ІНДІЯ-09. Джайпур. Музей Альберта. 5 жовтня 2012 |
В будь-якій закордонній мандрівці так багато цікавого, що часу на відвідування музеїв, як правило, просто не залишається. В Індії музеїв - сила-силенна. І в столиці, і в маленьких містах. У Делі ми не мали можливості відвідати жодного музею, чи ґалереї.
Враховуючи, що для цікавого та різноманітного Джайпуру ми маємо лише один день, запланували оглянути виключно архітектурні ансамблі. Але сталося так, що нам вдалося побувати у надзвичайно цікавому музеї. Після храму Лакшмі-Нарайян наша автівка прямувала до центра Джайпуру, до Міського палацу. Об'їжджаючи довкруж зеленого скверу Рам Нівас (Ramniwas Bag), із пам'ятником прем'єр-міністрові Джавахарлалу Неру, вгледіли вельми пишну будівлю. Зупинилися, аби її швиденько сфотоґрафувати. Знімкували спочатку фасад, потім непомітно зайшли у двір. Були зачаровані побаченою альтанкою. Навіть убиральня була розташована у маленькому павільйоні-палаці. Дах палацу прикрашали легкі вежі, які, здавалося, наче вітрила були наповнені повітрям та бризом. Виявилося, що це є палац Альберт-Хол, названий на честь британського принца Уельського Альберта, старшого сина королеви Вікторії, майбутнього короля Едуарда VII, який приїздив у Джайпур. Будівництво палацу було присвячене до того візиту. Проект кам'яниці в індо-сарацинському стилі створив відомий архітектор сер Семюель Свінтон Джейкоб. Спочатку раджа Джайпуру мав намір розмістити тут ратушу, але його спадкоємець наказав відкрити тут музей мистецтв. Заклад із чудовими колекціями артефактів відкрився для відвідувачів за десять років - у 1887 році. Власне будівля - це справжній шедевр архітектури - конструкції, декор та інтер'єри якого самі собою є творами мистецтва. Подивіться, наприклад, на капітелі й постаменти колон. Над внутрішнім оздобленням працювали найкращі майстри Раджастану та інших регіонів країни. Оформлення залів надзвичайно різноманітне. Тут є каміння та деревина, карбування і кування, лиття й ліплення, мозаїки та живопис. Альберт Хол – це найстаріший музей, який офіційно був відкритий в Індії. Зали різні за оформленням і розміром, спроектовані 150 років тому настільки вдало, що дозволяють орґанізовувати експозиції та презентації колекції на цілком сучасному рівні. Оздоблення залів музею - це використання, продовження та розвиток багатовікових традицій обробки каменю індійськими майстрами. Обійти всі зали навіть із побіжним оглядом надто складно. Проте, якщо маєш геть мало часу, як у нас, всеж можна скласти загальне яскраве враження. Індійська кам'яна скульптура. Двері в залах музею, самі собою – це зразки художніх традицій і найвищої майстерності. Карета махарані – дружини раджі. Меблі з дорогих сортів дерева – сандалового, червоного, кипарису. Безліч ваз, які традиційно в Індії були предметом не тільки повсякденного побуту, але і прикрасою. Їх виготовляли різними за формою, із різних матеріалів. Стенди з посудом – великими тарілками, чашами, келихами, глеками. Тарілки з карбованого металу вкриті емаллю. Праворуч - дерев'яні віделки, ложки й навіть ножі! Величезна колекція музичних інструментів. Нам були відомі лише сопілки, ріжки, сурми та волинка. Назви решти нам невідомі. Ось - зразки національного одягу. Саме Індія подарувала людству вічну гру - шахи. Ця партія зроблена з напівкоштовного каміння. І фігури, і дошка виставлена на столику з різьбленими ніжками. Перукарські набори. Ножниці, шпильки, гребінці, гребені, лопатки для укладення льоконів. Все виготовлено зі слонової кістки. Традиційні для більшості, а може й для всіх теренів Азії - маски. Вік деяких із них - багато та багато століть. За цими різьбленими дверима із якоїсь досить пахучої деревини - стенди з колекцією маленьких розфарбованих фіґурок, які виконують вправи ґімнастики йогів. Я вперше дізнався, що в Індії пртягом століть розвивалася технолоґія виготовлення художніх кахлів. Це дійсно напрочуд красиво. Так само гарно, як мозаїка. Окрім того, це мистецтво, що розраховане на століття. Адже ґлазурована плитка з часом не вигорає, не змінює кольору. Її можна тільки розбити. Не злічити статуй багатьох індійських богів. Вони різні за розміром, та й з різних матеріалів. Ліворуч - із чорного мармуру. Праворуч - бог Ґанеша - з фаянсу. Особлива мова - відділ зброї. Колекція блискуча! Не лише велика та різноманітна, а ще й не всі види холодної зброї широко відомі. Шоломи з тонким карбуванням, з надто коштовною технолоґією черніння, прикрашені кінським волосом. Наконечники списів - справжні твори не лише зброярів, а й мистецтва ювелірів. Довгі гвинтівки та пістолети незвичайного маленького розміру. Може, для дітей, а може - для карликів. Срібні порохівниці. Ми, втомлені великою кількістю й розмаїттям колекцій, рушили до виходу. Кожен метр стін або склепіння палацу - це музейні експонати, якщо врахувати рівень майстерності їх оздоблення. Біля виходу побачили мармуровий макет будівлі Альберт-Холу дивовижно тонкої роботи. Вийши, звернули погляд до фасаду, порівняли. Дуже подібно. Голуби прогулювались сонячною площею. Ми налякали їх, крокуючи до нашого авта. За мить вони повернулися подовжити вивчати асфальт у пошуках насіння чи крихт. Широким проспектом ми прямуємо до Міського палацу. Див. далі: ІНДІЯ. Джайпур. Міський палац. 5 жовтня 2012
|