БРАЗИЛІЯ-4. Ріо. Район Іпанема. 5 грудня 2014 |
Перші три дні свого перебування у Ріо-де-Жанейро ми мешкали в апартаментах у районі Копакабана. Це найвідоміший, але вже не найпрестижніший хоч і фешенебельний пляжний район. Багато зірок світового бізнесу, спорту, кікно і сцени, як і раніше на Копакабана грають у футбол на піску й розважаються, а от наймають житло у більш спокійних, комфортних та безпечних районах Леблон (порт. Leblon) або Іпанема (порт. Іpanema).
Ще у Києві ми намітили собі відвідати унікальний музей, розташований у Іпанемі.
Тепер вирушили туди на метро. Воно повністю адаптовано для людей на візках і тих, хто погано бачить або чує. Багато станцій метро рясно прикрашені творами тутешніх художників, тому нагадують ґалереї мистецтв. Дуже зручно, що спеціальні місця для інвалідів конкретно вказані, через те ніхто не займає їх при посадці. Це надто важливо, з огляду на величезні маси людей, яких перевозить підземка. Окрім просторого майданчику без сидінь, у спеціальній зоні ваґону зручне поруччя. Тактильна (рельєфна - для вивчення за допомогою пальців) схема станції метро. З огляду на потертості фарби у багатьох місцях, схемою реґулярно й часто користуються. За потреби - поруч стійка із кнопками екстреного виклику допомоги. Ми доїхали до потрібної станції. Вона оздоблена великим панно зі зверненням відомого журналіста Жуеніра Вентури (порт. Zuenіr Carlos Ventura, нар. 1931 р.) до мешканців району. Станція Esta??o de Metr? General Os?rio обладнана ліфтом та зручним пандусом. Одразу ж потрапляємо до парку, у центрі якого височить стародавній, добротний фонтан. Поряд - пам'ятник самому ґенералові Мануелю Осоріо (порт. Manuel Lu?s Os?rio, 1808 – 1879 рр.) - відомому бразильському військовому, політикові-монархісту, який за заслуги перед країною одержав титул маркіза Ерваля. На жаль, голуби до ґенералових заслуг ставляться без належної поваги. Втім, як скрізь у світі. Граціозна пума (а може - пантера) грізно вишкірившись лякає перехожих. Ми з Олегом вирішили виявити свою козацьку відвагу та дати гідну відсіч хижачці. Відійшовши від фіґури на кілька десятків метрів я обернувся й зауважив, що бажання ричати на статую мали не лише ми, а й багато інших ґомосапієнсів. У Ріо досить популярні клумби з квітів, кактусів, інших чагарників та каменів. Встало питання: у Бразилії альпійські гірки називаються так, як у Європі, чи є місцева назва? Можна роз'їжджати районами міста на роверах із прокату. Але ми підемо пішки, "своїми двома". Рушаємо найвідомішою вулицею району - Rua Visconde de Piraj?. До речі, нам вельми сподобалися покажчики в Ріо - великі, контрастні та зрозумілі. Прямо навпроти виходу з парку - популярний навіть за межами Бразилії ірландський паб "Shenanіgans" (Rua Visconde de Piraj?, 112а). Його відвідували чимало світових знаменитостей та успішно вирішували дуже просте, але важливе завдання - "пропустити келішок" чудового віски. На перехрестях - яскрава жовта розмітка. Пріоритет руху тут належить пішоходам. Тому що у цьому районі найважливіші - то туристи, воля, увага й обережність яких розслаблені пляжем, спекою, кашасою (бразильською цукровою горілкою) і пекучими поглядами мулаток! А також "фіґурують" місцеві мешканці, яким пощастило жити в цьому районі... Земля тут скажено дорога! Незвичайний житловий будинок. Думаю, максимум дві квартири на поверсі. Та поверхів - аж 18! Один із багаточисельних маґазин побутової техніки дарує перехожим звуки запальної самби і якісь щиросердні пісні про жагу латиноамериканського кохання! На вулиці багато старих дерев. Взагалі то, й сам район не молодий. У ХІХ сторіччі майже увесь він належав відомому підприємцеві Жозе Морейра Філью (Jos? Moreira Filho, 1830 – 1899 рр.). Свої володіння власник назвав за іменем річки Іпанема (у перекладі з мови індіанців означає "погана" або "смердюча вода") яка тече у його рідному штаті Сан-Паулу. Через 20 днів - Різдво! І спекотна погода для цього свята зовсім на перешкода. Подарунки – відповідні сезону. Нам сподобалися келихи із пальмами. Але! Ціни! Геть зовсім"непід'ємні"… Маґазин для пляжних... ??? Переклав. Пляжні соки! Подивіться, які яскраві красені!!! От такі тут входи до апартаментів. Унікальні двері, які створені у єдиному екземплярі. Ґрати на балконах. Ворота у гаражі. У меґаполісі Ріо ми досить рідко бачили автомобільні корки на вулицях. У густонаселених пляжних районах від них позбулися за допомогою однобічного руху паралельними широкими вулицями. Церква Св. Богоматері (Rua Visconde de Piraj?, 339), зведена на початку ХХ-го сторіччя. Навпроти - великий парк "Богоматері Миру" ( порт. Nossa Senhora da Paz Park ). На тротуарах у його межах працює вельми цікаві - квітковий та продуктовий ринки. Архітектор, автор цієї житлової багатоповерхівки подбав про кондиціонери на центральному фасаді. Для вгамування спраги, дуже смакує кокосове молоко. Автомат для продажу свіжого напою. Цей хлопець уже "остудився"! Що не викликало захвату в дійсних господарів вулиці... Нарешті ми вийшли на перетин вулиць Rua Visconde de Piraj? та Rua Garcіa d'Avіla. Від метро лише 1300 метрів. Тут розташований унікальний музей дорогоцінного каміння - Мuseu Amsterdam Sauer. Бразилия – одна из самых богатых на драгоценные камни стран в мире. Повсюду известны бразильские аквамарины, изумруды, топазы, турмалины.