| БРИТАНІЯ-06. ЛІВЕРПУЛЬ - не тільки Бітлз. 15 червня 2010 |
Надалі це повністю підтвердилося! Тому, склавши в деталях, буквально по метрах і хвилинах програму своєї Бітлз-прощі, я почав так само готувати свою прогулянку пішки вулицями повз пам'ятники і будівлі. З певною гордістю можу сказати, що мені це в цілому вдалося!!! Коштувало це багатьох годин сидіння перед монітором. І недаремно. Коли я вийшов з вокзалу і глянув навколо, мені здалося, що бував тут багато разів - так добре я був заочно знайомий з містом завдяки світлинам та статтям !!! Найголовніший висновок для себе і для вас, читачі, ось який – якщо ви їдете до Ліверпуля те повинні знати, що місто цікаве і без Бітлз. Тобто, як мінімум треба мати день для того, що б побачити його визначні пам'ятки. Ми зробили помилку, бо не мали цього дня. Тому ознайомлення з містом виявилося дуже стрімким і не таким глибоким, як хотілося. Обов’язково потрібно мати ще добу для музеїв. Їх багато і деякі – унікальні, причому не тільки для Англії, а для всього світу! А ще – головні з них – безплатні!!! Якщо я вам не наскучу цими замітками, то ви їх прочитаєте. Сподіваюся, що це додасть вам бажання напружити часові і грошові ресурси і знайти додаткові дні для перебування в Ліверпулі. Але все таки, припустимо – у вас всього є один день на знайомство з небітловським Ліверпулем. Тож я цікаві місця розташував так, щоб заощадити час і сили тому, хто читає мої нотатки і скористається ними. Я радий, що одному з друзів – Сергію – в квітні-травні 2011 року вийшло завдяки моїм рекомендаціями (фактично – цій статті) стати ефективнішим туристом, ніж нам в 2010. Він за день подивився більше, ніж багато за декілька...
Одноденний маршрут пішки без гіда – вранці вийшли з вокзалу о 9-00 та повернулися до поїзда на 19-30. Починаємо нашу прогулянку з привокзальної площі. Шиковна будівля Great North Western Hotel побудована архітектором Alfred Waterhouse у 1871 році для розміщення пасажирів, що прибувають на вокзал Lime Street. Упевнений, що проблем з гістьми не було, адже готель і вокзал розташовані стіна в стіну. З 2004 року будівля перейменована в North Western Hall і є кампусом (готелем-гуртожитком) для студентів університету John Moores (колишня Ліверпульська політехніка).
Навпростець – одна з найбільш відомих споруд – Сент-Джордж-Холл (St George’s Hall, 1854). Його за 13 років збудував 25-літній (!) архітектор Harvey L. Elmes, який виграв конкурс. Довгі роки будівлю вважли однією з найкрасивіших у світі, зведених в стилі неокласицизму. Головне призначення – проведення концертів.
Ми прочитали, що Сент-Джордж-Холл в 2007 році після багаторічної реставрації був відкритий для безплатних відвідин. Зал, точніше палац, був закритим. Однак нам пощастило – раптом розчинилися двері, хтось збирався виходити. Я спитав дозволу подивитися інтер'єр хоча б з входу, світилися люстри і ми окинули поглядом величезний зал. Внутрішнє оздоблення просто приголомшує розкішшю. У січні 2007 року Рінго Стар зіграв на його даху, коли брав участь в шоу на честь визнання Ліверпуля культурною столицею Європи.
Між St George’s Hall і вокзалом Lime Street знаходиться так зване Плато (St George's Plateau) з безліччю пам'ятників самим різним діячам. Пам'ятники – прекрасні, проте часу на їх детальний огляд не було. На жаль!!! На плато проводяться найрізніші масові заходи, зокрема, в 1980 році тут проходив жалобний мітинг пам'яті Джона Леннона. Одне з шоу подивіться на круговій панорамі. http://www.360cities.net/map#lat=53.43163&lng=-2.99309&name=zombies-flash-mob-st-georges-hall-liverpool-england&zoom=12
Повертаємо ліворуч від вокзалу. Різнобарвний величезний банер з екраном затуляє багатоповерхову автостоянку, без якої просто ніяк, бо за ній – пішохідна торгівельна зона.
