ЛІХТЕНШТЕЙН-02. Вадуц. Вулиця Штадле - музей просто неба. 17 серпня 2014 |
Вадуц займає площу 16 квадратних кілометрів (завдовжки близько 10 км, завширшки 1,5 км). Мешкає у місті 5.229 осіб ( дані кінця 2013 року).
Ми залишили автівку на паркінґу біля перехрестя, звідки починається центральна туристична вулиця Вадуцу - Штадле (нім. St?dtle). Вона пішохідна і тут завжди багато туристів. Під час вихідних на ній можна завітати до кафе, барів, ресторанів, чи то купити собі пам'ятні подарунки.
Інші вулиці, серед них і ті, що перетинають пішохідну, були порожніми. Поряд із готелем «Адлон» можна випити міцної запашної кави. Ориґінальні столики та кабінки (такі, як ця - від канатної дороги) допомагають у конкурентній боротьбі за клієнта. Повз нас промайнув туристичний потяг з ваґонами «CityTrain». Під час подорожі, що триває 35 хвилин та розпочинається на Rathausgasse (де ми вивчали макет замку), їдучи цим транспортом можна ознайомитися з найбільш визначними пам'ятками Вадуцу. На ваґончиках звичайні автомобільні номери. Вони - незвичні, чорні, з літерами «FL», що означає «Князівство Ліхтенштейн» (нім. F?rstentum Liechtenstein). Світла чотириповерхова будівля із шестиповерховою вежею, що зовні нагадує середньовічний будинок, то - Ратуша, де засідає міська рада. Збудували її у 1933-му році. Меморіальна дошка, розміщена на стіні споруди, розповідає, що у 1788-му році місто відвідав Йоган Ґете. Я певний, що гостями Вадуцу була безліч особистостей відомих у світі. На вулиці Штадле, яка проходить самим серцем Вадуцу, зосереджена велика кількість історичних пам'яток, а також маґазинчиків і кафе, де можна перепочити та випити кухлик пива. Цей фонтанчик питної води демонструє роботу тутешнього дизайнерського бюро та є його живою рекламою. Скульптурна ґрупа, що може прикрасити будь-який музей світу, з'явилася перед парадним входом до будівлі Rathaus у 2002-му році. «Троє коней» (нім. Tre Cavalli) - одна з відомих робіт швейцарського скульптора Наґа Арнольді (нім. Nag Arnoldi, народж. 1928 р). Фірмовий стиль автора - поєднання в одній скульптурі поліровані поверхні та «рваний» метал, що примушує довільно грати світло й тіні. На площі перед ратушею постійно відбувається чимало різних цікавих подій. Тож, недаремно її каміння вкрите червоним килимом. Усією вулицєю розставлені лавки для відпочинку. Мені здалося, що вони різні не лишень за формою, але й за ступенем комфорту. Лавки досить часто зайняті, бо навкруги є на що оком кинути. Наступна родзинка «музею під хмарами» - фіґура людини, яка сидить на високому стільці з іржавого металу. Її створив у 2000-му році відомий швейцарський художник і скульптор Роберт Індермаур (нім. Robert Indermaur, народж. 1947р.). Назву «Hochsitz» (англ. Hunter's Stand) можна перекласти приблизно як «Мисливська вежа». Мабуть, сидить цей бронзовий дядько і з височини триметрового стільця спостерігає за хмарами, а може й за нами та іншими гостями Ліхтенштейну. З лавки, яка стояла під деревом, що без листя, зручно вивчати наступний шедевр - «Проґес форми із трьох стел» (нім. Progression einer Form in 3 Stelen), виконаний з південно-африканського граніту швейцарським скульптором Хрістіаном Меґертом (нім. Christian Megert, народж. 