Катманду - столиця Непалу, його історичне, культурне та економічне серце. Чимало пам’яток у місті збережені ще із часів середньовіччя. Серед них Дурбар-сквер, головна площа, історичний центр Катманду. Саме слово «Дурбар» означає «палацова».

Ми прямуємо на першу екскурсію.

Після дорожнього руху в Індії та у Шрі-Ланці, за повної відсутності там правил, водії Катманду справляли приємне враження.

Тут менше тиснуть на клаксони, частіш посміхаються до водіїв сусідніх авто. Сила-силенна тук-туків, мопедів, велосипедистів. І помітно менше рикш. Певно, саме у цьому полягає головна причина відносного порядку на вулицях.

Ми розпочали прогулянку від храму Makhan Pashupati Temple - стародавнього, прикрашеного чудовою золоченою ґрупою над вхідною балкою. Площа Дурбар – місцевість, яка занесена ЮНЕСКО до списку Світової спадщини. Це не музей у прямому сенсі цього слова. Тут є місця для молитов, частину площ зайняли торговці, багато хто призначають тут зустрічі або навіть побачення…

Для іноземців вхід за квитками, для непальців - безкоштовно.

На верхівці колони, встановленої у середині XVII століття, видно фіґуру короля Пратап Малла в оточенні дружин і синів. Колона встановлена таким чином, щоби Володар мав можливість спостерігати за вікнами особистих покоїв у палаці!

Корова чи бик, як і в Індії - шанована тварина. Цей ґіґант прогулюється площею, не звертаючи уваги на голубів.

Дурбар - це десятки найрізноманітніших храмів, будівель, дворів, переходів. Тут неважко й заблукати.

Калу (Чорний) Бхайрав - шестируке божество у намисті з людських черепів, що товче ногами демона, з'явилося тут ще у VI - VII ст. Перед цією статуєю не можна брехати – той, хто порушить це правило, негайно ж спливе кров'ю! Хочете вірте, хочете - ні...

У центрі площі Дурбар розташований Хануман Дхока - комплекс індуїстських храмів зведених на честь царя мавп Ханумана - вірного друга й «побратима» бога Рами. Ці два персонажі і є головними ґероями леґендарного священного епосу «Рамаяна».

За кованою брамою, в строкато прикрашеній арці - найбільший храм покровительки королівського роду Таледжу.

Вхід охороняють грізні але, на мій погляд, веселі чи то леви, чи то пси.

Ця жінка розповіла нам, що вона буває у святому місці не менш, аніж 12 разів щорік.

Храми є різними - невеликі і зовсім малі. Та їх не можливо злічити!

На перший погляд споруди однотипні, але насправді - надто різні. Прямокутні, багатоґранні, є також круглі за планом.

На території всього комплексу править якась особлива атмосфера. Вона налаштовує до відпочинку, доброї бесіди, багато хто читає тут книги, просто спостерігає за перехожими.

Трайлокья Мохан Нараян - величний храм-паґода із чорно-білими стінами, присвячений богові Вішну.

Досить багато прочан із різних країн та із Непалу. Жінки, як і скрізь у світі, пліткують, сперечаються. Іноді суперечки стають гарячими. Діти, як і всюди, не завжди слухняні. Поруч майстер просто неба готує на продаж ритуальні світильники й свічки.

Багато святих людей - сидху. Вони тут на роботі, якої у них чимало. Із ними прийнято фотоґрафуватися. Цього старого непальця я раніше бачив у мережі. Мабуть тут він старожил. Він сам до мене підійшов із пропозицію заплатити йому якісь копійки за спільне фото. Я з радістю надав згоду!

Старий королівський палац Катманду - серце площі Дурбар - споруджений у добу V-VIII ст. Він багаторазово перебудовувався та змінював свій первісний вигляд. Біля входу до палацу встановлена статуя Ханумана. Ця фіґура дуже шанована. Обличчя божества вкрито спеціальною помаранчевою пастою, що багатьма шарами накладена паломниками. Пишне вбрання прикрашене квітами, промені сонця затуляє парасолька. Біля статуї люди жертвують гроші або фрукти. Обабіч Ханумана - подвійні трикутні прапори Непалу.

На вході до палацу стоять на варті кам'яні леви. На одному з них сидить бог Шива, а на іншому - його дружина Парваті. Понад ворітьми є яскраво розфарбована ніша, у центрі якої стоять кілька фігур Крішни.

Стеля з контрастуючими візерунками.

