НІМЕЧЧИНА-06. Трір. Прогулянка містом. 24 серпня 2014 |
За часів радянського Союзу одним із найвідоміших, і вже точно – єдиним, виключно позитивно згадуваним містом Федеративної Республіки Німеччини був Трір. «Особливий» серед таких міст, як Бонн, Західний Берлін, Гамбурґ, Бремен. Причина тому була одна та дуже проста.
Трір - мала батьківщина Карла Маркса, де у травні 1818 року він народився (скоро виповниться 200 років), з відзнакою закінчив ґімназію, там познайомився з вірною супутницею життя дружиною Женні фон Вестфален.
Ми вранці виїхали з готелю в Люксембурґу і не більш як за півгодини, вже прибули на територію Німеччини, завернули праворуч від швидкісної дороги №64. З високого мосту побачили багато зелених пагорбів, ошатні будиночки забудови не лише різних років, але й різних століть. Звернімося до вільної енциклопедії «ВікіпедіЯ»: «Трір (нім. Trier, лат. Augusta Treverorum) - німецьке місто в землі Рейнланд-Пфальц, «Північний Рим», найстаріше місто Німеччини. Заснований у 15 році до н.е. римським імператором Октавіаном Авґустом поруч зі капищем племені треверів, звідти і пішла назва міста - «Ауґуста Треверська». Ми вийшли поблизу першого цікавого місця. Це був римський Амфітеатр (Roman Amphitheater). Його звели у 100-му році до н.е. Овальна арена розміром 50х70 метрів влаштована таким чином, що й сьогодні тут приголомшлива акустика. Якщо тихим голосом казати щось у найдальшій точці, то все чітко чути в будь-якому місці глядачевого амфітеатру. Тому й зараз тут досить часто проводять різні концерти, зокрема акустичні. Майданчик підтримується складною системою дерев'яних балок, підпор, колон та крокв. Дивно, як це було розраховано ще у ті далекі часи, коли велося будівництво. Під ареною - безліч приміщень, де жили раби-ґладіатори, утримувалися тварини. У невеликих коморах представлені зразки обладунків, зброї, різні господарські предмети. На найвищі ряди трибун, які вміщували більше, ніж 20000 глядачів, можна потрапити з різних сторін - сходами або за допомогою цього тунелю. Майже 4 століття глядачі стежили за жорстокими бойовищами поміж рабами-ґладіаторами, або їх смертельними сутичками із дикими тваринами. На багатьох пагорбах біля амфітеатру, як і навколо всього міста, протягом тисячоліть німці вирощують численні виноградники. У цьому нема нічого дивного, адже тут, у долині річки Мозель, притоки Рейну - особливий мікроклімат. Ці краї - батьківщина всесвітньо відомого мозельського вина. Наступна історична «родзинка» - зовсім поряд, за декілька сотень метрів. Спочатку ми побачили фраґменти Mittelalterliche Stadtmauer - середньовічних міських стін з фортечною вежею, які зводилися у ХІІ - ХІІІ століттях. За ними, біля дороги - кругла будова, яка складається із декількох ярусів арок, верхня частина яких піднялася більш, аніж на 15 метрів. Це - Імператорські лазні - терми (Kaiserthermen), збудовані майже 1600 років тому. Комплекс займає велику площу і за розміром та монументальністю швидше нагадує цирк або театр. Окрім стін, добре збереглися приміщення печей нагрівання води, басейнів, інших будівель. Поряд із входом - дивовижна гігантська білокам'яна стопа висотою 1,5 і довжиною у 2 метри, на яку звертають увагу абсолютно усі відвідувачі. Це - частина 12-ти метрової сидячої статуї імператора Костянтина Великого, ориґінальні великорозмірні фраґменти якої зберігаються у Римі на Капітолійському пагорбі. Ця репліка – їх абсолютна копія, створена за суперсучасними технолоґіями з використанням 3-D лазерного принтера. Удалині, за прекрасним Palastgarten - парком з алеями, фіґурними зеленими живоплотами та фонтанами - рожево-білий палац на тлі монументальної споруди з темної цегли. Туди ми заїдемо під кінець екскурсії. А поки що, через 5-7 хвилин поїздки дивимося на головний символ Тріра - Порта Ніґра (лат. Porta Nigra - «чорна брама»), збудована у 180 році н.