ФРАНЦІЯ-01. Париж. Пам'ятники-скульптури. 03 листопада 2011 |
Ми такого завдання собі і не ставили. Адже ми є реалістами. Гуляючи вулицями, переконалися, що столиця Франції - це справжній музей просто неба. Неможливо злічити кількість скульптурних пам'яток які прикрашають паризькі площі, вулиці, двори, стіни, сади і парки. У цьому пості – ті перлини, які ми зустріли, мандруючи містом. Деякі з них, звісно, знали з фотоґрафій, інші побачили вперше. Чому дуже були раді! Кінний пам'ятник Людовику XIV. Це є копія мармурової статуї роботи італійського скульптора і архітектора Берніні (Giovanni Lorenzo Bernini, 1598-1680). Ориґінал королю не сподобався, він наказав переробити статую та встановити у Версалі. Металевий вершник «Король-Сонце» з'явився у дворі Лувру 1988 року, одночасно зі шкляною вхідною Пірамідою. Кінний пам'ятник Людовику XIV. Це є копія мармурової статуї роботи італійського скульптора і архітектора Берніні (Giovanni Lorenzo Bernini, 1598-1680). Ориґінал королю не сподобався, він наказав переробити статую та встановити у Версалі. Металевий вершник «Король-Сонце» з'явився у дворі Лувру 1988 року, одночасно зі шкляною вхідною Пірамідою. «Молодий слон, який потрапив у пастку» (1877-1878 р.) Автор - Emmanuel Fremiet (1824-1910). Шість великих (заввишки більш, як 2 метри) бронзових скульптур, які були виготовлені різними авторами для встановлення на даху палацу Трокадеро для Всесвітньої виставки 1878 року в Парижі. Праворуч - Південна Америка... Зліва - праворуч: Європа, Африка, Північна Америка, Південна Америка, Океанія. Кожну статую, деталі одягу, декору можна розглядати тривалий час. Неподалік, у Латинському кварталі розташований Люксембурскій палац і сад, в якому безліч скульптур. Нижче - деякі з них. Пам'ятник видатному французькому художникові Ежену Делакруа (фр. Ferdinand Victor Eug?ne Delacroix, 1798-1863). Автор - скульптор-реаліст Еме Далу (фр. Aim?-Jules Dalou, 1838-1902). За часів Паризької комуни він став одним з керівників музеїв Лувру, чим врятував колекції від можливого вандалізму. Сад був заснований на початку XVII століття за наказом Марії Медічі, вдови короля Генріха IV, флорентійки за народженням. Вельми незвичайна скульптура «Продавець масок» (фр. Le Marchand de masques) з'явилася у саду 1883-го року. Її автор - Захарія Аструк (фр. Zacharie Astruc, 1835-1907) - скульптор, художник, поет і критик, один із авторитетів у творчому житті Франції другої половини ХІХ століття. Молодий чоловік тримає в руках маску Віктора Гюґо (фр.Victor Marie Hugo, 1802-1885) - поета, прозаїка та драматурґа. В основі пам'ятника - маски ще 9-ти великих французів, сучасників Захарії Аструка, об’єднані у коло. Леона Ґамбетти (фр. L?on Gambetta, 1838-1882) - прем'єр-міністра Франції; Жана Батіста Каміль Коро (фр. Jean-Baptiste Camille Corot, 1796-1875) - художника і ґравера; Олександра Дюма-сина (фр. Alexandre Dumas fils, 1824-1895) - драматурґа і прозаїка; Гектора Берліоза (фр. Louis-Berlioz Hector, 1803-1869) - композитора, дириґента; Жана-Баптиста Карпо (фр. Jean-Baptiste Carpeaux, 1827-1875) – скульптора; Ґабріеля Урбена Форе (фр. Gabriel Urbain Faur?, 1845-1924) - композитора і педаґоґа; Ежена Делакруа (фр. Ferdinand Victor Eug?ne Delacroix, 1798-1863) – художника; Оноре де Бальзака (фр. Honor? de Balzac, 1799-1850) – письменника; Жюля Барбе д'Оревіл'ї (фр. Jules Am?d?e Barbey d'D'aurevilly, 1808-1889) - письменника і публіциста. Унікальний фонтан Марії Медічі. Йому майже 400 