За 15 хвилин руху від центру Монреаля ми пірнули до тунелю Tunnel Louis-H-LaFontaine під річкою Св’ятого Лаврентія, виїхали на дорогу №20. А далі двадцяткою за 2 години 20 хвилин 250 км відстані від Монреаля до Квебек Сіті проїхали на одному диханні, з єдиною зупинкою для заправки.

Тут довелося дістати фотокамеру – найзручніші місця біля входу до каси заправки паливом та кафе з крамничкою – для машин інвалідів. І НІ-ХТО це місце не займе!

Для малотямущих (можливо, спеціально для наших туристів?) – «Парковка заборонена!». Інваліди – «Ласкаво просимо!»

Перша рекомендація – місто Квебек – особлива туристична визначна пам'ятка, тож паркуватися треба у верхньому місті, інакше місця не знайдете. За досвідом кума, ми вулицею Grande Allee E доїхали до площі Короля Георга V, звернули праворуч та за величезним старовинним готелем «Chateau Laurie» з легкістю поставили машину. Кажуть, що там вільні місця є завжди!

Поряд – побудована з дерева та цегли визначна будівля Військового манежу (1887г). Відразу за ним – міський туристичний інформаційний центр ( Quйbec City Tourism 835 Avenue Wilfrid Laurier, Quйbec, QC G1R 2L3, Канада +1 418-641-6290) з безліччю інформації.

Вже вдома, готуючи цей звіт, дізнався, що 3 роки тому, 4 квітня 2008 року манеж згорів. Із цього приводу висловив свої співчуття навіть Гендиректор ЮНЕСКО. Почав уважно дивитися на фото, дійсно, замість вікон - щити. Адже як задекорували добре, важко роздивитися, що будівля потребує капітального ремонту, який планують закінчити в 2016 році.

Це пам'ятник Морісу kе Нобле Дюплесси (фр. Maurice Le Noblet Duplessis), адвокатові, який двічі (1936-1939 та 1944-1959) був прем'єр-міністром Квебека. Важкі були роки, так що пам'ятник – заслужений!

Будівля Парламенту Квебека (або Національна Асамблея) зведена в 1886 р. в стилі французького відродження. На газоні та фасаді будівлі – безліч скульптур та пам'ятників видатним діячам Квебека і Канади.

Площа rjhjkz GEORGE-V – місце військової слави і пам'яті. Тут же проводять щорічний Фестиваль військових оркестрів.

Поряд парламенту, біля фонтану de Tourny класичної форми (такі і в Києві ще залишилися) з подивом почув голос Преслі. Він лунав з класичного американського Бьюїка кінця 50-х – початку 60-х років. Коли довжелезна машина розвернулася боком, я побачив багато прикріплених до крил машини конвертів від вінілових платівок, знайомих мені з юних років аний. Лімузін підїхав ближче – я став надзвичайно здивований. Пасажиром був сам Елвіс. З гітарою! Зрозуміло, що манекен. Виявляється, це машина найвідомішого в місті Елвісомана. Водій, судячи із сивини – пенсіонер і ровісник ери початку рок-н-ролу, помахав мені рукою і посміхнувся. Так він, сам позитивний, піднімає настрій іншим !!! Мо-ло-дець!

Вулицею Saint-Louis прямуємо до старого міста. Поряд з кріпосними стінами встановлено пам'ятника двом видатним лідерам ХХ століття – Черчиллю і Рузвельту. Саме тут, в Квебеці вони нераз зустрічалися заради переговорів.

Квітів на вулицях не злічити, живих і штучних.

На багатьох будинках – прапори країн всіх континентів. Напевно, так привертають увагу туристів. А їх тут чи не з усієї земної кулі.

Нам пощастило – вулиця була майже порожньою.

Можна ходити годинами тільки для того, що б роздивлятися вивіски. Але ми ціляспрямовано наближалися до найважливішого місця кожної екскурсії Квебеком.

У 1893 році на мисі Діамант, на високому березі річки Св’ятого Лаврентія відкрили готель, побудований в стилі старовинного французького замку (шато). Добудовували будівлю впродовж 33 років, до 1926 та назвали на честь Луї де Бюада графа Фронтенак, губернатора колонії Нова Франція в кінці XVII століття, одного з батьків-засновників Канади. Замок Фронтенак (фр. Chвteau Frontenac), дуже дорогий готель з приголомшливими інтер'єрами, став фактично символом міста. У 1943 году на одній з Квебекських конференцій в готелі вели перемовини Уиїнстон Черчилль та Франклін Рузвельт.