1936 р.) Я підслухав, як ґід розповідала про те, що окрім символів вічного життя та спадкоємності поколінь, три стели натякають на відсутність ґеоґрафічних і духовних кордонів між трьома країнами-сусідами - Ліхтенштейном, Австрією та Швейцарією. Поряд - триметрова гранітна скульптура «Monoform 29» - швейцарця Ґотфріда Хонеґґера (нім. Gottfried Honegger, народж.1917р.). Майстер, кавалер ордену Почесного леґіону, один з найавторитетніших європейських художників ХХ-го та ХХІ-го столітть, завершив цей твір у 1991-му році. Значну частину річного державного бюджету (до 10%!) Ліхтенштейн отримує від продажів поштових марок. На пішохідній вулиці є вельми цікавий музей, присвячений пошті та поштовим мініатюрам. Але безліч їх зразків у великому масштабі можна розглянути просто на асфальті. За кілька десятків метрів наступну ґіґантську марку накрила тінь бронзової фіґури «Фенікс» (нім. Phoenix, 2003 р.) - опус скульптора з Ліхтенштейну Доріс Бюхлер (Doris B?hler, народж. 1970 р.). У більшості подорожніх нотаток чи фотозвітів із Вадуцу, я розповідав лише про архітектуру, експонати музеїв чи скульптури, які встановлені на вулиці. Отже, Вадуц, з першого погляду, дещо нереальний і декоративний, насправді є напрочуд живим та на диво позитивним містом. Тут можна побачити море посмішок, почути гучні розмови різними мовами та сміх. Як і у будь-якому місті, поряд із шедеврами розташовані дещо банальні, але життєво необхідні речі і предмети. Наприклад, урни для сміття. Які, місцева влада, на мою думку, успішно зробила досить симпатичними, тож їх легко запам’ятати. У неділю було зачинено все, окрім кафе, ресторанів і магазинів із товарами для туристів. Серед найпопулярніших пропозицій - сувеніри і, звичайно ж, швейцарські годинники. Цього дерев'яного бобра прикували до колони. Думаю, щоб не втік. Ґенеральне консульство Мексики було зачинене через вихідний день. Туристи з'їхалися до Ліхтенштейну зі всієї планети. На жаль, ця ґалерея також була зачинена. Здалеку ми бачили величезну металеву літеру «Альфа». Впадає в око сила-силенна зелених насаджень - дерев, кущів, квітів. Шланґ, приєднаний до гідранта, вивів нас за ріг будинку, де через зелені гілки на нас дивилася «Фіґура, що стоїть» (нім. Stehende Figur, 1970) - австрійського скульптора Герберта Альбрехта (нім. Herbert Albrecht, народж. 1927р.). Пізніше я дізнався, що вона бронзова, хоча виглядала, неначе кам'яна. Неподалік радувала око гарна робота «Відродження» (Renaissance, 1985р.) видатного швейцарського скульптора румунського походження Даніеля Споеррі (нім. Daniel Spoerri, народж. 1930 р.), його твори прикрашають найвідоміші музеї та ґалереї світу. Цей шедевр з'єднав виту колону епохи Відродження, голову янґола, людське серце та кисть руки. Автор знаходив натхнення у темі відродження життя після землетрусів, зокрема - на Сицилії. Праворуч - іще один бронзовий «Кінь» (Grande Cavallo, 1988) Наґа Арнольді. За шклом крамничних вітрин можна роздивитися посуд, металеві ґарнітури, скляні набори, вжиток яких гідно б прикрасив сервіровку будь-якого столу, навіть княжого чи королівського! Музей образотворчих мистецтв князівства Ліхтенштейн (нім. Das Kunstmuseum Liechtenstein, анґл. Liechtenstein Museum of Fine Arts) у вигляді чорного кубу був відкритий в листопаді 2000-го року. У його шести білосніжних залах розміщені прегарні експонати, серед них - одна з найкращих приватних колекцій у світі - зібрання князя Ліхтенштейну. У шклі вітрин Das Kunstmuseum відображається бронзова «Жінка, яка лежить» (Reclining Woman, 1993 р.). Автор скульптури - всесвітньо відомий колумбієць Фернандо Ботеро (нім. Fernando Botero, народж. 