В центрі міста сучасні споруди стоять поряд з будинками сто і більш років побудови та дивним чином гармонійно співіснують.
До Metropolitan Cathedral (Католицький Кафедральний собор) - менше 1 км вулицею Mount Pleasant. Один з небагатьох католицьких соборів на території Великобританії (1967) дивує своїм виглядом. Архітектор Е.Лутьен планував збудувати собор більшим за собор Св. Петра в Римі. Але після Другої світової війни місто вимагало значного відновлення і масштаби собору довелося зменшити. Собор є ротондою, увінчаною стилізацією тернового вінця. Висота собору – майже 90 м. На конічному даху – світловий ліхтар (21 м). Собор жартома називають «Paddy’s Wigwan», що перекладається як «Вігвам Педді». Подивіться кругову панорамуhttp://www.360cities.net/map#lat=53.4049&lng=-2.96878&name=liverpoolmetropolitancathedral&zoom=17 Тут ще можна побачити інтер'єри собору.
З собору католицького вулецею Норe Street йдемо до собору англіканського. Дорогою дивимося одну з найвідоміших будівель міста – Філармонію. Сфотографували тільки вхід, але за ним можна уявити, наскільки будинок гарний зовні і всередині. Декілька хвилин – можемо розглянути «Площу валіз».
Англіканський собор видно вже звідси, підходимо до нього усього через 3-5 хвилин. Неоготичний храм збудований з червоного пісковика. Він такий величезний, що фрагментами його видно майже звідусіль, зокрема, з потягу Лондон-Ліверпуль. Вишукав в Мережі історію його створення, вважаю, цікаво прочитати хоча б декілька слів. У 1901 році 22-х літній студент-архітектор, Джайлс Гілберт Скотт (Giles Gilbert Scott) переміг в конкурсі, запропонувавши свій проект Собору. Перший камінь заклав король Edward VII в 1904 році, через шість років, в 1910-му, відкрили першу каплицю Lady Chapel. Потім собор поступово, з перервами, добудовувався і був остаточно завершений лише в 1978 році, самого Скотта тоді вже не було (помер ще в 1960 році). Гілберт Скотт був так само архітектором 2-х лондонських електростанцій і червоних телефонних будок – одного з головних символів Британії. За розміром Собор займає п'яте місце в світі. Висота соборної башти становить 106 метрів. Вага найбільшого дзвону – 14,5 тонн (третій на планеті!). У Соборі найвищі арки, що коли-небудь зводилися в світі, висота аркади – 31,5 метрів.
Вхід до собору безплатний, зокрема і на башту, звідки відкривається подиву гідний вид на місто. Відкрито з 8 ранку до 6 вечора. Служби - по неділях. Неодмінно подивіться чудові фото собору http://vasisualij.livejournal.com/270146.html#cutid1 Нижче – одне з них.
Зверніть увагу на кругову панораму собору. http://www.360cities.net/map#lat=53.41935&lng=-2.99309&name=liverpool-anglican-cathedral-england&zoom=12
Вниз від Собору вулицею Upper Duke Street – новозбудовані триповерхові житлові комплекси. Як гармонійно британські архітектори забудовують райони поряд з пам'ятками архітектури. Нашим би архітекторам у них повчитися!
За 50 метрів - The Great George Street Chapel (Церква Great George, або «Чорна Церква») збудована в 1841 році коштом головного архітектора міста Joseph Franklin. Одразу після відкриття в народі її сталі звати «Третя кафедральна Ліверпуля». З кінця 60-х років ХХ століття в цій гарній будівлі працює перший у Великобританії культурно-соціальний проект місцевого самоврядування. На жаль, була зачинена. Але зовнішній огляд жав справжнє задоволення.
