ЛИТВА-05. Каунас. Алея Лайсвес. 6 квітня 2014 |
Стара вулиця Вільняус помалу перейшла в головну вулицю міста - Алею Лайсвес (лит. Laisv?s al?ja) – Алею Свободи, яка розташована в районі Науяместіс (лит. Naujamiestis — Нове місто).
Це дуже чудовий пішохідний бульвар. Він пролягає зі сходу на захід Каунасу. Будівництво проспекту почалося 1849-го року. Його на честь російського царя тоді назвали Миколаївським. Вулицю прокладали поступово, в ході знесення старих будинків та переселення їх мешканців. Під кінець XIX століття будівництво алеї було врешті завершене. 1915 року у Першу світову війну під час окупації німецьким військом, Миколаївський проспект був перейменований на вулицю Кайзера Вільгельма. 16 лютого 1919 року на честь річниці незалежності Литви головна вулиця Каунаса здобула назву Алея Свободи. 1940 року, після анексії балтійських країн Радянським Союзом, вулицю перейменували на проспект Сталіна. 1961-го року вулиці повернули стару назву — Лайсвес алея. Така от історія. Ми вийшли на Лайсвес в її кінці й одразу ж побачили стрункий витончений пам'ятник "Вість" (лит. Jien?). У височині майорить силуєт жінки, яка сурмить у сурму. Він з'явився у 1979 році. Раніше читав, що у Каунасі багато орґінальних пам'ятників. Деякі ми побачили. Ось цей стілець або крісло на катку стоїть поряд з будинком Зоолоґічного музею. Ми з моїм супутником Ігорем миттєво зреаґували жартома, що от, нарешті, абстрактний пам'ятник людині на візку з'явився. Будівля із незвичайним хвилястим фасадом прикрашає вулицю від початку 30-років ХХ століття і була споруджена спеціально для Центрального поштамту (Centrinis pa?tas). Ще щось не дуже зрозуміле. Або приплюснута земна куля із меридіанами, а може й великодня писанка перед нанесенням барвистих візерунків. На площі перед муніципалітетом великий пам'ятник Вітаутасу Великому (Вітовту). Був встановлений 1932 року на честь 500-річниці смерті Литовського князя. У часи радянської влади 1952-го року був зруйнований, але литовці відновили його у 1990-му році. На постаменті монументу - мапа Великого князівства Литовського за часів його найбільшої могутності; саму постать князя підтримує своїми плечима четвірка вояків підкорених земель - росіянин, поляк, татарин та німець. Поряд макет літака «Літуаніка» (літ. Lituanica). Саме на такому, але втричі більшому, 1933-го року американські пілоти литовського походження Стяпонас Дарюс і Стасіс Ґіренас намагалися встановити рекорд дальності перельоту. Вилетівши з Нью-Йорку і подолавши Атлантичний океан, вони розбилися за незрозумілих обставин, коли до Каунаса (кінцевого пункту марштруту) залишалося менш, аніж десята частка шляху. Сейм Литви оголосив 2013 рік - 80-річчя події "Роком перельоту литовських льотчиків Дарюса і Ґіренаса через Атлантичний океан» - ось таке важливе значення надається цій події. Зображення пілотів та літака також є на купюрі у 10 литів. Приклад того, як дбайливо і професійно треба ставитися до реконструкції будівель. Сучасний шкляний куб розташований над старовинним, але гарно відреставрованим історичним фасадом. З іншого боку бульвару в Міському сквері біля Каунаського державного музичного театру (Kauno valstybinis muzikinis teatras) також є на що подивитися. Ліворуч - Вежа та фраґмент мурів Каунаського замку, що з'явився у XIV cтолітті. Так що Каунас - древнє місто. Першу історичну згадку відносять аж до 1361 року. На алеях біля головного входу до театру погруддя багатьох відомих діячів Литви. А в одному з куточків - на зеленому ґазоні видно ориґінальний пам'ятник у вигляді спалаху полум'я. Тут у травні 1972 року на знак протесту проти радянської політичної системи сталося самоспалення 19-річного студента Ромаса Каланти (лит. Romas Kalanta). Після цього розпочалися великі громадянські заворушення, названі у подальшому "Каунаською весною". Сама будівля музичного театру з'явилася 1892-го року за ініціативи П. Столипіна, який у ті часи займав посаду ґубернатора. Колишню назву міста «Ковно» пов'язують з балтійським поняттям "низьке, грузьке, болотисте місце". Сьогодні про це ніщо не нагадує. Асфальт, чепурні ґазони, багато гарної зелені, загальна чистота. Притому не лише на центральних вулицях, а скрізь, де нам довелося побувати. Ориґінальний кам'яний фонтан. Навіть без води він привертає наш погляд. Довжиною алея становить 1600 метрів, від 24 до 27 метрів завширшки. До речі, вона стала другою пішохідною вулицею СРСР. Першим був Шауляйський бульвар, також литовський! Це сталося у листопаді 1982-го року, після реконструкції, розпочатої у 1975-му. Авторам проекту була присуджена архітектурна премія Ради міністрів СРСР. Каунаський державний академічний драматичний театр (Kauno valstybinis akademinis dramos teatras), один з чотирьох професійних театрів міста. На фасаді кам'яні барельєфи литовських юнаків та дівчат. Вони тримають в руках типові національні музичні інструменти. Серед населення міста, де сьогодні живе понад 350 тисяч осіб, литовці становлять більш ніж 90%. Каунас завжди був найбільш "литовським" містом країни. Бульвар Лайсвес насичений особливою творчою атмосферою. Каунас - визнана культурна столиця країни, адже тут мешкали світочі литовської культури - художник та композитор Мікалоюс Константінас Чюрльоніс, поети С. Неріс та П.Цвірка. Тут народилися автор великого фільму "Ніхто не хотів помирати" режисер В.Жалякявічус та Актор з Великої літери Д.Баніоніс. Пам'ятник популярному у міжвоєнній Литві естрадному співакові та пародістові Даніелюсу Дольськісу встановили у 2007 році. Вся місцева еліта колись приїжджала послухати його блискучі виступи у ресторані готелю «Метрополь». Кого зображує ця кумедна фіґура, що сидить, - важко сказати. Але абсолютно точно, - це весело, цікаво й позитивно. Далеко в кінці алеї стоїть католицький собор Св. Михаїла Арханґела (?v. arkangelo Mykolo (?gulos) ba?ny?ia). Зведений у 90-і роки XIX століття. Колись він був православним храмом військового ґарнизону міста Ковно (Каунаса). Він є домінантою площі Незалежності (Nepriklausomybes aikste). Ми потрапили до перехрестя алеї Лайсвес із вулицею Сімонаса Даукантаса (лит. Simonas Daukantas), яка зветься так на честь історика, письменника, збирача фольклору, одного з перших ідеолоґів литовського національного відродження, автора перших праць з історії Литви, написаних литовською. Праворуч вдалині можна роздивитися прямокутну арку мосту через річку Неман. Міст також зветься на честь Даукантаса. Ми ж пішли ліворуч, у напрямку Військового музею. Привертає увагу будівля одного з кращих готелів "Метрополь". На вулицях багато лавок, що дає можливість відпочити, присівши просто неба на свіжому повітрі під деревами. Часом назустріч крокували студенти, бо поруч є університетський центр. Нас зацікавили незвичайні костюми-однострої, що були вдягнені на цих хлопцях. Вийшли на площу Єдності (лит. Vienybes). Гарні споруди, зведені у першій половині минулого століття біля центрального корпусу Університету Вітовта Великого. Над шкляним грамаддям модерного бізнес-центру височіє вежа дзвіниці та каплиця костелу Воскресіння Господнього, збудовані у 1932-1940 роках. Це найбільший і незвичайний костел у Прибалтиці. За годину, на зворотньому шляху ми проїхали повз цей костел і побачили Храм в всій величі. Погодьтеся - це нестандартна будівля. У часи радянської влади за особистим наказом Сталіна у храмі розмістили цех радіозаводу. Біля бізнес-центру яскраві приклади