ІТАЛІЯ-03. Венеція. Площа Сан Марко. 15 квітня |
Водний трамвайчик вапоретто наближався до причалу. Перед тим, як продовжити свою розповідь, дозвольте, читачі, короткий авторський відступ. Ці звіти я розпочав писати ледве не через силу. Адже, що нового можна розповісти про Венецію? Усе давно розказано. Тож, почав шукати якісь інформаційні новинки, цікаві факти, вигадувати якісь нестандартні ходи. А потім зрозумів: жодних витребеньок геть НЕ ПОТРІБНО, адже в кожного СВОЯ Венеція! Венеція - це завжди - ВІДКРИТТЯ! Коли потрапляєте туди навіть не вперше, давно знайомі з фільмів і фото краєвиди або будівлі як від спалаху змушують завмерти у замилуванні! Так що мої 7 звітів про Венецію - це погляд на Місто саме через мій об'єктив, на те, що я вхопив видошукачем камери лише за півтора дні! Вірно кажуть, що на Венецію цілого життя замало. Але я хочу вам довести, що і за 36 годин прогулянок можна багацько побачити й назавжди закохатися у це місто!
Перед нами відкрилася найвідоміша панорама Венеції - дзвіниця і куполи собору Сан Марко та рожевий ажурний красень - палац Дожів. Всі дебаркадери на каналах - однакові, із чорними назвами на жовтих смугах. Туристичний офіс розташований поряд із огорожею наполеонівського Королівського саду (італ. Gіardіnі Realі) у нео-класичному Kaffeehaus, зведеному 1817-го року вже за австрійського владарювання Північною Італією. До офісу обов'язково завітайте – на вас чекає безліч цікавої інформації (також і безкоштовної). Там нам надали спеціальну папку для туристів з інвалідністю, де був десяток проспектів із доступними для візка маршрутами! Таких я не бачив НІДЕ! 200 метрів вздовж набережної - і ми на початку Pіazzetta San Marco. Якщо спробувати перекласти з італійської, то приблизно буде так: "Майданчик Сан Марко". Хоча за розміром він не такий вже й маленький. Йдемо вперед під безупинне цокотіння затворів фотокамер. Наприкінці пьяцетти росташована наша наступна мета - центральна міська площа Венеції - площа Святого Марка (італ. Pіazza San Marco), що виникла у ІХ-му сторіччі у вигляді невеликого майданчику перед собором. Величезною стала наприкінці ХІІ-го сторіччя. На ній можна провести цілісенький день і більше. Домінанту площі, видно здалеку, від самої лаґуни - Торре-делл'оролоджо (італ. Torre dell'orologіo - Годинникова вежа). На її пласкому даху – всесвітньо відома бронзова ґрупа "Маври". Від кінця XV-го сторіччя дві рухомі кількаметрові фіґури б'ють молотами у дзвін, відбиваючи години, чверті й половини. Під Маврами на синім тлі із золотими зірками - Герб Венеції - крилатий лев, символ Святого Марка-єванґеліста із розкритою Біблією у лабетах. Нижче - круглі годинники із кількаметровими циферблатами кольору морської блакиті із глобусом у центрі. Їх створили майстри з Падуї й це механічне диво вже більш, як 500 років показує не лише час, але й зміну пори року, проходження Сонця та Місяця у знаках Зодіаку. Музиканти розважають численних гостей чарівними венеціанськими мелодіями. Ліворуч годинникової вежі - із трьох боків площі - аркові будинки прокурацій, праворуч - Старих (XІІ ст.), ліворуч - Нових (XVІ ст.). Ці аркові палаци в стилі Раннього Відродження слугували офісом й апартаментами венеціанського прокурора. За моєю спиною, у торці - збудований ХІХ-го сторіччя з волі Бонапарта "Фліґель Наполеона" - для влаштування придворних балів. Прийшов час оглянути наймасштабнішу перлину не тільки площі, але й усього міста - кафедральний Собор Святого Марка (італ. Basіlіca dі San Marco). Перший храм на цьому місці був зведений у ІX-му сторіччі для зберігання мощів св. Апостола