Саме тут, на перехресті - The Ornamental Gate To Chinatown – ворота в Чайнатаун. Побудовані в 2000 році, заввишки 15 метрів, найбільші ворота за межами Китаю. Десь прочитав, що на них зображені 200 драконів. Вирішили не перелічувати, повірили на слово.
Китайський район Ліверпуля є найстарішим в Європі. Безліч декору, традиційних ліхтариків, назви вулиць двома мовами, на перших поверхах дуже багато крамниць і ресторанів. Сюди потрібно обов'язково потрапити, хоч б для поверхової прогулянки вулицями. Мені район сподобався більше Чайна-тауна в Лондоні чи Нью-Йорку.
Вхід до головної вулиці Чайна – тауна Nelson Street охороняють бронзові чи то тигри, чи то леви. Через 300 метрів повертаємо праворуч на St James Street.
На повороті, ліворуч, вдалині видно прямокутну будівлю з цегли, з арочними вікнами і квадратною баштою. Це Church of St James (Церква Св. Джеймса), побудована в 1774 році, одна з найстаріших будівель, що збереглися. Та ми вулицею Parc Lane прямуємо до однієї з головних визначних пам'яток – Albert Dock (Альберт-Док). До нього – не більше 10 хвилин.
Ліворуч - «Echo Arena Liverpool» (Луна Арена). Цей суперсучасний концертно-спортивний комплекс місткісттю до 11000 глядачів відкритий в 2008 році особисто королевою Єлизаветою II та Принцем Філіпом. Тут виступали багато артистів, наприклад, Lady Gaga, Oasis, Queen (з Paul Rodgers), Def Leppard, Whitesnake. Подивиться кругову панораму «Pink Floyd Teacher at the Liverpool Echo Arena» http://www.360cities.net/map#lat=53.41935&lng=-2.99309&name=pink-floyd-teacher-echo-arena&zoom=12 «Echo Arena» - місце проведення щорічного фестивалю Liverpool Summer Pops Festival.
Праворуч від Дока – офіс міської поліції, готель «Hilton», сучасні бізнес та торговельні центри.
У Ліверпулі дуже багато доків, що розтягнулися уздовж берега на 7 міль. Деякі працюють, інші – напівзруйновані. Всі вони – наочна історія світового мореплавства і торгівлі, тож всі разом дістали в 2004 році статус міжнародної спадщини ЮНЕСКО. Особливо відомий Альберт Док , відкритий більше 150 років тому (1846) принцем Альбертом (звідки і назва). Він унікальний – це перший в Європі пожежобезпечний док, збудований абсолютно без дерев'яних конструкцій. ( див. «панораму 360» http://www.360cities.net/map#lat=53.40092&lng=-2.99073&name=albert-dock-liverpool-england&zoom=18 Сьогодні у величезному комплексі будівель Альберт-доку розміщені найрізноманітніші магазини, кафе, бари, ресторани і музеї (саме тут, у «Beatles Story” ми побували вчора), серед яких:
Галерея сучасного мистецтва Тейт (Tate Modern Art Gallery) ( див. «панораму 360» - http://www.360cities.net/map#lat=53.39993&lng=-2.98941&name=maritime-museum-canning-halftide-and-albert-docks-england&zoom=17 Морський музей Мерсисайд (Merseyside Maritime Museum) - до нього входить і експозиція Музею Митниці та акцизу (іншими словами, Музей контрабанди!) ( http://www.orangesmile.com/destinations/liverpool/img/Albert-dock.jpg див. «панораму 360» http://www.360cities.net/map#lat=53.39993&lng=-2.98941&name=merseyside-maritime-museum-england&zoom=17 )
Біля Альберт-Дока (Anchor Courtyard, Unit 32, Albert Dock) починаються незвичні екскурсії на “Yellow DUKC Marine” (Жовтому Каченяті). Жовте морське каченя - бойова машина-амфібія, сконструйована "Дженерал Моторс" на початку 40-х для висадки союзників в Нормандії та на Сицилії. Вона перші півгодини їздить міськими вулицями, а потім досить жваво під гвалт та верещання туристів з'їжджає у воду і ще півгодини пливе річкою Мерсі. Коштує така екскурсія близько 10 фунтів. Подивіться VIDEO http://youtu.be/CUnS1ll6ecw Подробиці - на сайті www.theyellowduckmarine.co.uk
Погодьтеся, прекрасні дизайнери прикрашають Ліверпуль. Адже з найпростіших ординарних речей і предметів виходять ексклюзивні елементи міського декору.