монументальної пропаґанди. Здається, на цих панно зображені символи повстання, материнства та промислового процесу. Частина нашої групи мала бажання відвідати Музей чортів. Тож піднялися вгору до вулиці Vlado Putvinskio і першим же поглядом зауважили цю дивовижну сучасну будівлю. Дійсно, справжньому талановитому дизайнерові навіть іржу до снаги зробити елементом декору ексклюзивного фасаду. Поруч - 2-х метровий рекламний букет. Трішки праворуч на зеленому горбочку дуже гарний сад скульптур Робертаса Антініса (лит. Robertas Antinis). Майстер народився у Каунасі в 1946 році, лауреат багатьох національних та міжнародних премій. Ліфта в Музеї чортів не було, тому туди потрапити я не зміг, але мав час побачити скульптури, які височили поблизу Національного художнього музею М.К.Чюрльоніса, експозиційні зали якого прибудовані позаду іншого музею. А потім ми опинилися перед великою будівлею, що мала класичні форми. Її повна назва - Військовий музей Вітаутаса Великого (лит. Витауто Did?iojo Каро muziejus). Цей заклад розпочав роботу 1936 року, він знайомить відвідувачів з історією Литви від доісторичних часів до сьогодення. Унікальною колекцією є зібрання зброї різних часів. Вхід до головних сходів охороняють леви, а перед ними - у фонтані - бронзова скульптура „Nyk?tukas“. Цей гном, який добуває воду із скелі, став одним із символів міста. Фігури у довоєнні часи подарував музею ґраф Александрас Тишкевич. В арках стоять експонати колекції артилерійських гармат. Неподалік - три статуї. Ту, що ліворуч, я назвав «Сіяч», друга підписана – «Литовська школа», а та, що праворуч, нагадує шукача кращої долі, за нинішньою термінолоґією - заробітчанина. Чи так це насправді, я не знаю! Ще 1937 року на вежі біля музею залунав карильон. Це такий рідкісний інструмент, своєрідний "орган зі звонів". Каунаський карильон складається з 35-ти дзвонів, відлитих на заводі у Бельґії. 1958-го року його реконструкцію зробив відомий композитор Купрявічус. Нам пощастило почути майже 25-ти хвилинну гру інструменту. Цей фантастичний концерт відбувається кожної суботи та неділі о 16-й годині з квітня до грудня. Святиня для литовців – це Статуя Свободи, зведена у Каунасі 1928-го року. У сталінські часи її знесли, а повернули на площу напередодні відновлення незалежності 1998-го року. У садочку біля музею - Литовський військовий пантеон. Тут влаштовано меморіал, присвячений героям часів визвольної боротьби. Також тут е пам'ятник Вічного вогню на могилі Невідомого солдата. За Монументом багато великих хрестів, дерев'яних шедеврів, традиційних саме для Литви. Біля цього Меморіалу закінчилася наша мандрівка Каунасом. Але сталося несподіване знайомство. Я стояв біля Вічного вогню, вже збираючись йти до авто. Раптом з-за спини хтось до мене звернувся анґлійською. Я озирнувся і побачив чоловіка з високоякісним фотоапаратом. Він звернувся до мене з проханням декілька хвилин попозувати перед його камерою, тому що, проїжджаючи повз автом, побачив можливість зняти гарний кадр зі мною. Немає проблем! Я легко погодився. За кілька миттєвостей зйомки він підійшов із вдячністю до мене і, помітивши жовто-блакитну стрічку на ремінці мого фотоапарату, запитав, чи я з України? Я ствердно кивнув. Він перейшов на російську. Я відповів на його запитання, щодо ситуації в Україні. Потім ми обмінялися адресами. Через півтори години, ввечері, відпочиваючи у вільнюському готелі і переглядаючи електрону пошту, я отримав від нього у подарунок фото зі мною. Воно і завершить мої звіти щодо Каунасу. Вам рекомендую подивитися чудові роботи мого нового знайомого фотохудожника. Ось адреса. http://500px.com/ArturPolitov Див. далі: ЛИТВА. Вильнюс. Старе місто-1. 7 квітня 2014
|