КАНАДА-02. Торонто. Наш друг - Гідрант. 22 вересня 2011 |
Раптом здалека пролунала сирена. Безперервний потік машин на вулиці миттєво зупинився. Друга частина бруківки, мов за помахом чарівної палички, виявилася практично порожньою. Вдалині з'явилася пожежна машина, що мчала з великою швидкостю. Позаду неї - ще одна. Шкода, я не встиг сфотографувати перехожих, які так само завмерли, як і водії в машинах. На обличчях більшості чулися тривога, увага та ... повага. Так, так! Повага і любов. За декілька сотен метрів мені впали в око кольори державного прапора України. Це був гідрант. Простий пожежний гідрант. Потім - ще один. Якісь вони були симпатичні, цікаві. Схожі один на одного, і всі – зовсім різні. Один з дитячих спогадів часів 50-х років минулого сторіччя - це навчання пожежних команд, що тоді проводили досить часто. З якою цікавністю ми, діти та й дорослі, в яких був вільний час, спостерігали за тренуваннями! А потім гідранти якось швидко зникли з київських вулиць. Причому - зовсім!!! В Канаді вони залишилися. Я почав системно їх фотографувати в Торонто, Монреалі, інших великих містах і маленьких селищах. Більшість з них зовні були в робочому порядку. Я попорпався в Інтернеті і зрозумів, що канадці не люблять двічі наступати на одні і ті ж самі граблі! Пожежа, що знищила велику частину центру Торонто, почалася увечері 19 квітня 1904 року і тривала дев'ять годин, поки її не взяли під контроль. Заграву від вогню було видно за багато кілометрів. На допомогу прибули пожежники з сусідніх міст Гамильтона, Буффало(США). Приблизна причина пожежі - несправність печі або проблеми з електрикою. Вогонь знищив більш як 100 будівель. На щастя, ніхто не загинув, але збитки буви надзвичайні як на ті часи - більше 10 мільйонів канадських доларів. Тоді в місті було 200 тисяч мешканців, 5 тисяч з яких залишилися без роботи. Попередня велика пожежа сталася 7 квітня 1849 року. Тоді згоріло багато дерев'яних міських кварталів. Після біди влада зробила правильні висновки і система охорони міста від вогню була набагато поліпшена. Наконічники гідрантів, що ретельно затулені кришками, можна побачити скрізь. Солідні організації - банки і страхові компанії встановлюють на своїх фасадах дорогі гідранти з неіржавіючої сталі та міді. Вони відрізняються загальгним виглядом, матеріалами, конструкцією. Вік багатьох обчислюється десятиліттями. Можуть бути розміщені на стінах або на тротуарах. На одній з центральних вулиць Монреаля ми побачили нещодавно зведений хмарочос з цілою групою роз'йомів для підключення шлангів. Вам це не нагадує касету із стволами, як у славетної «Катюші»?!. Винахідником цього корисного та важливого пристрою вважається англійський інженер Джеймс Генрі Грэтхид ( James H. Greathead), що жив в середині ХІХ сторіччя. Відтоді гідрант принципово майже не змінився. Цій колонці напевно понад 100 років. А цей дизайн - сучасний, простіший і технологічніший. Як правило, їх відчинити можна тільки спеціальним інструментом. Але трапляються крани, вкомплектовані вентилями для швидкого відкривання. Гадаю, у нас їх обов'язково б крутили без потреб! Червоний ветеран своєю формою мені нагадує казкового стійкого олов'яного солдатика, однак величезного розміру! Чи не так? На чорному мармуровому фоні стіни хромовані металеві деталі виглядають, як елементи дизайну в стилі "Хай-Тек"! Спеціальним указом деяким гідрантам розширили можливості використання і дали можливість користуватися ними не лише під час пожеж, але і для прибирання території, поливання квітів та газонів. У спеку з їх допомогою можна освіжитися дітям та дорослим. Особисто мені дуже жаль, що вони зникли з вулиць та дворів України. У професіоналів-пожежників ставлення до гідрантів, як до живих істот. Знаю це не з чуток, а від найближчого друга, підполковника внутрішньої служби у відставці та його колег. Справжніх мужчин, професія яких пов'язана з ризиком для життя. Продовження теми - в статті "США. Нью-Йорк. ПОЖЕЖНИКИ, ЯК ОБ'ЄКТ ЛЮБОВІ!»
|