Пішки, між цегляною стіною громади Альберт-Дока і річкою прямуємо на Пірс HEAD. Це недалечко, метрів 200-300, але саме тут починаєш розуміти розміри міста і річки.
Цей ракурс я бачив неодноразово у різних фотографів, і зрозуміло – чому. Адже одночасно видно Ліверпуль 3-х епох – кам'яна башточка 18 століття, цегляна будівля середини 19 і білокам'яно-скляний паралелепіпед музею Ліверпуля у момент його добудови.
На набережній біля Альберт-Дока та далі - сила-силенна скульптур і пам'ятників. Подивіться на панорамі http://www.360cities.net/map#lat=53.40488&lng=-2.97498&name=liverpool-albert-dock-sculptures-england&zoom=15
Будівля ще не відкритого музею Ліверпуля вдень видавалася не менш цікавою, ніж учора ввечері.
Нарешті ми прийшли до набережної Пірс Head, точніше – на бульвар Канади (тут ми були вчора у філії “Beatles Story”) до головних символів Ліверпуля - «Трьох Грацій» - Роял Ливер Билдинг, Кунар Білдінг і будівлі порту. Port Of Liverpool Building – будівля порту. Колишні назви - Mersey Docks і Harbour Board Building. Зводилася з 1903 року по 1907. Майже 90 років споруда правила за штаб-квартиру компанії Mersey Docks and Harbour Board (MDHB), але потім її продали. Мабуть, правильно зробили, оскільки нові власники її повністю відновили. Кажуть, що всередині – прекрасні інтер'єри і що тут знімали фільми про Шерлока Холмса.
Перед ним височіє пам'ятник королю Едуарду VII. Ще на світлині видно «третю грацію» – споруду Royal Liver Buildings. Роял Лівер Білдінг - 90-метровий, один з перших в світі залізобетонних хмарочосів з’явився в 1911 році для страхової компанії (яка працює до сьогодні). Погодьтеся, що елементи багатьох висоток, збудованих пізніше, зокрема київських крещатицьких «сталінок», нагадують цей фасад.
На даху будівлі дві башти з годинниками, діаметр циферблатів яких досягає 7,6 метра, це більше, ніж циферблат Биг-Бена у Лондоні. Годинники називають "георгіївськими", оскільки почали відлік часу в день коронації Георга V. На маківках башточок сидять Птахи Лайвер (Liver Birds), скульптора С.B.Burtels. Одна дивиться на море, інша - на місто. Місцеві завсідники пабів без довгих прохань скажуть про них багато цікавого. Наприклад, одна пташка захищає місто від сухопутних ворогів, а друга – від флоту супротивника. Ще варіант говорить, що як тільки набережною Pier Head пройде незаймана дівчина, птахи розпочнуть голосно бити крильми і кричати. А ще вони прикуті до башт Роял Лівер Білдінг ланцюгами - тому, що якщо навіть одна з них відлетить, то історія Ліверпуля на цьому закінчиться...