Бразилія - одна із найбагатших на дорогоцінне каміння країн у світі. Усюди відомі бразильські аквамарини, смараґди, топази, турмаліни. Поряд із будинком просто на вулиці виставлена колекція величезних дивовижних кристалів. Музей коштовностей - Rua Garcіa d'Avіla, 105. Вхід сюди безплатний, екскурсоводи працюють для малих ґруп. Фотоґрафування тут категорично заборонене! Ви просто проходите залами, як печерою Алі-Баби чи скарбницею царя Соломона! Наприкінці екскурсії до нас підійшли дві жінки в уніформі, й російською запропонували нам оглянути ювелірні вироби. У окремому кабінеті вони вовтузилися з нами більше, як півтори години. Приносили спеціальні лотки із перснями, терезами, браслетами та кулонами. Пригостили кавою, потім почастували горілкою-кашасою з горішками, запропонували навіть щось перекусити. Ми для них були потенційними покупцями. Поза тим, приємними співрозмовниками, з якими можна просто говорити про життя. Одна із дам, Тетяна, була поважного віку, народилася давно, у Китаї, в місті Харбін у родині російського царського офіцера. Дами розповіли багато цікавого й важливого про Іпанему та Ріо, порадили не втрачати пильності у питанні власної безпеки. Побажали цікавого перебування й сказали, що візит до Ріо ми запам'ятаємо на все життя! Екскурсія до музею та відвідини маґазину несподівано для нас тривали більше двох годин, а здавалося, це зайняло хвилин із 20. При виході ми знову підійшли торкнутися диво-кристалів. Ми вирушили у напрямку пляжу й на перехресті виявили дуже симпатичний пам'ятник. Із двох боків вулиці розташувалися бутіки відомих фірм. Тетяна з музею казала, що навіть покоївки та медсестри, які працюють у мешканців, чи гостей цього району, мають бути освіченими й вихованими. Тому капелюшки, халати, фартушки продаються у бутіках. Відчувається, що до уніформи прислуги й медперсоналу приклали руку досвідчені дизайнери. Маґазини Louis Vuitton, Bob?, Zara та інших світових брендів чергуються із житловими будинками та котеджами. Ніде так часто не траплялися інкасаторські броньовики банків, як тут! Ми вийшли на вулицю Avenіda Vіeіra Souto. Це набережна, - її від Копакабани відокремлює скеля Арпоадор (порт. Рedra do Arpoador). У південній частині вулиці видніється іще одна природна візитівка Ріо - гора "Два брати" (порт. Pedra Dois Irm?os) - із двома вершинами. Та, яка вища - "Старший брат" - 539 м. (порт. Irm?o Maior), а "Молодший брат"- 439 m (порт. Irm?o Menor). На набережній коштовні готелі та апартаменти, абсолютна більшість із яких, як з голочки.На набережній коштовні готелі та апартаменти, абсолютна більшість із яких, як з голочки. Можна скористатися послугами автомобільного "Туру на джипах". Але цікавіше просто пройтися цими візерунковими тротуарами. Я вперше побачив скляну захисну огорожу. У таких комплексах живуть дуже заможні гості. Багато квартир належать широко відомим особам. Знову ж, Тетяна в музеї розповідала, що зеленими насадженнями опікуються садівники з міжнародним авторитетом та популярністю. Погодимося із такою оцінкою праці флористів! Дивно, але в цій частині пляжу вітрів й морського прибою зазвичай менше, аніж на Копакабані. Це робить відпочинок в Іпанемі ще більш комфортним! У часі нашої 4-х годинної прогулянки погода змінювалася декілька разів. Небо було то сірим, то блідо- блакитним, і навіть із якимось незвичним жовтавим відтінком. На землю почали падати перші, нечасті теплі краплі. Вони не давали можливості добре розглянути скелі й острови архіпелаґу Каґаррас (порт. Archіpelago of Cagarras), які виринають із хвиль, на відстані ледь більше 4 км. від берегу. До наших планів не входило сушити одяг, тому глянувши востаннє на панораму Іпанеми, що справляє глибоке враження, ми хутко вирушили додому. Так, ми вже три дні називали затишну квартиру на Копакабані, за 10.863 км. від нашого будинку в Києві (як нам люб'язно повідомив визначник відстаней шановної програми "Wіkіmapіa"). БРАЗИЛІЯ-5. Ріо. Площа Синеландія. 6 грудня 2014
|