е. Вона складена з блоків пісковика (вагою до 6 тонн!) і зведена без цементу! Камені розпилювали із точністю до міліметрів бронзовими пилами, які рухалися за допомогою водяних млинів. Потім скріплювали металевими скобами і рідким оловом. Брама - у списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. І недарма! У світі (!) НЕМАЄ більшої античної брами (висота - 29 м) і в кращому стані, аніж ця. Потім вирушили гуляти вулицями. У центрі міста немає висотних споруд. Досить багато пивних барів та закусочних. До речі, як усюди у Німеччині!Важливе місце у місцевих ресторанах та кафе займає біле вино місцевого виготовлення й розливу. Бажаючих його покуштувати багато. Як серед місцевих мешканців, так й серед туристів. Прес для чавлення винограду стоїть заради реклами та як монумент. Оскільки старовинний човен стоїть поруч, можна зробити висновок, що стародавні воїни до мозельского винця ставилися із повагою! Пізніше дізналися, що це копія римської статуї IV століття н.е. - «Корабель з вином». Більшість будинків у старому місті - шедеври, створені за останні 500 років. На багатьох стінах - декоративні фіґури, розпис, мозаїки. У різних місцях зустрічалися фраґменти міської стіни. Вони ретельно законсервовані, максимально відремонтовані, забезпечені довідковими текстами. Погодьтеся - місцеві мешканці люблять і бережуть своє стародавнє місто. Прикладом тому - новий рожевий Будинок моди Маркса. Його колір та стиль у цілковитій гармонії із цими багаторічними «ветеранами». За старим кам'яним фасадом вельми вдало добудували сучасний супермаркет електроніки. Звернувши увагу на старі ґратки, виходимо до головної площі Hauptmarkt - торгова площа, на яку виходять шість вулиць. Це, власне, є центром міста протягом багатьох століть. Століттями тут продавали й купували, плакали і сміялися, їли та пили. Тут споживали «хліб та видовища». І навіть лікувалися - найстаріша аптека Німеччини - «Левова» була відкрита на площі 1241 року! Від цієї краси та різноманітності голова йде обертом! Кожен будинок - шедевр, притому - зразок різних стилів. Нам пощастило - сонечко стало все частіше й частіше виглядати з-за хмар. Церква Св. Ґанґольфа (St. Gangolf) так виглядає від початку XV століття. Через сто років з'явилася 4-х поверхова дзвіниця заввишки 60 метрів. Раніше фасад церкви дивився на площу, але її поступово оточили будиночки і крамнички. У зв'язку із цим до неї у 1732 році зробили прохід під чарівною аркою у стилі бароко. 1595-го року архієпископ видав розпорядження: влаштувати фонтан на площі Св. Петра. Фонтан із філософським змістом - у його підмурівку встановлені чотири жіночі алеґоричні фіґури: Влада, Правосуддя, Розум і Помірність. Кожен будинок можна вивчати годинами, не шкодуючи картки пам'яті та батарейок фільмувати його архітектурні елементи та деталі декору. Обов'язково тут є будівлі - предмет німецькой національної гордості - FachwerkHaus (Фахверкові будинки). Вони відрізняються малюнками каркасів. На фасаді «Червоного будинку» (насправді він коричневий) у центрі великими золотими літерами виведено: «Трір виник на 1300 років раніше від Риму». Напис існує стільки, скільки і сам будинок - не менш, як 400 років. Іще одна особлива будівля на розі - Steipe. Тут збиралися керівники гільдій ремісників і так само сміялися й плакали, пили та їли. Його нижній ярус прикрашений фіґурами 4-х святих: Якова, Олени, Петра та Павла. Ще один унікальний 3-метровий пам'ятник - хрест у самому центрі площі. Його встановив у 958-му році Архієпископ (Heinrich I) на честь переміщення своєї резиденції до центру міста після вигнання вікинґів. На хресті - св. Петро. Він є навіть на каналізаційному люку. І нічого в цьому незвичайного немає - св. Петро є небесним покровителем Тріра. Стерті на металевій кришці літери - підтвердження мільйонів ніг, які йшли цією площею протягом багатьох-багатьох десятиліть. І знову будинки, від яких важко відірвати погляд. В них розташовані маґазини, ресторани, Офіси, галереї… Walderdorff - палац отримав назву за прізвищем архієпископа Тріра, який у 1765 році заклав наріжний камінь у його будівництво. Цей красень-палац займає цілий квартал. На площі стоїть дещо скромний за архітектурою будинок. Проте фасад - дуже гарний - зі св. Петром на самій горі. Виходимо на площу, де височіє громаддя кафедрального собору. Див. далі: НІМЕЧЧИНА-05. Трір. Собори. 24 серпня 2014
|