Такої пташки немає в природі, але в місті про це забуваєш – так часто вона зустрічається – від герба на дверях мерії – до сувенірних ложок
Це – теж бульвар Канади. Чи може, точніше – канал Канади? Чий цей пам'ятник, не дізналися, оскільки підійти до нього заважав канал. Але це – байдуже, просто Красивий пам'ятник. І все тут!!! Широчинь бульвару Канади дає можливість відчути розміри міста-порту. Адже Ліверпуль розкинувся з півночі на південь більш як на 13 миль уздовж естуарію (воронкоподібного гирла) річки Мерсі, всього а 3 милі (м class=енше 5 км) від Ірландського моря.
Саме тому річка така широка і повновода під час високих приливів. Сюди навіть заходять океанські круїзні лайнери.
Поряд з музеєм Бітлз-сторі-2 є поромна переправа, дуже популярна у городян. На жаль, у нас не було часу перебратися на той бік річки, хоча саме звідти - найприголомшливіший вид «Трьох Грацій» та і всього міста в цілому.
А це – «накгромаджувач» транспорту для поромного перевозу
Біля переправи споруджений Меморіал героям машиного відділення "Титаніка" - Titanic Engineers Memorial. Ліверпуль був портом приписки сумнозвісного судна-гіганта і віддає пошану механікам, технікам, кочегарам, які виконували свій обов'язок і залишилися в машинному відділенні задля максимально тривалого часу перебування пробитого судна на плаву. На боці монумента є напис: "Цей меморіал споруджений в 1916 році на пам'ять всіх героїв машинного відділення на кошти, зібрані за міжнародною підпискою". Тут ми прощаємося з річкою і тепер ітимемо у бік вокзалу. Але є можливість подивитися сторонами – ( див. кругову панораму http://www.360cities.net/map#lat=53.42549&lng=-2.99309&name=liverpool-docks-01-england&zoom=12
Біла будівля форми чечевиці – відмінний готель «Atlantic Tower», що входить в шосту за розміром британську мережу три і чотири зіркових готелів «Thistle Hotels», а синьо-блакитні симпатичні скляні фасади ліворуч та праворуч – це збудовані в 2007 році (того ж року отримали нагороду Королівської спілки британських архітекторів) корпуси комплексу «Єдність» Unity Residential (86 м – 27 поверховий житловий) і Unity Commercial (64 м – 16 поверховий офісний).
The Church of Our Lady and Saint Nicholas (Церква Божої Матері і Святого Миколи) - Англіканська церква. Збудована в середині ХІХ століття. У 1940 році після бомбардування згоріла і відбудована в 1952 році. Слід наголосити, що Ліверпуль чимало потерпів під час Другої світової війни. Я давно колись прочитав, що під час одного з найінтенсивних бомбардувань 1941 року 32 тисячі ливерпульцев дістали поранення і 75 тисяч залишилися без притулку. Тільки у травні того року сирени верещали 500 разів, більше 20 разів на добу.
Пам'ятник, що щемить серце, присвячений мешканцям Ліверпуля та передмістя Бутла, які загинули в роки Другої світової війни (у 1940 – 42 р.р.). Його відкрив Філіп Герцог Едінбурзький в липні 2000 року.
А ось і чайка скаче потихесеньку на сонечку. Може, баклан? Чесно кажучи, з радістю можна уявити собі, що пощастило побачити птаха Лайвер.
Зовсім поряд ми побачили групу незвичайних симпатичних творіннь - чи то тварин, чи то фруктів. Це були Суперламбананаси (SuperLambBanana) - створення фантазії японського скульптора Таро Чизо (Taro Chiezo) - дивні істоти жовтого кольору з головою чи то лами, чи то барана з хвостом у вигляді банана. Ставши емблемою культурної столиці Європи-2008, вони великими і маленькими, десятками, сотнями, розселилися по Ліверпулю. Через 2 роки їх все ще можна де-не-де зустріти на вулицях або у вітринах.
Тепер треба зробити невеличкий крюк від майже прямої дороги від порту до вокзалу, щоб побачити помпезний багатофігурний меморіал королеви Вікторії.