Марка, врятованих від знищення мусульманами й таємно перевезених венеціанськими купцями з єґипетської Олександрії. Фантастична краса нинішньої 5-ти купольної базиліки створювалася протягом ХІ-го - ХV-го сторіччя. Мозаїки на центральному фасаді викликають подив і навіть почуття гордості за творчі можливості Людини! Вони мають два яруси. Ліворуч - найстарша з мозаїк фасаду - "Процесія перенесення мощів святого Марка до собору" - ХІІІ-го сторіччя. Праворуч - "Дож і венеціанська сеньйорія зустрічають тіло святого Марка" (кінець 20-х років XVІІІ ст.). На мозаїці 1660-го року "Перенесення тіла святого Марка на корабель". Собор збудований у візантійському стилі, тому має чимало рис православних храмів, відомих нам з дитинства. Що особливо дивує в Італії - світовому центрі католицизму. Над головною брамою - "Явлення Христа Судії" (найпізніша мозаїка, кінець 20-х років XVІІІ-го ст.). Перші мозаїки створені візантійськими майстрами, які приїхали й навчили італійців цьому дивовижному Мистецтву (пишу з великої літери!). Вище, над великим вітражем - традиційний венеціанський лев із книгою, над яким - фіґура Святого Марка, який благословляє місто, його мешканців та гостей. Маєте можливість піднятися на хори собору, вийти на балкон і із багатометрової висоти захопитися краєвидом міста. Над балконом є чудові мозаїки, серед них - "Зішестя Ісуса Христа до пекла". Один зі світових скарбів, розташований на лоджії центрального фасаду - квадриґа святого Марка з позолоченої бронзи. Ця єдина збережена багатофіґурна кінська скульптура античної пори, створена у ІV-му сторіччі до н.е., була вивезена 1204-го року як трофей хрестового походу з Константинополю, де прикрашала місцевий іподром. Кам'яні мережива, вишуканий унікальний зовнішній декор базиліки можна розглядати годинами. Але часу дуже мало, йдемо у середину. Вхід для людей на візках особливий, з Пьяцетти Лева (італ. Pіazzetta deі Leonі), у далекому кінці якої розташований палац Патріарха, відкритий для відвідувачів. Північний фасад базиліки - це вітрина італійських митців з майстерності роботи у мармурі. Різний колір каменю, розмаїті техніки різьблення, яскрава венеціанська мозаїка зі золотою смальтою. На пьяцетті можна відвідати концерт венеціанської музики або відпочити у досить відомому готелі "Concordіa". Звичайно, якщо це до снаги вашому гаманцеві... Входимо до собору крізь єдиний вхід північного фасаду. Його називають Порта деі Фьорі ("брама квітів") через рослинний орнамент у кам'яному різьбленні. Над дверима - барельєф "Різдво Христове", створений місцевими майстрами за візантійськими канонами далекого XІІІ-го сторіччя. Від перших кроків інтер'єром відчувається внутрішнє хвилювання. Адже під куполами Собору сконцентрувалися Сторіччя та Історія, Віра і Мистецтво, Перемоги й Поразки, Життя та Смерть! Не пам'ятаю храму (а оглянув я їх чимало у всьому світі), де б кожен кубічний метр внутрішнього обсягу світився золотом! Сан Марко - саме такий! Тут близько 4.000 кв. метрів мозаїки, більша частина якої створена зі скляних кубиків, закріплених на золотому підкладі. От звідки це унікальне золоте сяйво! У XІІ-му сторіччі майстри створили набірну мозаїчну підлогу з ґеометричними та рослинними орнаментами, фіґурами птахів та тварин. Вівтар відділений від головної нави переділом з кольорового мармуру з великим хрестом угорі. Із двох боків хреста фіґури апостолів і Діви Марії. Вхід до музею - вільний. Але до вівтарної частини можна потрапити за недорогими квитками. І є на що подивитися! Головний скарб - Пала д’Оро (італ. Pala d'Oro - "золотий вівтар"), унікальний золотий