1932 р.) колись казав, що його робота (завдовжки 350 см, завширшки 135 см і заввишки 170 см) «символізує собою душу сучасного світу, яка дрімає». З різних боків чути плескіт падаючої води фонтанів. Ліхтенштейнський дизайнер Ґеорґ Малін (Georg Malin, народж. 1926 р.) виставив на площі 1997-го року свій багатометровий «Z-куб» (нім. Z-W?rfel) із хромованої неіржавіючої сталі. Для того, щоб зрозуміти задум автора або, хоча б, глянути на витвір його очима, необхідно стати у середину конструкції. Поруч, у 2003-му році з'явився «Швейцарський фонтан» (нім. Schweizer-Brunnen) швейцарського художника Романа Сиґнера (Roman Signer, 1938 р.). У середині двох металевих хромованих аркушів (розміром 8х4,5 метри), які встановлені вертикально на відстані 45 сантиметрів один від іншого, автор розмістив струмінь води, що вирує зі звуковим ефектом. Усього, що розташоване на вулиці Штадле, тією чи іншою мірою торкнулася рука художника або дизайнера. Зверніть увагу на досконалу форму ваз для рослин. Або на те, як підстрижені пануючі тут дерева - платани. Колір телефонних будок або поштових скриньок привертає до них увагу. Дерев'яний павільйон інформаційного «Liechtenstein Center» адаптований для інвалідних візків. Тут можна безкоштовно отримати численні проспекти різними мовами, серед них - карту міста у 3-D форматі. Окрім того, продаються поштові марки та інші сувеніри. Центр працює із 9-ї до 17-ї години. До речі, лише тут можна ставити офіційний штамп у пашпорті, що підтвердить перетин вами кордону країни. Das Landesmuseum (анґл. Liechtenstein National Museum) був відкритий 1953-го року. Він знайомить з історією держави, що розгорталася протягом багатьох століть. Тут же можна роздивитися майже півтори тисячі полотен фламандських художників із зібрання князів Ліхтенштейнів. Будівля, в якій працює музей, зведена у 1438-му році. Раніше тут була княжа таверна, потім - митниця. Багато років у будинку працював уряд Ліхтенштейну. На сонці стає боляче очам - від цегляних стін і перегородок скверу, де доріжки посипані яскравим світлим каменем. У центрі - шедевр одного з найвідоміших скульпторів ХХ-го століття Генрі Мура (Henry Moore, 1898-1986рр.), створений у 1983-му році. Твір звється «Figure in a Shelter» - перекладають приблизно як «Фіґура у притулку». Мистецтвознавці кажуть, що у цій формі розміром 180х150х250 см, яка складається із трьох бронзових частин, можна відчути тему матусі та дитини. Сквер із західного боку відгороджує урядовий квартал Вадуцу, який займає більшу частину площі Peter-Kaiser-Platz. Ліворуч у триповерховій будівлі з мансардою під черепичним дахом і барельєфом на розі - Національний банк Ліхтенштейну, заснований у 1861-му році і відповідальний за всю фінансову політику всієї держави. Праворуч - нова будівля ландтаґу - парламенту князівства. Він зведений у 2008-му році німецьким архітектором Хансйорґом Ґюрицом (нім. Hansj?rg G?ritz). На це будівництво витратили понад мільйон цеглин. У 2010 році робота архітектора була відзначена престижною міжнародною премією «Brick Award» (Цегляна нагорода). Ориґінальний, спрямований до неба світлий силует будівлі швидко став знаною в усьому світі сучасною візитівкою країни. Перед центральним входом до ландтаґу – іще один гранітний монумент. Тутешніх мешканців на вулицях ми майже не зустрічали. Ця сім'я і пан на скутері одразу привернули до себе увагу. Вони на 100% - місцеві, не можу