Повертаємося на вулицю High Street до Ратуші - Liverpool Town Hall, красивої зовні і всередині. Потрапити туди можна тільки з організованою екскурсією. Наш випадковий знайомий сказав, що депутати міськради Ліверпуля не дуже переробляються - засідають мало не один тиждень в два місяці. Це підтвердило тезу, що критика місцевих депутатів і влади в цілому – це традиція планетарного масштабу! Наш сусід за столиком у пабі додав, що від леннощів чиновників є реальна користь - вільний від сесій час там проводяться презентації, експозиції, офіціозні раути. Якщо є бажання і фінанси - навіть весілля можна відгуляти.
Одразу за ратушею ліворуч звернули увагу на масивну споруду біржі в імперському стилі. До закритого двору, заповненого автомобилями, ми не заходили, але побачили якийсь багатофігурний і чималенький пам'ятник. Однак до нього не підійшли. Адже що цікавого може бути у «дворового» монумента? І марно! Це – приклад, що в Ліверпулі не можна на щось дивитися з півока. Виявилось, це був меморіал адміралу Горацио Нельсону. І не тільки йому. У однієї з фігур вгадуються риси Наполеона Бонапарта!!! Подивіться цю адресу http://romantic-places.ru/mesta/984-pamyatnik-uzniku.html Отже в Ліверпулі потрібно бути ретельним туристом!!! Інакше можна пропустити щось екстраординарне!
Стільки всього унікального, що рекомендую звіряти свій шлях з мапою як найчастіше!
А це Dale St., продовження High Street. Приблизно під нею тунель, що поєднує обидва береги річки Мерсі. На цій вулиці або поруч з нею розташовано багато всього цікавого. Пішли! Будівля із золотою маківкою - споруджена в кінці ХІХ – початку ХХ століття Королівська страхова компанія. Кажуть, що це перша у Великобританії будівля з металевим каркасом. Фасади – з граніту і цементного каменя, що появився в ті часи.
В цій розкішній будівлі раніше був вокзал. Потім – біржа. Тепер офісний центр Mercury, суперсучасний всередині, а зовні ретельно збережений таким, яким був при відкритті в травні 1850 року.
Зеленому годиннику 160 років, але неначе його повісили тільки вчора!
Це – пам'ятна дошка, до якої неможливо було не підійти. Вічна подяка начальникові залізниці, пізніше мерові Ліверпуля. І простий напис – «Зведено друзями». Вважаю, непоганим хлопцем був цей вусатий дядько з бакенбардами Джон Пірсон.
Ще приклад того, як досвідчений архітектор може володіти перспективою. Тільки Майстер, закоханий в місто, так суміщає будівлі часів Шерлока Холмса із спорудами з скла і бетону. Пам'ятаєте, житлова будівля комплексу «Єдність» Unity Residential?
Ліверпульські та взагалі, британські паби – це особлива тема. Тільки частково – пивна, а взагалі то є клуби колег за захопленнями, центри спілкування і особливої культури. А також взірець зовнішнього декору. Поза сумнівом, якщо ще буду в Британії, зроблю окрему добірку світлин фасадів пабів, як це зробив http://vasisualij.livejournal.com/273520.html
Обов'язково візьміть ліворуч на розі Dale St і вулиці Мoorfields. За 50 метрах побачите стіну, що крутиться. Це творіння сучасного скульптора Richard Wilson під назвою «Turning the Place Over». Річард у безликій будівлі старого паба вирізав в стіні і вікнах диск 8-метрового діаметру і змусив двигун з гідравлікою обертати його в різних площинах.