років, його перебудовували, однак центральна ґрупа з'явилася в 1630 році. Велетень Поліфем заскочив німфу Ґалатею в обіймах простого пастуха. Після того він завалив їх уламком скелі. Через заздалегідь намічену зустріч, на кілька годин ми були змушені виїхати на околицю міста. Переконалися - пам'ятки є у всьому меґаполісі. Багатофіґурна композиція, присвячена мешканцям одного з районів Парижу, округу Montrouge, які були військовими та загинули у боях за Францію під час багатьох війн. Скульптурна ґрупа з'явилася в 1922 році, її автор Євґен Бене (фр. Eug?ne-Paul Benet, 1863-1942). Слон біля одного зі скромних приватних будинків. Чому він тут стоїть? Може, це той слон, у якому колись ночував Ґаврош? Статуя, яка праворуч, нам вельми сподобалася своїми лініями та внутрішньою динамікою! Повернулися до центру міста. Ми знов у Латинському кварталі - де розташована Сорбонна, один з найвідоміших у світі університетів. На вулиці Еколь (Rue des Ecoles) обов'язково знайдіть симпатичну статую Мішеля де Монтеня (фр. Michel de Montaigne, 1533-1592) - французького письменника і філософа епохи Відродження. Він недарма тут «сидить», бо є улюбленцем студентів. Адже основа його філософії - глибока переконаність у неможливості людиною пізнати абсолютну істину. Саме це завжди готовий доводити студент викладачеві, якому дав хибну відповідь на питання! А основа моралі Монтеня - прагнення до щастя, взагалі властива молодій людині, тим більше, студенту. Лівий черевик філософа виблискує на сонці. Це традиція! Якщо потерти його, то захист диплому чи дисертації буде успішним! У кварталі переважають старовинні будівлі з кам'яними статуями. Вік цих споруд сягає декількох століть. Дуже цікавий пам'ятник історії - розкопані римські лазні - терми. Не випадково поряд у скверику на площі Поля Пенлеве (фр. Place Paul Painleve?) встановлена емблема іншої великої столиці. Вовчиця із майбутніми засновниками Риму - Ромулом та Ремом. Переходимо Сену мостом Tournelle. З боку Латинського кварталу на березі стримить у височинь обеліск заввишки 15 метрів зі статуєю покровительки Парижу св. Женев'єви (фр. Satute de Sainte Geneviere). За життя її дуже поважали парижани. У 460-му році Женев’єва благословила будівництво церкви над могилою святого Діонісія. Храм пізніше розбудовали у абатство Сен-Дені (перший паризький монастир). Міст зведений у 1930 році, а скульптуру створив Поль Ландовський (фр. Paul-Maximilien Landowski, 1875-1961), найвідомішою роботою якого є 38-метрова статуя Христа-Спасителя (порт. Cristo Redentor) на вершині гори Корковаду в Ріо-де-Жанейро. Трохи перепочинемо у сквері ім. Папи Римського Івана XXIII (фр. Jean-XXIII). Він розташований зі зворотного боку Собору Паризької Богоматері (фр. Notre-Dame de Paris). Серед зелені є кілька статуй, але домінанта - фонтан Діви або фонтан архієпископа (фр. La fontaine de la Vierge або fontaine de l'Archev?ch?). Під стрілчастою вежею заввишки близько 10 м - статуя Діви Марії з немовлям. Фіґуру створив у 1845 році скульптор Луї Мерле (фр. Louis Merlieux). На площі перед собором Нотр-Дам у центрі уваги - пам'ятник Карлу Великому (фр. de Charlemagne 1877) роботи скульптора Шарля Луї Роше (фр. Charles et Louis Rochet). За пам'ятником можна вивчати історію - зброя, одяг і навіть упряж коня створені у відповідності до музейних експонатів. Поруч із королем - його найближчі воїни - лицарі Роланд та Олів'є. Один з найбільш ориґінальних монументів Парижу з'явився 1986-го року на