відповісти, за яких ознак, але впевнений у цьому, бо громадяни Ліхтенштейну чимось, майже невідчутно, відрізняються від гостей міста… Будинок уряду (нім. Das Regierungsgeb?ude) збудували у 1905-му році у стилі необароко. Центральний фасад прикрашають ошатні великі фрески. Ліворуч - алеґорія «Право-Закон» (Justiz). Праворуч - «Управління» (Verwaltung). У центрі герба Ліхтенштейну – жовто-червоний щит князя. Між будинком уряду і катедральним собором - меморіал Йозефові Ґабріелу фон Райнберґеру (нім. Josef Gabriel von Rheinberger, 1839-1901рр.) - німецькому педаґоґові, орґаністу і композитору, який народився у Вадуцу. Пам'ятник відкрили 1940-го року, на честь сторіччя музиканта, який з'явився на світ в історичній будівлі XVI-го сторіччя, де раніш була князівська канцелярія. Тепер тут музична школа. Я глянув у бік Peter-Kaiser-Platz, площі, названої на честь історика Пітера Кайзера. Він у 1848-му році представляв інтереси Ліхтенштейну на перших вільно обраних Німецьких зборах, що відбулися у Франкфурті. Центр міста ми подолали швидко, трохи довше ніж за півгодини, детально розглядаючи пам'ятки. Не дивно! Площа усього Ліхтенштейну - 160 кв. км. Населення – 36.838 осіб (дані початку 2013-го року). Погодьтеся - смішні цифри! Карликова держава! Ми пішки верталися до автівки пішохідною вулицею і я згадав інші цифри. Зовсім не смішні... У 2012-му році ВВП (валовий внутрішній продукт) на душу населення тут склав 141.000 $, що ставить Ліхтенштейн на ДРУГЕ місце у світі після Катару. Але ж Катар має нафту! У Ліхтенштейна практично немає корисних копалин. Видобувають вапняк і білу глину для будівництва та кераміки. Загальнодержавний ВВП - більше 5 мільярдів доларів! На різних робочих місцях зайнято близько 32-х тисяч осіб, з них більш, ніж третина - близько 13 тисяч ЩОДНЯ приїжджають на роботу зі Швейцарії, Австрії, ба навіть Німеччини. Ліхтенштейн випускає мікропроцесори, оптичні й точні прилади, електронну та вакуумну техніку. М'ясні й молочні консерви та елітні вина. Про поштові марки я згадував вище. Предмет мрій кожного чоловіка, який полюбляє майструвати щось власними руками - мати в господарстві надійні, але досить дорогі електроінструменти фірми «Hilti». Так от, фірма - створена і працює тут - у Ліхтенштейні. Балансова сума активів банків - понад 40 мільярдів доларів. Ця країна - світовий лідер із виготовлення...зубних коронок. Ось на що йде біла глина. І останнє - державний борг Ліхтенштейну - 0 (нуль) доларів. При виїзді з міста ми знову побачили шпиль собору св. Флоріана. Потім обернулися і востаннє вдивилися у Замок. У ньому живе князь Ганс-Адам II (нім. Hans-Adam II, народж. 1945 р.). У 2003-му році, коли депутати парламенту підняли питання про скасування монархії в країні, він оголосив референдум та переміг на ньому. Громадяни Ліхтенштейну проголосували за різке посилення повноважень князя, практично, за абсолютизм. За рік князь офіційно доручив керувати поточними справами країни своєму синові Алоізові. Князь Ганс-Адам працює в одному із банків Ліхтенштейну. Ось така маленька Велика країна. За Рейном ми завернули на південь, щоб проїхати гірськими швейцарськими дорогами. У пам'яті чітко виникли фрески з будівлі уряду Вадуцу з головними ґарантами процвітання крихітної держави Ліхтенштейн – «Законом» для всіх і мудрим «Керуванням», чесним та ефективним. Див. далі: ШВЕЙЦАРІЯ-03. Погляд на гори з серпантину дороги №19. 17 серпня 2014
|