Це витвір мистецтва, або механізм, або споруда, а може - чергове диво світу (кому що подобається!) з'явилося в 2007 році, на честь надання Ліверпулю титулу «Культурна столиця Європи-2008». За словами одного з керівників Liverpool Biennial, цей твір житиме вічно, дослівно - «поки щелепи людей здатні відвисати». Перевірте свої щелепи. Подивиться тут. Повний оберт займе трохи більш 2-х хвилин. http://www.youtube.com/watch?v=DBXwA0gcBm4
Як дивно переплітаються в Ліверпулі маківки, башточки, арки, пілони. Впевнений, що це готові навчальні посібники для підготовки графіків-малювальників!
Попереду – прекрасна будівля з майже двома десятками фігур на балконному виступі, з баштою, годинником, дзвонами і багатогранним дахом. Виявилось, що це не собор і не музей, а Municipal Buildings – офіс міських чиновників. Будівлю звели в 1866 році, коли чиновницьку братію вже не вміщала мерія. Фігури з пісковика на горі створені на честь успіхів Ліверпуля в торгівлі, економіці, науці, мистецтві і так далі
Тут не тільки цікавий декор парадного входу, дизайн і якість дверей, але і окремий пантус з поруччаями для тих, хто візком бажає потрапити до цієї будови!!!
Саме такі споруди з теракоти і червоної цегли, зведені в другій половині ХІХ століття створили унікальну зовнішність ділової центральної частини міста, визнаної світовою спадщиною ЮНЕСКО.
Ми вже недалеко від вокзалу – це підтверджує знайома з перших хвилин перебування в Ліверпулі 138 метрова башта «Радіо-ситі», побудована в 1969 році і відкрита королевой Єлизаветою II. Її проектували, як вентиляційну трубу для торговельного комплексу, але до кінця будівництва були ухвалені якісь екологічні закони і башта жлдного дня не працювала за своїм прямом призначенням. Потім вгорі був ресторан, оглядовий майданчик, та їх закрили. Сьогодні це офіс і студії FM-радиостанций
Попереду, на пагорбі, ліворуч від St George's Hall вулиця William Brown Street. Колись саме тут землю для споруди нового комплексу виділив місцевий торговець, сер Уїлльям Браун, на честь якого названо вулицю. Вона єдина в Сполученому Королівстві, де немає нічого, окрім музеїв, галерей та бібліотек. У вікторіанському палаці розмістилися національна Бібліотека та музей Брауна. Будівництво World Museum Liverpool закінчилося у 1860 році, на відкритті зібралося 400000 людей! Щорічно музей відвідують більше 2 з половиною мільйонів шанувальників прекрасного. Експонати, а їх десятки тисяч – зі всього світу, і це зрозуміло, маючи на увазі, що Британія була всесвітньою колоніальною державою. Музей успадкував колекцію із старішого музею, створеного графом Дербі (Derby Museum). 6 вересня 1877 року тут була відкрита Картинна галерея Уолкера - Walker Art Gallery, названа на честь Сера Ендрю Берклі Уолкера (Sir Andrew Barclay Walker) – колишнього мера міста. Нині це одна з національних галерей Англії. Тут можна побачити роботи Рембрандта, Рубенса, Пуссена, Дега, інших великих Майстрів. З дня відкриття тут виставлялися сотні художників Ліверпуля, що відбивали життя своєї малої батьківщини і співгромадян. Так само в цьому комплексі є бібліотека і планетарій (відкритий в 1970 році і тому технічно дуже модерновий). Це багатство відкрите для перегляду щодня з 9 ранку до 5 вечора, вхід - вільний!
Поряд, за рогом, палац County Session House, зведений як будівля суду в 1884 році, з дуже багатим внутрішнім вбранням. Тепер тут адміністрація державних музеїв Ліверпуля.
Біля музеїв на площі Old Haymarket потрібно побачити вхід в інженерне диво - прокладений під руслом річки Мерсі тунель Queensway Mersey Tunnel завдовжки 2 милі (3,5 км.). Його влітку 1934 року в присутності більше 200 тисячного натовпу урочисто відкрили король Георг V і королева Марія (їх пам'ятники стоять з двох сторін вище напівкруглого входу). За добу через тунель проїжджає близько 35 000 автомобілів. Повторюю, із-за браку часу нам не вдалося потрапити на інший берег Ліверпуля. А шкода.