вулиці Rue du Jour поруч із церквою св. Євстафія (фр. ?glise Saint-Eustache). Її з монолітної брили створив скульптор Анрі де Міллер (фр. Henri de Miller). Голова вагою 70 тонн, поруч лише права кисть руки. Має назву «Слухач» (фр. L'?coute). У деякі дні шикується черга бажаючих сфотоґрафуватися біля монументу. Піднімаємося на Монмартр. У ніші стіни - литі ґратки. Сюжет, схожий на «Явлення Христа народу». Цій голові на стіні одного з храмів понад 400 років. У сквері Сюзанн Бюіссон (фр. square Suzanne Buisson) є невеличка, але гарна статуя св. великомученика Діонісія Паризького або Сен-Дені (фр. Saint Denis, лат. Dionysius), який тримає в руках власну голову. У III столітті він був першим єпископом Лютеції (так тоді називався Париж). Язичники обезголовили його на верхівці гори, але він із головою в руках дійшов до храму і лише там впав… До слова, від тої пори гора називається Montmartre – «Гора мучеників». «Людина, яка проходить крізь стіну». Ориґінальний пам'ятник, присвячений французькому письменнику Марселю Емє (фр. Marcel Aym?, 1902-1967), автору багатьох п'єс, романів і фантастичних історій. Автором пам'ятника є друг письменника - Жан Маре (фр. Jean Marais, 1913-1998) - французький актор, режисер, письменник, художник і талановитий скульптор! У самому центрі Монмартру, на перехресті алеї Де Бруйяр і вулиці Де ла'Абревуар (фр. Carrefour de l'Allee des Brouillards et de la rue de l'Abreuvoir) у 1997 році з'явився пам'ятник великої співачки Даліди (фр. Dalida, справжнє ім'я Іоланда Христина Джільотті, італ. Yolanda Christina Gigliotti, 1933-1987). Його створив відомий майстер Ален Аслан (фр. Alen Aslane). Тоді ж ім'я співачки отримала і площа розташована у декількох десятках метрів від будинку, де мешкала ця зірка світової естради. Скульптури в Парижі бувають навіть на коліщатах, як ця дебела дама, яка сидить біля Музею еротичного мистецтва (72 bd de Clichy 70018 Paris). Палац Музею сучасного мистецтва (фр. Palais des Mus?es d'modern art) був відкритий у 1937 році на Всесвітній виставці мистецтв і технолоґій. Розташований він біля Сени на набережній avenue de New-York. А звється - Палац Токіо (Palais de Tokyo). Справа в тому, що ця набережна від 1918 до 1945-го року називалася Avenue de Tokio. Оглянути експозицію музею у нас бракувало часу. А фасади, прикрашені вигадливими рельєфами та окремо розташованими просто неба статуями, нам дуже сподобалися. Та, яка праворуч, присвячена волонтерам, загиблим за свободу Франції. Одне з численних зображень леґендарної жінки-воїна Жанни д'Арк. Ми бачили їх, створених з металу, граніту, дерева, пластику, навіть мозаїчні. Ця - з благородного мармуру. Луксорський обеліск (фр. ob?lisque de Louxor - або Голка Клеопатри) у Парижі на площі Конкордії (фр. Place de la Concorde, - площа Згоди) - найстаріший монумент французької столиці. Його подарував Франції на початку 1830-х рр. єґипетський король Мухаммед Алі. Раніше він прикрашав вхід до храму у місті Луксор у Єґипті. Масштаби площі відповідають величі цього обеліску, створеного із кам'яного моноліту. Остання скульптурна ґрупа, яку ми оглянули вже в сутінках - фонтан Saint Michel на однойменній площі. На жаль, уночі монументальну багатофіґурну споруду видно не дуже добре. Святий Михайло із хвилястим мечем у руці. Збоку та згори - безліч скульптур. Треба спробувати повернутися сюди та відвідати його вдень. За 50 метрв сідаємо у метро на станції «Saint Michel» і втомлені, але щасливі їдемо до готелю.
|