Машина одного з гостей Шато Фронтенак. Певно хтось з України доїхав на своїй Ламборгіні. Мушу сказати, що такі дорогі машини – тут дивина і біля них фотографуються на пам'ять як канадці, так і іноземці.

Ліворуч за будівлею Семінарії з баштою та годинником можна спуститися до річки, на машині або пішки.

У місті багато парків, скверів, галявин з квітами найрізноманітнішого забарвлення.

Музей Форту в чудовій, майже іграшковій будівлі.

Впродовж всієї історії міста його мешканці не шкодували барвистих фарб для фасадів будинків. Погодитеся – їх веселка підвищує настрій. Запах кави та свіжої здоби був головним на площі.

Мандрівні артисти розважають дітей та дорослих.

Головний пам'ятник стоїть край пагорба. Його видно здалеку. І немарно! На білокам'яному п'єдесталі спиною до річки та обиччям до міста стоїть Самюель де Шамплен (фр. Samuel de Champlain) – легендарний отець-засновник міста.

Він народився в 1567 року у Франції, набув фах гідрографа і обрав долю мандрівника, за заслуги дістав в 1601 р. титул «королівського географа». З карколамними пригодами прибув до Нового Світу. У 1603 р. спустився річкою Св’ятого Лаврентія. У 1604-06 рр. зробив декілька плавань вздовж атлантичного узберіжжя Північної Америки. У 1608 р. він висадився в гирлі річки Св. Лаврентія і в найвужчій його частині (Quebec – «місце, де річка звужується» в перекладі з мови місцевих аборигенів) заснував місто, якому було призначено бути столицею Нової Франції, майбутньої Канади. З 1633 р. був призначений губернатором. Помер у віці 68 років. Екскурсоводи про його незвичайну долю можуть говорити годинами.

З-за пам'ятника відкривається дивовижний вигляд на річку (як на Дніпро в Києві з Володимирської гірки !?!). Між річкою та скелею – порт та Нижнє Місто. Туди нам і треба.

За 10 метрів від оглядового майданчика є маленький павільйон з крутими східцями та ліфтом для візочників. Буквально три метри вниз – і без черги сідаємо до скляної кабінки Д-У-Ж-Ж-Ж-е! крутого фунікулера.

Хвилинка – і перший фунікулер Північної Америки спускає нас!

Вийшли з ліфта і опинилися в старому Нижньому місті (Basse Ville). Воно складається з вузьких кривих вулиць. Більшість будинків – кам'яні, зведені в 17-18 сторіччах французськими ремісниками.

Вся нижня частина просто виблискує чистотою та свіжим фарбуванням. Річ у тім, що нещодавно, до 450-річчя відкриття річки Св. Лаврентія ("дороги до Канади") французом Жаком Картьє була проведена капітальна реконструкція.  Тепер Нижнє місто – найдорожчий та модний район Квебека.

Чого тільки немає в численних крамничках.

Лось – одна з поважаних тварин у Канаді.

Майже на кожному будинку майорить синій з білим Хрестом прапор Квебека.

На вулицях багато музикантів. Причому, дуже професійних.

Ми повернули за ріг – і завмерли в захопленні. На вулиці Дю Петі Шамплейн (du Petit-Champlain) на торці будинку побачили подиву дивну картину, яку так і названо - Петі-шампейнськая розпис (Petit-Champlain Mural). Фреска змальову процес зведення цього будинку. Можна сказати, вона прославляє робочих-будівельників.

Тромплей (фр. trompe-l'њil, «обман зору») це технічний прийом в мистецтві, що створює оптичну ілюзію, ніби-то зображений об'єкт знаходиться в тривимірному просторі, тоді як насправді намальований в двомірній площині.

Вузькими вулицями можна легко заблукати, але ми йдемо шукати ще одну фреску, яку я раніше знайшов в Інтернеті.

Немає два не тільки однакових, але навіть схожих магазинів або вивісок!