Wellington's Column (Колона Велингтона) або Waterloo Memorial, знаходиться на розі William Brown Street і Lime Street, за 100 метрів від вокзалу (1861-65) — споруджена на згадку про перемогу англійців при Ватерлоо. Постаь Велінгтона, яка стоїть на колоні заввишки 40 метрів, відлита з металу трофейних французьких гармат.
Всі будівлі навколо, пам'ятники, а також розташований за будівлею St George's Hall меморіальний парк St John's Gardens з численними монументами (присвячені вони, в більшості, різним відомим людям) - все це влаштовано і розташовано так, що примушує порівнювати William Brown Street з Римським Форумом.
Пам'ятник загиблим в роки Першої світової війни. А це – повага до трагічно загиблих під час автокатастроф.
Ми – біля вокзалу, а час ще є. Зайшли до пабу, випили пива і ще раз відчули британську, точніше, типово Ліверпульську ауру.
Вокзал Лайм Стріт - Liverpool Lime Street. Перша залізнична станція лінії Ліверпуль-Манчестер. Її відкрили в серпні 1836 року. Зв'язує місто залізничним сполученням зі всіма крупними центрами країни. На візку тут зручно. Придивіться і побачите, що на тлі широченних сходів похилі сірі лінії – це пандуси.
Але із зупинками. Виявилось, що на деяких плитах фрезою були вирізані краєвиди Ліверпуля. Нижче ви бачите портові крани контейнерного терміналу.
Ще в день приїзду ми звернули увагу на якусь радісну маячню в дальньому кутку вокзалу. Але тоді ми поспішали на зустріч з Бітлз. Тепер, маючи запас часу, підійшли і побачили дуже оригінальний пам'ятник. Біля нього було багато пасажирів, дітей та дорослих, які фотографувалися поруч з бронзовими фігурами. Дуже добре, що коричнева плита на підлозі між персонажами з бронзи детально розповідає про те, що група називається "Випадкова зустріч" і що скульптор Tom Murphe увічнив конкретних людей, ливепульців, яких шанували городяни.
Фігуриста пані - Бессі Бреддок ( Bessie Braddock ), легендарний депутат парламенту Англії від лейбористів Ліверпуля. Вона дуже своєрідно стала Музою одного з афоризмів сера Уїнстона Черчилля. Пані якось сказала: — Уїнстон, ви п'яні! Черчилль відповів: — А ви, Бессі, потворні. А я вже завтра буду тверезим…
Чоловік з сумкою, повною іграшок і, напевно - солодощів, з чимось смачним в лівій руці – це відомий жартівник Ліверпуля, живий донині, організатор свят, улюбленець дітей Кен Додд (Ken Dodd). Він особисто був присутній при відкритті пам'ятника самому собі в червні 2009 року. На плиті написано, що він дарував сміх і радість мільйонам впродовж більше 50 років. Я підчув, як одному малюкові тато сказав, що якщо взятися за голову іграшки, що стирчить з саквояжу Кена, то досить швидко станеться щось дуже добре. Я - людина байдужа до прикмет, але у добрі вірю із задоволенням! Чого і вам бажаю! Через декілька хвилин потяг Ліверпуль – Лондон стрімко ніс нас до столиці!Остання світлина з Ліверпуля – це обличчя не тільки Кена. Приблизно так, з приголомшуючими враженнями та настроєм ми відїхали з цього подиву гідного міста!
Ви закінчили читати фінальні нотатки з Ліверпуля.стання світлина з Ліверпуля – це обличчя не тільки Кена. Приблизно так, з приголомшуючими враженнями та настроєм ми відїхали з цього подиву гідного міста! Як казав колись Остап Бендер: " Збулися мрії ...!" |
