St. Virgin the Comforter Church) монастиря авґустинців. Його збудували в середині XVIII століття, фасад прикрашає 42-х метрова п'ятиярусна башта. Костел – яскравий зразок вільнюського бароко. За часів радянської влади тут влаштували овочесховище. Від цього образливого нищівного удару гарна споруда-шедевр не може оговтатися до цього часу - зараз храм у покинутому, напівзруйнованому стані. Якщо йти далі, то за 10 хвилин дійдемо до річки Вільні, але ми завернули назад та йдемо вулицею Савічаус до центральної площі старого міста. Зі двох боків вулиці майже кожен будинок має свою, індивідуальну деталь декору. У центрі Ратушної площі урочиста будівля з колонами. Це - Ратуша (Did?ioji g. 31). Вільнюс отримав Маґдебурґське право самоврядування у 1387-му, в рік хрещення Литви. Тому на головній площі звели ратушу, яка спочатку була ґотичною. Будівля мала стандартні функції - приміщення маґістрату, скарбниці, архіву, зали суду. Підвал пристосували під в'язницю. В кінці XVIII століття ратуша набула сьогоденного вигляду у стилі класицизму. У XIX столітті тут був влаштований міський театр. В ХХ-му у приміщенні діяв Художній музей. Сьогодні вільнюська ратуша - це місце для урочистих подій. На фронтоні - герб міста - святий Христофор із немовлям Ісусом на плечі. У світлій триповерховій будівлі (Did?ioji g. 22) жив на площі видатний польський поет Адам Міцкевич. Литовці вважають його своїм. Костел Святого Казиміра (Did?ioji g. 34) – це перший костел у стилі бароко в країні. Його збудували монахи-єзуїти на честь небесного покровителя Литви. Костел визнавали найповажнішим єзуїтським храмом у Великому Князівстві Литовському. Цікава маківка на вежі у вигляді зелено-золотої мітри вінчає головну баню. Багатовікова історія храму була буремною: його використовували як зерносховище (за Наполеона), у XIX - на початку ХХ столітть він став православним Миколаївським собором. За радянських часів тут був музей атеїзму. Храм доступний для візочника – окрім пандусу є ще й під'йомник. Погляд на Ратушну площу із південного боку на північний, згори додолу дозволяє повноцінно відчути її розміри та красу. На площі діє безліч кафе та барів. Приємно, що навіть у такому престижному центральному місці у затишних закладах відсутній марний пафос. Подивіться на ці домашні скатертини із квіточками та перекинуті на спинки стільців теплі пледи. До слова, ціни у багатьох ґенделиках досить демократичні. Звернемо на вулицю Стиклю (Stikli? g). На ній, як і на вулицях ?yd? та Gaono, що її продовжують, найбільше збережено старовинних будинків. Напівкругла цегляна стіна праворуч - це частина будівлі "Литовського центру дослідження ґеноциду та опору". Місце розташування Центру не випадкове - саме тут за часів ІІ-ї світової війни загарбники створили одне із Вільнюських ґетто. Ми шукаємо будинок №4, XVI-го століття побудови. Заходимо у двір і бачимо, що з вікна 2-го поверху вивішений синьо-жовтий прапор України. Приємне і несподіване вітання від анонімного господаря. У закритому з 4-х боків середньовічному дворику ми знайшли те, що шукали - скульптуру В. Крутиніса «Літописець» (Metra?tininkas), встановлену тут у 1973 р. Виглядає вона дуже гармонійно. Виявилося, що й тут з балкону за нами спостерігає "охорона". Симпатичний ґном запрошує вподобати литовського пива. Пінний напій литовською буде - «Alus». Поруч у будинках середньовічної забудови розмаїті крамнички сувенірів та подарунків. Та, що праворуч, має назву "Салон Шапокляк". Важко відірвати погляд від вітрин маґазинів та художніх салонів із бурштином. Виявляється, із сонячного каменю можна створювати кораблі та будувати палаци. Церква св. Миколая (Did?ioji g. 12). Перший дерев'яний храм на цьому місці з'явився ще XIV століття. Кам'яну церкву у 1514 році поставив гетьман Великого Князівства Литовського Костянтин Острожський. Пізніше церква була перебудована у візантійському стилі. За півсотні метрів чудова будівля з високим декоративним фасадом. Праворуч - Вільнюська картинна ґалерея (Did?ioji g. 4). Колекції розташовані у розкішному і просторому палаці ґрафів Ходкевичів. Експозиція знайомить із мистецтвом Литви від XVI століття до початку XX-го. Інвалідам відвідування безкоштовне. Північним крилом палац прилягає до площі ім. Константінаса Ширвіда (Кonstantinas Sirvydas Square), що зветься на честь литовського вченого та проповідника 16—17 століть, одного з засновників литовської писенності. Близько десяти років поспіль він читав проповіді в академічному костелі Святих Іоанів, який розташувався неподалік, у 150 метрах. Протягом довгих років на площі працюють художники, майстри-ремісники пропонують твори, вироблені власноруч. Саме тут, за ґратками паркану - церква Св. Параскеви (Did?ioji g. 2), зведена у кінці ХVI століття. Храм у ХVIII ст. відвідав цар Петро І та подарував шведські прапори, захоплені під час Північної війни. Праворуч - компактна дзвінниця. За леґендою, саме тут цар охрестив власноруч свого арапа Ганібала, прадіда поета О. Пушкіна. Позаду церкви стоїть гарний, незвичний за формою монумент заввишки у 3 метри, присвячений цій події. Пам'ятник відкрили у травні 2011 року. Автор - відомий литовський скульптор Ві?таутас Налива?йка (лит. Vytautas Nalivaika), уродженець Вільнюсу. На іншому боці площі, у затишку біля фонтану, ми вирішили перепочити перед другою частиною нашої прогулянки пішки Старим містом Вільнюсу. Див. далі: ЛИТВА. Вільнюс. Старе місто-2. 7 квітня 2014
|