вівтарний образ, горішню частину якого становлять 250 мініатюр, створених у Візантії у X-XІІ ст. технікою перегородчастої емалі. За сто років додали інших емалей, вставили до срібної рами, прикрашеної двома тисячами дорогоцінних каменів. Вийшов сліпучо гарний витвір мистецтва розміром приблизно 3,5 на 2,5 метри. Під престолом встановлена одна з головних християнських святинь - мощі св. Апостола і Єванґеліста Марка. Фактично собор - дивовижна ілюстрація до Старого й Нового заповіту, що виконана різним художніми методами. Це унікальна ґалерея творів майстрів різного фаху - мозаїчистів, ювелірів, каменерізів. Подивіться - які різні й виразні скульптури прикрашають інтер'єр. Праворуч - Св. Марко. Лампади зі свічками - із чудового червоного муранского скла. Кафедра - також незвичайна. З її чорного, нижнього поверху читали апостольські читання, з верхнього, під куполом - Єванґеліє. До лівого бічного вівтарю туристів не пускають - там іде буденна служба у капелі святого Ісидора. У вівтарі за колонами (на жаль, на фото видний лише кут червоного оксамитового оздоблення) - одна зі святинь - візантійський список ікони Божої Матері "Нікопея" (варіант перекладу - "Переможна"). За леґендою, образ був написаний рукою єванґеліста - св. Лукою. Також потрапила до собору як дарунок хрестоносців від 1204-го року. Собор доступний для візочників. Яскравий приклад турботи про людину - елементарний пандус з дерева. Не думаю, що для його встановлення були потрібні численні дозволи і погодження, як в Україні. Переконаний, що на чільне місце були поставлені рішення простого завдання - створення комфорту для людей на візку! Отже, є дечого навчитися! Звернув увагу, що багато з тих, хто виходив із Храму, сідали відпочити. Певно, після великого емоційного навантаження... Прямо під годинниковою вежею бере початок одна з центральних вулиць - Мерчерія (італ. Mercerіa dell'Orologіo), що веде у бік району Ріальто. На ній зосереджені дорогі маґазини. Вартість цієї гарної сукні у вітрині однієї з маленьких крамничок - майже 7 тисяч євро. Зі зворотнього боку Годинникової вежі є ще один годинник з великим циферблатом і лише однією стрілкою. Сонце зійшло, повітря нагрілося й з темної арки лінії Собору виглядають дещо розмитими. Люду побільшало. Три багатовікових кількаметровых щогли підтверджують велику майстерність італійських ливарників. Угорі майорів прапор Євросоюзу. Їх у місті вельми багато. Ми підійшли до неймовірно гарного південного фасаду. Звідси, здалеку, можна оглянути головний купол. Численні витончені башточки, скульптури, мережива різьблення з каменю... На банях - незвичайні хрести із золотими кульками, що звернуті в усі сторони світу. Дивовижні панно з різнобарвного мармуру. Мозаїчні зображення святих. Різьблені пластини, капітелі й статуї з білого каменю. Зверніть увагу на чотири колони. Всі вони різних кольорів. Поряд - дивна скульптурна ґрупа з темно-червоного порфіру. Називається "Четверо тетрархів" (італ. Monumento aі Tetrarchі) - статуя ІV-го сторіччя, також вивезена з Константинополю. "Тетрархія" - особливий стан державного ладу, коли країною керують четверо очильників. Так було у Візантії. У фіґур - різні обличчя практично фотоґрафічної якості. Вчені мають кілька версій того, хто зображений у цих фіґурах. Важливо те, що ми бачимо реальні образи тих, хто володів імперією 1500 років тому. Пройшовши повз старовинні бронзові двері (XІІІ ст.), ми наблизилися до "Паперових дверей" (італ. Porta della Carta), парадного входу до Палацу Дожів (італ. Palazzo Ducale). ІТАЛІЯ-04. Венеція. Палац Дожів та набережна. 15 квітня
|