Квітів – дуже багато. Кожен господар вважає за честь прикрасити свій будинок або магазин букетом.

Арки сходів теж обплетені гірляндами квітів.

Ще один погляд на Шато Фронтенак і фунікулер.

Один з найвідоміших архітектурних пам'ятників - церква Нотр-дам-де-Віктуар (Notre dame des Victories), зведена на початку ХVІІ століття на честь перемог французів над англійським флотом. Відбудрвана в 1688 року після пожежі. Її спорудили на місці першого дерев’яного будинку, власноручно зрубленого Самюелем де Шампленом. Її Вважають, що це - найдавніша кам'яна церква Північної Америки.

На розі вулиці Notre-Dame знайшли іншу фреску, яку називають Квебек Сіті (Quebec City Mural). "Mural" – ще одна назва даного виду настінних розписів.

На ній багато фігур, зокрема 15 реальних історичних діячів Квебека та Канади, які впливали на історію за останні 400 років.

Пляц Руайяль - старіша площа Північної Америки - Королівська, на якій розташований пам'ятник королеві сонцю Людовікові XIV та декілька музеїв.

Повз кав’ярні з відпочиваючими туристами вузенькою вулицею прямуємо до порту.

Місто не випадково зведено саме тут, бо річка, що сполучає Атлантичний океан з Великими озерами, звужується. Також слід звернути увагу на високий скелястий берег. Не має кращого місця для розташування цитаделі, що повинна тримати під контролем рух кораблів. В ті часи гармата на набережній була грізною зброєю, аргументом потужності і пошани.

Окрім того, кожен кам'яний будинок під пагорбом за потреби міг стати фортецею!

На сьогодні старе місто – веселе, добре і навіть трохи легковажне!

Вузькими вулицями можна ходити невпинно. Здається, із-за рогу з’явиться патруль мушкетерів.

Ось таке незвичне морозиво смакує дітей та дорослим.

Микола знав нашу потребу в справжній міцній чорній каві, тому привів нас до знайомої кав’ярні. Ми сіли за столик в оточенні мешканців країн зі всіх частин світу, що жували, пили, сміялися чи дрімали, та трохи перепочили. Кава справді чудова! І десерти (тістечка, желе, муси – ми свідомо взяли три різних десерти і спробували солодощі один одного) були надзвичайно смачними. Але коли поруч сіла якась немолода пара і надломила щойно спеченого круасана, кум вирішив пригостити нас і цими чисто квебекскими ласощами.

Після десерту життя стало значно більш яскравим та веселим! День закінчувався. Ми попрямували до підйомника.

Завдяки під'йомнику (знов ліфтери, побачивши візочника, посунули чергу) ми за лічені хвилини піднялися до гори. Кум пішов за машиною, ми мали можливість завітати до магазинчика із сувенірами і купити приємні дрібнички для друзів.

Фонтан - монумент Віри на Place d'Armes.

Оскільки людей поменьшало, виникла можливість сфотографувати цей напис з квітів. Перед посадкою до машини я попрощався з Квебек-Сіті.

Крутим спуском з одностороннім рухом, непоспішаючи ми поїхали до річки. Праворуч, перед будівлею Семінарії побачили пам'ятник якомусь архієпископові. Судячи по фігурах індіанців, він був місіонером і з успіхом проповідував християнство серед корінних жителів Канади.

З набережній в проміннях вже не яскравого сонця востаннє побачили пам'ятник Самуелю та Шато Фронтіньяк.

За п'ять хвилин мостом переїхали річку Св’ятого Лаврентія і Квебек-Сіті зник з виду. Забігаючи вперед, хочу сказати ось що. За 20 днів, протягом 10 годинного перельоту до Києва, «прокручував» враження від поїздки і дійшов висновку, що Квебек Сіті НЕ СХОЖЕ НІ НА ЯКЕ ІНШЕ місто Канади чи США. Недарма у 1985 році Старе місто було внесене до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Незважаючи на нетривале перебування, ми з Наташею стали одними з багатьох, що цілком відверто, від серця кажуть – «Ми любимо тебе, Квебек!».

Швидко, за якихось 2 з половиною години, без корок, 20-ою дорогою ми доїхали до Монреаля, хмарочоси якого побачили здалеку!