Вельми цікаві барельєфи, які є ілюстраціями до численних сцен із реліґійних леґенд.

Чільна площа палацу дуже яскраво та святково виглядає під променями сонця. Зветься вона - Насал Чоук.

Королівські ґвардійці охороняють експонати, які мають важливе значення або високу цінність.

А тепер огляньте дерев'яний декор палацу, який можна назвати «Поезією у дереві.

Вікна, арки, жалюзі, ґратки.

Дерев'яних скульптур настільки багато, що для неспішного ознайомлення із ними потрібен не один день.

Охоронці вкрай уважні, але не надто суворі. Можливо тому, що відвідувачам палацу дозволено торкатися різьблень, візерунків, елементів конструкцій.

Колони, сходи, балкони... Все це виготовлено з якогось особливого дерева, що росте у Непалі. Воно досить просте у обробці, але стійке до руйнування від часу й опадів.

Різьблені вкраплення навіть найпростішу цегляну стіну перетворюють на шедевр. Оцініть якість дверей, прикрашених очима, які поглядом сягають аж у душу…

На фасаді Королівського палацу безліч вікон, балконів та карнизів.

Вхід стереже металевий лев, а можливо й дракон делікатної, ледь не ювелірної роботи.

А це приклад високого мистецтва майстрів різьблення із каменю.

Дівчина-туристка відпочиває на чотирикутному постаменті. На ньому колись вступали на трон королі Непалу, проходили інші церемонії вищого державного ранґу.

Повсюдно видніються вічні кам'яні вартові цього величного краю - казкові леви різні за формою та розміром.

Під чудовим фризом, який нагадує діадему - вхід до унікального палацу - Кумарі Бахал (Палац Богині Кумарі).

Не всі знають, хто вона така. Кумарі - ЖИВА богиня, а вклоняються їй вже протягом багатьох століть. Леґенд море, але найпопулярніша така - один із непальських королів (Малла) у давні часи зґвалтував маленьку дівчинку. Дівчинка померла, а король задля спокути цього страшного гріха наказав обирати маленьку дівчинку богинею. На роль Кумарі обирають найвродливіше дівча 4-5 років із вищої касти. Претендентки проходять ряд випробовувань. Дівчинку вважають богинею до моменту появи на її тілі першої крові. При тому, першою кров'ю вважають навіть випадкову подряпину. Тож її всіляко оберігають до настання зрілості. Одного разу на рік у величезній колісниці Кумарі возять містом на радість численним глядачам. Потім обирають нову. І так - знову й знову.

Навпроти палацу Кумарі височить храм Шиви-Парваті. Найповажніше божественне подружжя із найвищого вікна зацікавлено споглядає за звичайним життям та мирською суєтою. Чого, до речі, донесхочу й у цьому святому місці!

Зверніть увагу, як коріння велетенського дерева протягом століть поступово «обійняли» старезний храм.

У руках буддійського ченця «співоча» чаша. Вона зроблена з особливого металу та має особливу форму, вирахувану силу-силенну століть тому. Якщо провести паличкою чи навіть рукою верхнім краєм чаші, то виникне чудернацький звук, який, на переконання віруючих людей, відганяє злих духів. Як правило, навколо людини, яка руками творить такі дивні МЕЛОДІЇ, юрмляться цікаві.

Прийшов час прощатися із цим дивовижним пам'ятником історії, культури та архітектури.

На півдні Дурбару – найбільша в місті площа Басантапур, яку віддали торговцям і ремісникам.

Часом очі розбігаються від розмаїття виробів із багатьох матеріалів - каміння, металів, шкла, тканин. Усі, навіть копійчані дрібниці, створені з великою майстерністю.

Від великої кількості вражень і людського коловороту ми відверто втомилися. Йдемо до виходу з іншого боку.

Рикші пропонують свої послуги. Зовнішній вигляд цих вело-колісниць підтверджує велику любов та повагу господарів цього виду транспорту до своїх залізних коней.

Ще декілька десятків метрів - і на зміну світовому шедевру Дурбару приходить гучне життя багатомільйонного Катманду. У центрі площі один із колишніх володарів Непалу уважно дивиться на мешканців та гостей столиці. Це – статуя маґната з клану Рана, представники якого довгий час займали посаду голови уряду і фактично керували королями. Здалося, що й на нас звернув увагу. Часу спілкуватися із ним немає. У нас багато іще цікавого попереду!

Див. далі: Непал, Катманду. Боднатх, Велика Ступа. 9 жовтня 2012 року.